ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" червня 2008 р. | справа № 5020-2/017 |
За позовом державного підприємства „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець” (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 1)
до відповідача приватного підприємства „Феба”
(99055, м. Севастополь, пр. Острякова, 205, кв. 60;
99003, м. Севастополь, вул. Толстого, 25)
про стягнення вартості знищеного товару у сумі 7 500,00 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –Махиня В.П., довіреність №8-1-758 від 14.11.2007;
відповідача –Барабін Д.В., довіреність б/н від 24.03.2008.
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство „Центральне конструкторське бюро „Чорноморець” (далі -ДП „ЦКБ „Чорноморець”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до приватного підприємства „Феба” (далі -ПП „Феба”) про стягнення вартості знищеного товару у сумі 7 500,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми статей 530, 662, 663 Цивільного кодексу України та тим, що з вини відповідача знищено майно, яке належить позивачу на праві власності.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно статей 322, 323 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, та нести ризик його випадкового знищення (арк. с. 81).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
У січні 2004 року позивач замовив у відповідача паперову продукцію в асортименті та кількості відповідно до рахунку-фактури відповідача № ФБ-0000039 від 16.01.2004 (арк. с. 42).
13.02.2004 платіжним дорученням №96 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10250,00 грн. в рахунок оплати за продукцію по рахунку №ФБ-39 від 16.01.2004 (арк. с. 43).
18.02.2004 відповідач по витратній накладній № РН-39 від 18.02.2004 доставив позивачу товар на суму 2750,00 грн. по позиціях № 1, 2, 3 асортименту відповідно до рахунку-фактури № ФБ-0000039 (арк. с. 44).
Товар по позиції № 4 асортименту „Пресшпан” у кількості 250 кг на суму 7500,00 грн. по цій накладній доставлений не був.
Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, а також підтверджено рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.10.2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2004, у справі №20-3/242 за позовом ДП „ЦКБ „Чорноморець” до ПП „Феба” про стягнення 7500,00 грн. та рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2007 у справі № 20-5/047 за позовом ДП „ЦКБ „Чорноморець” до ПП „Феба” про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ПП „Феба” до ДП „ЦКБ „Чорноморець” про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 98348,00 грн., 03.06.2004 відповідач по витратній накладній №39/1 поставив позивачу картон електроізоляційний загального призначення у кількості 250 кг марки ЕЗП на суму 7500,00 грн.
Позивач стверджує, що цей товар не відповідав його замовленню, а тому був повернутий відповідачу.
Обставини щодо невідповідності якісних характеристик товару були встановлені господарськими судами при вирішенні спорів у справах №20-3/242 та №20-5/047, якими доводи ДП „ЦКБ „Чорноморець” щодо неналежної якості товару відхилені як не підтверджені належними доказами.
При вирішенні спору по справі, що розглядається, ці обставини не досліджуються, так як вони не стосуються предмету спору.
Що стосується обставин щодо повернення позивачем відповідачу товару на суму 7500,00 грн., то належні докази в підтвердження цього відсутні.
Відповідно до статей 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні бухгалтерські документи, які містять інформацію про господарську операцію по передачі позивачем і прийняттю відповідачем картону електроізоляційного на суму 7500,00 грн. із збереженням при цьому права власності на товар за ДП „ЦКБ „Чорноморець”, відсутні.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що ці обставини у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведенню як така, що встановлена судовими рішеннями у справах №20-3/242 та №20-5/047, оскільки зазначеними судовими рішеннями ці обставини з урахуванням первинних бухгалтерських документів не досліджувались і не встановлювались.
Лист за вих. №5.8-15-465 від 22.06.2004 не є доказом здійснення господарської операції по передачі картону електроізоляційного у кількості 254 кг на суму 7500,00 грн. від ДП „ЦКБ „Чорноморець” до ПП „Феба”, оскільки підпис на цьому листі директора О.Полянської підтверджує лише отримання останньою зазначеного листа (арк. с. 70).
Акт від 22.06.2004 не є доказом прийняття ПП „Феба” доставленого представником ДП „ЦКБ „Чорноморець” товару на відповідальне зберігання (арк. с. 71).
Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України (далі-Кодексу) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статей 322-323 Кодексу власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно пункту 1 статті 334 Кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно статті 655 Кодексу договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 664 Кодексу зокрема визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно пункту 1 стаття 671 Кодексу, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Відповідно статті 672 Кодексу якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладався договір зберігання спірного майна, передбаченого главою 66 Цивільного кодексу України, а так, відповідач не може нести відповідальності за знищення майна, яке знаходиться у власності позивача.
Докази того, що спірне майно знищено саме по вині відповідача відсутні.
За таких обставинах, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України та підписано 10.06.2008.