У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Бариської сільської ради про знесення об'єкта самочинного будівництва та визнання неправомірними рішень сільської ради, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від

3 березня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 3 березня 2011 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_5 знести самовільно зведену у 2010 році прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1. Визнано неправомірними рішення Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року № 231 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою», від 3 липня 2009 року № 323 «Про затвердження акту обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, від 12 серпня 2010 року № 429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку», від 10 вересня 2010 року № 441 «Про виділення земельної ділянки під будівництво добудови до житлового приміщення ОСОБА_5І.». Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявники порушують питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди дотрималися вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України та вірно визначилися з характером спірних правовідносин. Дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити, рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 3 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Леванчук А.О., Маляренко А.В., Матвєєва О.А.