УХВАЛА

Справа №: 22-ц/0190/3974/2012Головуючий суду першої інстанції:Воробйова С.О.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"20" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівАдаменко О.Г., Руснак А.П.,

При секретаріБоголюбовій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: виконавчий комітет Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя в особі відділу по справам дітей, виконавчий комітет Київської районної ради м.Сімферополя в особі Служби у справах дітей Київської районної ради м.Сімферополя про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та у участі у її вихованні, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 02 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, який у порядку ст.31 ЦПК України був уточнений, до ОСОБА_7, треті особи: виконавчий комітет Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя в особі відділу по справам дітей, виконавчий комітет Київської районної ради м.Сімферополя в особі Служби у справах дітей Київської районної ради м.Сімферополя про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною та у участі у її вихованні, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що від шлюбу з відповідачкою у них народилась дочка ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак спільне життя з відповідачкою не склалося, у зв'язку з чим 17.11.2009 року шлюб між ними було розірвано. Дочка залишилася проживати з матір'ю за їх усною домовленістю, оскільки ОСОБА_7 обіцяла йому надавати можливість бачитися з дитиною та приймати участь у її вихованні. Проте, відповідачка не дотрималась своїх обіцянок та почала без будь-яких причин відмовляти йому у побаченнях з дочкою. Внаслідок чого позивач був змушений звернутися до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя з заявою про встановлення режиму побачень з дитиною, за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 28.01.2010 року, яким встановлено режим побачень з дитиною. Але у порушення норм ст.ст.151,158 СК України та вказаного рішення комісії ОСОБА_7 усілякими засобами перешкоджала зустрічам та спілкуванню позивача з дитиною у встановлений час або будь-який інший час. При цьому, позивач вказує, що вищевказане рішення комісії було прийнято з урахуванням побажань матері дитини, в той час, як побажання позивача було проігноровано. Позивачем неодноразово за участю свідків складалися акти на підтвердження фактів створення відповідачем перешкод йому у побаченні з дитиною. У 2011 році позивач звернувся до виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя із заявою про перегляд попереднього рішення та встановлення нового або зміну режиму його побачень з дочкою з урахуванням інтересів матері дитини, за результатами розгляду якої орган опіки та піклування згідно протоколу №3 від 24.02.2011 року фактично відмовився переглядати своє рішення та запропонував позивачу звернутися до суду. На неодноразові спроби позивача зустрітися з дочкою відповідач чинить перешкоди та не має намірів виконувати рішення органу опіки та піклування. Позивач зазначає, що він сумлінно та добровільно виконує свої батьківські обов'язки по утриманню дитини, шляхом своєчасних щомісячних виплат аліментів, прийняття участі у додаткових витрат, що підтверджується розписками відповідача та банківськими квитанціями. Усі вказані дії відповідача позивач вважає незаконними та такими що порушують правові норми ст.ст.141,151,153,157,159 СК України. На підставі викладеного, позивач просить суд усунути йому перешкоди у спілкуванні з його дочкою ОСОБА_8, які чинить відповідачка ОСОБА_7, і встановити способи його участі у вихованні дитини.Також, позивач просив зобов'язати ОСОБА_7 не перешкоджати йому у спілкуванні з його дочкою, зобов'язати її передавати йому ОСОБА_8 у кожному випадку, коли ОСОБА_7 від'їжджає з місця проживання без ОСОБА_8 на строк більше двох днів незалежно від причин. Крім того, позивач зазначив, що вищенаведеними порушеннями вимог закону відповідачка завдала йому суттєву моральну шкоду, оскільки він фактично протягом усього 2010 та початку 2011 років був позбавлений нормального, систематичного спілкування з власною дитиною, також, розраховуючи на законні побачення з донькою позивач марно витрачав особистий вільний час, оскільки не міг нічого планувати на вихідні дні, однак внаслідок незаконних дій матері дитини не отримував побачень і після цього не міг нормально проводити вихідні. Моральну шкоду, спричинену внаслідок ухилення ОСОБА_7 від виконання рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Желєзнодорожної районної ради м.Сімферополя від 28.01.2010 року, позивач оцінує в одну гривню, яку просить суд, посилаючись на ст.158 СК України, стягнути з відповідача на його користь у якості відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 02 квітня 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Встановлено ОСОБА_6 час спілкування із малолітньою дочкою ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, щотижнево по середам з 15-00 до 18-00 годин, по суботах з 15-00 до 20-00 годин у присутності матері ОСОБА_7 Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у вихованні та спілкуванні із малолітньою дочкою ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1 .Вирішено питання про розподіл судових витрат.В іншій частині позову відмовлено. Роз'яснено ОСОБА_7, що відповідно до ч.4 ст.159 СК України у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Не погодившись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення його позову у повному обсязі, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим та ухваленим з порушенням вимог матеріального права. Вказує на те, що у порушення норм ст.153,157 СК України суд без будь-якого мотивування суттєво обмежив його права на спілкування з дитиною, встановивши йому дуже малі часові рамки спілкування, до того є незручними для нього, а також суд безпідставно обумовив побачення присутністю іншої особи - матері дитини.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_8, визначений висновком виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя АР Крим, як органу опіки та піклування, від 22.02.2012 року, який найкраще відповідає інтересам дитини.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Згідно ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 2 ст. 155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той з батьків, з ким проживає дитина, не має право перешкоджати йому в цьому.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 91 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 91 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст. 7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, сторони по справі є батьками ОСОБА_8,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з відповідачкою. Позивач і відповідачка проживають окремо. Відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, що вбачається з актів складених позивачем.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі Еріксон проти Швеції від 22.06.1989 року зазначено, що взаємне спілкування батька та дитини є основним елементом сімейного життя навіть і в разі, якщо стосунки між батьками зіпсувались.

Вказане відповідає принципу закладеному у статті 7 Конвенції «Про права дитини», згідно з якою дитина має, наскільки це можливо, право знати своїх батьків та право на їх піклування.

Із висновку виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя АР Крим від 22.02.2012 року слідує, що доцільно встановити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні його малолітньої дочки щотижня по середам з 15-00 до 18-00 годин, по суботах з 15-00 до 20-00 годин у присутності матері, а у випадку неможливості побачення у вказаний час - день та час замінити на інший за попередньою домовленістю сторін. Представник виконавчого комітету Київської районної ради м.Сімферополя в особі Служби у справах дітей Київської районної ради м.Сімферополя АР Крим в засіданні суду першої інстанції також вважав за доцільне, щоб побачення позивача з дитиною відбувалися у присутності матері.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки позивач має право на особисте спілкування зі своєю дитиною, він зобов'язаний приймати участь у її вихованні, а тому йому має бути визначено спосіб участі у вихованні дитини з урахуванням її віку - у вигляді періодичних побачень. Із врахуванням стану здоров'я дитини, виходячи з балансу інтересів дитини та її батька, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що встановлення судом такого способу участі батька у вихованні дитини, як його спілкування з нею двічі на тиждень на даному етапі буде максимально відповідати її інтересам.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення з відповідачки моральної шкоди в розмірі 1 грн., оскільки позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України не наведенні жодні докази у її заподіянні.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що присутність відповідачки у побаченнях з донькою обмежують його права надані ст.153,157 СК України , не заслуговують на увагу, оскільки таке рішення судом прийнято відповідно до вимог ст.159 Сімейного кодексу України з урахуванням стану здоров'я дитини, яка має психіко - мовний розвиток, у зв'язку з чим потребує постійного догляду, та її віку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і ухвалив рішення в інтересах дитини з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 02 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Судді: Кірюхіна М.А. Адаменко О.Г. Руснак А.П.