У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Нікопольського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Нікопольської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: приватний нотаріус Нікопольського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання дитини такою, що не проживає у спірній квартирі за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2009 року Нікопольський міжрайонний прокурор в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 6 грудня 2007 року №3069, зобов'язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4. Ѕ квартири АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_5 повернути спадщину ОСОБА_8 у виді Ѕ вказаної квартири.
Свої вимоги мотивує тим, що продаж зазначеної квартири вчинено без дозволу органу опіки та піклування, чим порушені права неповнолітньої ОСОБА_3, яка зареєстрована та має право користування цією квартирою.
ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що права дитини не порушені, оскільки спірну квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_8 отримали в спадщину в рівних долях, а тому неповнолітня не є власником квартири. Крім того, зазначала, що ОСОБА_3 ніколи не проживала в указаній квартирі та на даний час проживає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_2. Просила суд визнати факт непроживання ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що не проживає у АДРЕСА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу 6 грудня 2007 року.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 6 грудня 2007року, недійсним в частині відчуження Ѕ частини вказаної квартири, що належала на праві приватної власності ОСОБА_4, з моменту його укладення. В іншій частині позовних вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, виходив із того, що на момент укладення договору неповнолітня ОСОБА_3 не проживала в спірній квартирі, у травня 2007 року разом з батьками переїхала проживати до будинку по АДРЕСА_3
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визнаючи договір купівлі-продажу недійсним в частині відчуження Ѕ спірної квартири, апеляційний суд, виходив із того, що згідно з довідкою Служби у справах дітей та молоді Нікопольської міськради від 1 вересня 2008 року № 753 ОСОБА_4 з заявою на дозвіл для продажу квартири не зверталася. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що встановлення факту визнання непроживаючою неповнолітньої особи в квартирі та такою, що не набула права користування квартирою не передбаченого чинним законодавством.
Погодитись із висновком апеляційного суду в частині задоволення первісного позову не можна з таких підстав.
Судами встановлено, що 6 грудня 2007 року між ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 та неповнолітня ОСОБА_3 були зареєстровані в спірній квартирі в 2002 році (а.с. 94), а ОСОБА_9- батько ОСОБА_3, був зареєстрований в спадковому будинку по вул.Гомелівській, 20 в м.Нікополі (а.с. 115).
У травні 2007 року ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_9 разом із ОСОБА_3 (а.с. 52-54), виїхали з квартири та переїхали проживати до належного в порядку спадкування ОСОБА_9 будинку по АДРЕСА_3 (а.с.45,115), але не зареєструвала місце свого нового проживання.
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції взяв до уваги довідку від 19 серпня 2011 року товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник-Нікополь», згідно із якою неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована у спірній у квартирі з 22 лютого 2000року (а.с. 200).
На запит суду про надання інформації про місце реєстрації ОСОБА_3, 2002 року народження Нікопольський міський відділ Управління МВС України у Дніпропетровській області у грудні 2010 року надав відомості, що за відомостями довідкового бюро ОСОБА_3 не значиться (а.с. 114).
Із довідки Служби у справах дітей Нікопольської міської ради від 1 версеня 2008 року вбачається, що ОСОБА_4 мешкає за адресою: м.Нікополь, вул. Гомельська, 20.
Поза увагою апеляційного суду залишилися посилання ОСОБА_5, що малолітня ОСОБА_3 набула майнові права користування квартирою за іншою квартирою, а також те, що факт реєстрації та факт проживання у квартирі є самостійними юридичними фактами.
Апеляційний суд зазначені доводи не перевірив та не спростував їх.
Відповідно до п. 1.5 договору купівлі-продажу квартири від 6 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5., продавці стверджують, що на момент укладення договору продавці є власниками предмету договору і не існує інших співвласників; не існує інших осіб, які мають право на користування; не існує інших осіб, які мають рівні права із продавцями на розпорядження предметом договору. Треті особи не мають прав на нерухоме майно, що відчужується. Правочин не суперечить правам та інтересам малолітніх, не повнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України), також Продавці надали довідку № 3361 з Комунального підприємства ЖЕК № 4 від 6 грудня 2007 року про те, що в АДРЕСА_1, проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_10
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, належної оцінки положенням договору купівлі-продажу не надав, не спростував доводи відповідача, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири неповнолітня дитина у ній не проживала.
Відповідно до ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
З огляду на викладене, суду необхідно з′ясувати, чи мала малолітня дитина ОСОБА_3 право користування спірною квартирою на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, а тому висновок апеляційного суду про нікчемність правочину є передчасним.
Рішення апеляційного суду про відмову у зустрічному позові є обґрунтованим та законним, оскільки відповідно до ст. 16 ЦК України обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений законом.
Оскільки допущені порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2011 року скасувати в частині задоволення первісного позову, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
В.П. Гончар
С.О. Карпенко
В.А. Нагорняк