РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/4408/2012Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.
РІШЕННЯ
"20" червня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіАдаменко О.Г.
СуддівРуснак А.П. Кірюхіна М.А,
При секретаріБоголюбовій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про оскарження дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за довіреністю - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
21 лютого 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до державного підприємства (далі ДП) «Придніпровська залізниця» і відокремленого структурного підрозділу «Сімферопольське пасажирське вагонне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі ВСП «СПВД») про оскарження дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що з 7 вересня 2005 року вона працює на посаді провідного юрисконсульта ВСП «СПВД». 25 жовтня 2011 року їй стало відомо, що наказом начальника ВСП «СПВД» від 12 жовтня 2011 року № 514 їй оголошено догану за порушення пунктів 3.5, 3.6, 3.7 посадової інструкції. Вважає це дисциплінарне стягнення незаконним, оскільки вона посадову інструкцію не порушувала. Крім того, при застосуванні стягнення були порушені вимоги статей 147-149 КЗпП України, оскільки проступки, які закидають їй у провину, мали місце у період з 27 грудня 2000 року до 26 липня 2011 року, а перед застосуванням дисциплінарного стягнення від неї не зажадали письмових пояснень.
У зв'язку з незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності їй було заподіяну моральну шкоду в розмірі 6000 грн., оскільки вона пережила відчуття незаслуженої образи й знущання, була принижена її ділова репутація як провідного юрисконсульта. У зв'язку з наявністю дисциплінарного стягнення вона була в наступному позбавлена премії за жовтень, винагороди за підсумками роботи за 2011 рік і заохочення до дня залізничника, що негативно вплинуло на добробут її сім'ї і позбавило можливості придбати необхідні речі, зокрема, зимове взуття і ортопедичні устілки для сина. Тривалий час вона знаходилась в стані нервово-емоційного напруження, що негативно вплинуло на стан її здоров'я. Замість того, щоб приділяти увагу дітям, яких вона виховує сама, була вимушена складати позовну заяву для звернення до суду.
При цьому просить поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що спочатку цей позов вона подала до Залізничного районного суду м. Сімферополя. Лише після повернення їй цієї позовної заяви у зв'язку з непідсудністю Залізничному районному суду м. Сімферополя, вона звернулась до Центрального районного суду м. Сімферополя, тобто за місцем своєї реєстрації.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 20 квітня 2012 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 11 травня 2012 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_6 строк на звернення до суду з даним позовом, визнано незаконним та скасовано пункт № 2 наказу начальника ВСП «СПВД» від 12 жовтня 2011 року № 514 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». В решті позову відмовлено. Стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 107,30 грн.
Представник ДП «Придніпровська залізниця» за довіреністю - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд мав виключити з числа відповідачів ВСП «СПВД», оскільки він не є юридичною особою і не має цивільної правоздатності.
Суд безпідставно вважав, що позивач пропустила строк на звернення до суду з даним позовом з поважної причини.
Суд не врахував, що до ознайомлення ОСОБА_6 04.03.2011 року з посадовою інструкцією вона мала керуватися у своїй діяльності «Загальним положенням про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженим Постановою КМУ від 26 листопада 2008 року № 1040.
Суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_8, який підтвердив, що позивач була ознайомлена з телеграмою про виклик на оперативну нараду, але відмовилась від поїздки з посиланням на сімейні обставини, а також, що їй було запропоновано надати пояснення з приводу вчиненого порушення і розписатись у наказі.
Висновок суду про те, що позивач була позбавлена можливості діяти у відповідності до пунктів 3.6, 3.7 посадової інструкції зроблений без урахування всіх обставин справи.
ОСОБА_6 також подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову про відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд безпідставно вважав, що достатньою сатисфакцією заподіяної їй моральної шкоди в даному випадку є поновлення становища, яке існувало до порушення, і не врахував, що застосування до неї дисциплінарного стягнення призвело до втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ДП «Придніпровська залізниця» є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання незаконним та скасування пункту наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, суд виходив з того, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_6 було застосовано з порушенням встановленого законом порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до частини 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 була прийнята на роботу юрисконсультом ВСП «СВПД» з 07.09.2005 року, а 04.06.2010 року їй присвоєно кваліфікацію провідний юрисконсульт (а.с.21).
4 березня 2011 року ОСОБА_6 ознайомлена з посадовою інструкцією провідного юрисконсульта ВСП «СВПД» (а.с. 11-12).
Пунктами 3.5-3.7 посадової інструкції провідного юрисконсульта ВСП «СВПД» передбачено, що провідний юрисконсульт перевіряє на дотримання вимог чинному законодавству господарських договорів, підготовки висновків про їх юридичну обґрунтованість, дає правову оцінку їх проектам та візує їх, бере участь у розробленні умов колективних договорів; бере участь у забезпеченні захисту майнових прав і законних інтересів залізниці (структурного підрозділу) у тому числі в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань; організує претензійну і веде позовну роботу залізниці по колу питань структурного підрозділу, представляє у встановленому законодавством порядку інтереси залізниці в судах, інших органах щодо вирішення спорів та правових питань (а.с. 11).
Рішенням Господарського суду АР Крим від 26.07.2011 року з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» стягнуто заборгованість за постачання на підставі договору від 27.11.2000 року теплової енергії в сумі 130527,35 грн., інфляційні втрати в сумі 15330,25 грн., 3 % річних в сумі 4026,92 грн., пеня в сумі 3538,53 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1577,19 грн. і витрати на оплату ІТЗ в сумі 229 грн. (а.с. 9-10).
У термін з 23 по 26 серпня 2011 року службою контролю та внутрішнього аудиту ДП «Придніпровська залізниця» було проведено тематичну перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності ВСП «СВПД» за період з 2000 по 2011 роки. За результатами цієї перевірки 26 серпня 2011 року складено акт, який став предметом обговорення на оперативній нараді керівництва ДП «Придніпровська залізниця» 23.09.2011 року (а.с. 135-148).
З протоколу цієї наради вбачається, що на балансі ВСП «СВПД» знаходиться 20-ти квартирний житловий будинок по АДРЕСА_1. Саме для опалення цього будинку використовується теплова енергія, що постачається ОП «Кримтеплокомуненерго» на підставі договору від 27.11.2000 року. Заборгованість за цю теплову енергію стягнута на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» з ДП «Придніпровська залізниця» рішеннями Господарського суду АР Крим від 06.02.2007 року і від 26.07.2011 року. Саме ОСОБА_6 приймала участь у розгляді цих справ, проте не перевірила відповідність договору від 27.11.2000 року вимогам законодавства і не вжила відповідних заходів щодо відшкодування витрат залізниці на оплату послуг з теплопостачання, спожитих мешканцями житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.13-17).
12 жовтня 2011 року пунктом № 2 наказу начальника ВСП «СВПД» № 514 провідному юрисконсульту ВСП «СВПД» ОСОБА_6 за порушення пункту 3.5 посадової інструкції, неналежне виконання посадових обов'язків щодо забезпечення захисту майнових прав і законних інтересів залізниці, організації та ведення претензійної та позовної роботи, що є порушенням пунктів 3.6, 3.7 посадової інструкції, оголошено догану (а.с. 7-8).
В мотивувальній частині цього наказу зазначено, що ОСОБА_6 при здійсненні представництва інтересів залізниці в суді у 2007 році не перевірила господарський договір, укладений 27.11.2000 року між ВСП «СВПД» і ОП «Кримтеплокомуненерго», на відповідність вимогам чинного законодавства та дотримання діючого на залізниці порядку укладання договорів, чим порушила п. 3.5 посадової інструкції, а також не ініціювала питання і не вжила заходи щодо відшкодування витрат залізниці на послуги теплопостачання та підігрів води по житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 в м. Сімферополі, чим порушила вимоги пунктів 3.6, 3.7 посадової інструкції. Крім того, ОСОБА_6 не виконала телеграфне розпорядження заступника начальника залізниці з економічних питань від 22.09.2011 року Н/375 щодо явки на нараду.
До видання такого наказу з актом перевірки і протоколом оперативної наради ОСОБА_6 ознайомлена не була і письмові пояснення від неї з приводу вчинених порушень не зажадали.
Статтею 148 КЗпП України встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно з вимогами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Оскільки бездіяльність ОСОБА_6 щодо вжиття в період з 2007 року по 2011 рік заходів для відшкодування мешканцями будинку по АДРЕСА_1 в м. Сімферополі витрат ДП «Придніпровська залізниця» на оплату теплопостачання і гарячої води було виявлено 26 серпня 2011 року, а до дисциплінарної відповідальності вона була притягнута лише 12 жовтня 2011 року, і до застосування дисциплінарного стягнення від ОСОБА_6 не були витребувані письмові пояснення з цього приводу, суд обґрунтовано дійшов висновку, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_6 було накладено з порушенням порядку, встановленого ст. ст. 147-148 КЗпП України і задовольнив її вимоги про визнання незаконним і скасування п. 2 наказу № 514 від 12.10.2011 року про оголошення їй догани.
Також суд правомірно вважав, що ОСОБА_6 не порушувала пункт 3.5 посадової інструкції відносно договору, укладеного підприємством з ОП «Кримтеплокомуненерго» 27.11.2000 року, оскільки на той час на підприємстві не працювала.
Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України ДП «Придніпровська залізниця» не надало належних і допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 була своєчасно ознайомлена з телеграмою про виклик на оперативну нараду і наказом про направлення її у відрядження для участі у цій нараді.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_6 відмовилась надати пояснення з приводу вчиненого нею порушення, відповідним актом не підтверджуються.
Посилання для підтвердження цих обставин на покази свідка ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки з них вбачається, що такі пояснення ОСОБА_6 запропонували надати вже після ознайомлення з наказом про оголошення їй догани.
Частиною 1 ст. 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Статтею 234 КЗпП України встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 в установлений законом строку звернулась з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про оскарження дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди до Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, тобто, за місцем розташування ВСП «СВПД».
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03.11.2011 року було відкрито провадження у цій справі.
Проте, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 25.01.2012 року ухвалу Залізничного районного суду м. Сімферополя від 03.11.2011 року скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.02.2012 року позовну заяву ОСОБА_6 до ДП «Придніпровська залізниця» про оскарження дисциплінарного стягнення і відшкодування моральної шкоди було повернено позивачу у зв'язку з непідсудністю цієї справи даному суду і роз'яснено право на звернення до суду за місцем розташування відповідача - юридичної особи чи за своїм місцем проживання.
Лише отримавши копію цієї ухвали, ОСОБА_6 набула можливість звернутися до суду з даним позовом до Центрального районного суду м. Сімферополя, тобто, за місцем свого проживання.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про поважність причини, з якої ОСОБА_6 пропустила встановлений законом строк для звернення до суду з даним позовом.
Враховуючи наведене, відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів залишає рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про оскарження дисциплінарного стягнення без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 грн., суд виходив з того, що достатньою сатисфакцією для позивача є поновлення положення, яке існувало до порушення її трудових прав.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності 12 жовтня 2011 року ОСОБА_6 була позбавлена премії за жовтень 2011 року (а.с. 152). Між тим на її утриманні знаходиться хвора матір і двоє неповнолітніх дітей (а.с. 120, 121, 35-37).
Отже, неправомірне застосування до ОСОБА_6 дисциплінарного стягнення не тільки завдало їй моральних переживань, а й вимусило змінити на деякий час життєві плани, пов'язані з придбанням необхідних речей, і у зв'язку з цим докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
З урахуванням всіх обставин справи, принципу розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що заподіяна ОСОБА_6 моральна шкода становить 1000 грн.
В іншій частині вимоги ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджуються належними і допустимими доказами.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. і відмову у іншій частині цих позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» за довіреністю - ОСОБА_7 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. В іншій частині цих позовних вимог відмовити.
В решті рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 квітня 2012 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: