ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"12" червня 2008 р. | справа № 20-2/481 |
За позовом відкритого акціонерного товариства „Кача” в особі ліквідатора Бикової С.В.
(м. Севастополь, п. Кача, вул. Ударна, 24;
м. Севастополь, вул. В. Кучера, б. 13, кв. 6)
до відповідача приватного підприємства „Твик”
(99002, м. Севастополь, вул. Громова, 52, кв. 67
99040,м. Севастополь, вул. Лоцманська, 3, кв. 51)
про витребування майна.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –не з’явився;
відповідача - Молчанов А.О., довіреність б/н від 09.08.2007.
СУТЬ СПОРУ:
Відкрите акціонерне товариство „Кача” в особі ліквідатора Бикової Світлани Вікторівни звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства „Твик” про витребування будівлі магазину №437, розташованої за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченкова, 5.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно вибуло з володіння позивача не з його волі, та на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України він має право на його витребування.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує та вважає, що позивач не є власником спірного майна, а відтак не має права витребувати його на підставі статті 388 Цивільного кодексу України. У підтвердження своїх заперечень відповідач вказує на той факт, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду у справі № 20-5/301-2/432 право власності на спірне майно - магазин №437, розташований за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченкова, 5, визнано за приватним підприємством „Твик”.
Позивач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено Кодексом.
16.06.2008 закінчується передбачений вищезазначеною статтею строк вирішення спору по справі. Клопотання про продовження строку вирішення спору сторонами не заявлялись.
Окрім того, наявні у справі документи є достатніми для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд
ВСТАНОВИВ:
24.05.2000 загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства „Кача” (далі –ВАТ „Кача”) було ухвалено рішення про передачу у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю „Ітар-Плюс” (далі –ТОВ „Ітар-Плюс”) нерухомого майна, у тому числі будівлі магазину № 437, розташованої за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченкова, 5.
Ухвалою арбітражного суду міста Севастополя від 27.08.2000 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ „Кача”. Ухвалою від 29.01.2001 цього ж суду затверджений реєстр вимог кредиторів ВАТ „Кача”.
Ухвалою цього ж суду від 15 березня 2001 року ВАТ „Кача” визнане банкрутом, введена ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор.
Рішенням арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001, яке набрало законну силу 15.03.2001, за позовом ТОВ „Ітар-Плюс” до державного підприємства „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна” визнане право власності на вищевказаний магазин № 347 за ТОВ „Ітар-Плюс”.
11.04.2001 ТОВ „Ітар-Плюс” уклало з приватним підприємством „Твик” (далі –ПП „Твик”) договір купівлі-продажу магазину № 437.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21 березня 2006 року рішення арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001 скасоване, в позові про визнання права власності на будівлю магазина №437 за ТОВ „Ітар-Плюс” відмовлено, і, як зазначає позивач, інші докази, які підтверджують право власності ТОВ „Ітар-Плюс” на спірне майно відсутні.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 у справі №20-5/301-2/432 за позовом відкритого акціонерного товариства „Кача” до приватного підприємства „Твик” про визнання права власності на будівлю магазина № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченкова, 5, та за зустрічним позовом приватного підприємства „Твик” до відкритого акціонерного товариства „Кача” про визнання права власності на спірне майно первісний позов задоволено: визнано право власності за ТОВ „Кача” на будівлю магазину № 437. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007, яке набрало законної сили 17.12.2007, рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2007 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ВАТ "Кача" відмовлено, зустрічний позов ПП "Твик" задоволено: визнано право власності на спірний нерухомий об’єкт –будівлю магазину №437 за ПП „Твик”.
При розгляді касаційної скарги ВАТ „Кача” в особі ліквідатора Бикової С.В. на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 у справі № 20-5/301-2/432 постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2008 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 залишено без змін.
Таким чином,приватне підприємство „Твик” у судовому порядку визнано добросовісним набувачем та власником спірного майна - будівлі магазину № 437, яка розташована за адресою: м. Севастополь, с. Верхнєсадове, вул. Фільченкова, 5.
Згідно частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до статті 658 Цивільного кодексу України (далі-Кодексу), якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Зазначена норма статті 658 Цивільного кодексу України кореспондується з приписами статті 388 Цивільного кодексу України, згідно з якою, в тому випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно частини першої статті 316 та частини першої статті 321 Кодексу правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За таких обставин спірне майно, яким володіє та розпоряджається на праві власності добросовісний набувач –приватне підприємство „Твик”, не може бути витребувано на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, а заявлені позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Кача” в особі ліквідатора Бикової С.В. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтею 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Суддя Н. Г. Шевчук
Рішення оформлено і підписано відповідно до вимог
статті 84 Господарського процесуального кодексу України
17.06.2008