РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0191/982/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Притуленко О. В.
РІШЕННЯ
"20" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіПритуленко О.В.,
СуддівЛоманової Л.О.,Кустової І.В.,
При секретаріШиловій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, Феодосійської міської ради АР Крим (третя особа - ОСОБА_7, Відділ Держкомзему м. Феодосія) про встановлення юридичного факту та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року та додаткове рішення від 11 травня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 вона набула право власності на 2/3 частин житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0,0664 га. Вказана земельна ділянка на підставі рішення Феодосійської міської ради АР Крим №2433 від 30 вересня 2009 року була передана у власність її матері ОСОБА_8 та іншого співвласника будинку ОСОБА_7
За життя ОСОБА_8 не отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року - померла.
Посилаючись на те, що ОСОБА_8 отримала земельну ділянку у власність у встановленому законом порядку, просила суд встановити факт набуття її матерю права власності на земельну ділянку. Крім того, на підставі ст.1225 ЦК України, ч. 4 ст. 120 ЗК України просила визнати за нею (позивачкою), право власності на 2/3 частини вказаної земельної ділянки в порядку спадкування та зобов'язати відповідачів видати їй Державний акт про право власності на земельну ділянку.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку відмовлено.
Додатковим рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2012 року відмовлено також в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту набуття ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1.
ОСОБА_8 оскаржила рішення та додаткове рішення в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи; ставить питання про їх скасування та задоволення позову.
На думку апелянта, суд першої інстанції, неправильно встановивши правову природу спірних правовідносин, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності сторін на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України, відповідно до положень ч.2 ст.197 ЦАК України.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши наведені у скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності позивачці ОСОБА_6 у розмірі 2/3 частині та ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини.
ОСОБА_6 успадкувала зазначену частину будинку після смерті своєї матері ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом від 24 грудня 2010 року (а.с.8).
Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0664 га, яка рішенням 54 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради АР Крим від 30 вересня 2009 року №2433 була передана у приватну власність ОСОБА_8 та ОСОБА_7 із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Згідно додатку №1 до вказаного рішення зазначена земельна ділянка передана вказаним особам у спільну сумісну власність.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №397939, виданого 13 травня 2010 року на ім'я ОСОБА_7 (а.с.14), ОСОБА_8 визначена як співвласник земельної ділянки, частки у спільній власності не визначені.
ОСОБА_8 за життя Державний акт на право власності не отримала.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позову зводяться до встановлення факту належності спадкодавцю ОСОБА_8 всієї земельної ділянки, на який розташований будинок, тоді як рішенням ради земля передана у спільну власність. Крім того позивачка вимагає визнання за нею права власності на 2/3 частини землі, проте спадкодавець не мала у власності такої частини, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Вирішуючи спір, суд не з'ясував у чому саме полягає спір між позивачкою та Феодосійською міською радою і його виконавчим комітетом.
Крім того, суд не врахував, що згідно абзацу 2 пункту 1 розділу Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Враховуючи зазначені положення Земельного кодексу України та положення статей 1296, 1297 Цивільного кодексу України позивачка не позбавлена можливості, як спадкоємець першої черги після смерті матері, звернутися до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою.
Доводи апелянта про те, що факт набуття її матерю права власності на земельну ділянку підлягає встановленню в порядку, передбаченому ст.256 ЦПК України не можна визнати обґрунтованими, оскільки за змістом ст.256 ЦПК України в порядку окремого провадження встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У даному випадку, виникнення права на землю врегульовано нормами діючого земельного законодавства України, а права на спадщину - нормами Цивільного кодексу України, і не підлягають встановленню в порядку окремого провадження.
Склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент її відкриття, до спадкоємця переходить частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.
Згідно вимог ст. 1226 ЦК України частка померлого учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом. Тобто, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Таким чином, спадкоємець спадкодавця ОСОБА_8 має право у відповідності до зазначених положень закону, на визначення частки спадкодавця в майні, що знаходилося у спільній сумісній власності, тобто встановлення обсягу спадкового майна.
Позивачкою заявлений позов про визнання права на спадкову масу у вигляді 2/3 частин земельної ділянки. Позов заявлений до Феодосійської міської ради та виконкому, незважаючи на те, що співвласником спірної земельної ділянки є ОСОБА_7 Позовні вимоги ОСОБА_8 впливають на права вказаної особи тому, що відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталася до співвласника з відповідною заявою про визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності.
Всупереч вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України не доведено належними доказами й порушення прав позивачки відповідачами - Феодосійською міською радою АР Крим та її виконавчим комітетом, а відтак, вважати її права порушеними та такими, що потребують судового захисту, є передчасним.
З урахуванням наведеного, рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в позові з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 березня 2012 року та додаткове рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 11 травня 2012 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 з інших підстав.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Притуленко О.В. Ломанова Л.О. Кустова І.В.