ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
05.09.06р. | Справа № А31/250-06 |
За позовом | Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ |
до відповідача | Закритого акціонерного товариства „Дніпропетровський інженерно-технічний центр „Контакт”, м. Дніпропетровськ |
про | стягнення штрафних санкцій |
Судді Мороз В.Ф. При секретарі: Телегей Н.І. |
Представники:
Від позивача | Ахметова О.О., дов. від 05.01.06 р. |
Від відповідача | Ласько Л.Г., дов. від 30.08.2006 р. |
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 10 307,18 грн. штрафних санкцій, в обґрунтування вимог посилаючись на ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, відповідно до якої, якщо кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то підприємства сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним вживались заходи до працевлаштування інвалідів, надсилались відомості про потребу в інвалідах до центру зайнятості за встановленою формою, відповідачем у 2005 р. було створено атестаційну комісію за участю інспектора Держнаглядохоронпраці та голови МСЕК у Кіровському районі м. Дніпропетровська, проведено атестацію та визначено додатково 5 робочих місць, де можливе працевлаштування інвалідів. Відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів. А тому інваліди у достатній кількості не працюють на підприємстві не з вини відповідача.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до звіту відповідача „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004рік”:
- Середньооблікова чисельність працюючих чоловік на підприємстві склала 153 особи;
- Фонд оплати праці – 788500 грн.
- Чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві –6 осіб;
- Середньооблікова чисельність штатних працівників-інвалідів - 4 особи;
Позивачем, на підставі ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом в розмірі 10 307,18 грн., виходячи з 2 робочих місць, фактично незайнятих інвалідами у звітному періоді, згідно доданого до матеріалів справи розрахунку.
На підприємстві кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, що не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” ), з урахуванням внесених змін (надалі також - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Ст. 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до статті 18 цього Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Також відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затв. постановою КМ України від 3 травня 1995 р. N 314 (надалі - Положення) працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. При цьому місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації.
Наведеною ж ст.18 Закону на підприємства, які використовують працю інвалідів, лише покладено обов’язок створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Обов’язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення (п.11 Положення), а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Враховуючи вищезазначене, у підприємства виникає обов’язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст. 18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, у тому числі, звітів про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках, відповідач інформував протягом 2005 р. центр зайнятості про потребу в інвалідах. Окрім того, у відповідності до висновку про створення робочого місця для інваліда від 06.06.2005 р.-15.06.2005 р., атестаційною комісією відповідача за участю головного інспектора Держнаглядохоронпраці та голови МСЕК у Кіровському районі м. Дніпропетровська, проведено атестацію та визначано робочі смісця, де можливе працевлаштування інвалідів. Натомість інваліди на працевлаштування до відповідача відповідними органами не направлялись, самостійно не звертались, відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів. Протилежне позивачем не підтверджено.
За таких обставин на відповідача покладається відповідальність у вигляді сплати штрафу за умови, коли інваліди не працюють на підприємстві у необхідній кількості не з його вини.
Враховуючи викладене суд не знаходить достатніх підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Ф. Мороз