РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0109/4257/2012

2/0109/1687/2012

19.06.2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого - судді Діденка Д.О.,

при секретарі - Пушкіній М.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_4 та після її смерті залишився заповіт на її користь у вигляді 3/8 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Проте, не має можливості користуватися спадковим майном, оскільки в ньому незаконно проживає відповідачка та добровільно не звільняє займане приміщення. У зв'язку з противоправними діями ОСОБА_3 змінений її життєвий устрій та вимушена нести додаткові витрати на сплату юридичної допомоги. На підставі ст. 386, 387, 391, 400 ЦК України, ст. 116, 150, 155 ЖК України, просить суд виселити ОСОБА_3 із спірного будинку без надання іншого житлового приміщення, стягнути моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 10000 грн.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити за мотивами наведеними у позові.

Відповідачка позов не визнала, пояснила, що являється громадянкою РФ, у спірному будинку проживає з квітня 2005 року та проживала у ньому на момент смерті матері, весь цей час сплачувала за будинок. Заповіт ОСОБА_4 не визнає та оспорює у судовому порядку. Вважає позов необґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.

Судом встановлено, що 03 квітня 2011 р. померла ОСОБА_4, яка являється матір'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується наданими свідоцтвами про народження та не заперечувалося сторонами.

Відповідно до заповіту від 15 серпня 2001 р., посвідченого державним нотаріусом ОСОБА_5, ОСОБА_4 заповідає ОСОБА_2 належні їй на праві власності 3/8 частки житлового будинку з надвірними побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1.

На момент смерті ОСОБА_4 та на даний час у вищевказаному будинку проживає ОСОБА_3, що визнано сторонами та підтверджено свідками у судовому засіданні.

Як на підставу задоволення заявлених вимог позивачка посилається на наявність заповіту ОСОБА_4 та норми Цивільного та Житлового кодексів України, що передбачають захист прав власника. Зазначає, що має намір вселитися до будинку зі своєю сім'єю, чому перешкоджає відповідачка. Вважає, що остання займає будинок самоуправно, без правових підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11, 60 та частини 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 1299 ЦК України передбачено, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу).

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Позивачем право власності на спірний будинок не доведено тому вимоги про захист прав власника із посиланням на ст.ст. 386,387,391,400 ЦК України, ст.ст.150,155 ЖК України є необґрунтованими.

Безпідставним є також посилання позивача на ст.116 ЖК України, яка відносини сторін не регулює.

На підставі ст.ст. 386, 387, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м.Сімферополя.

Суддя