Справа № 227/71/2012 Провадження № 22-ц/0290/1916/2012Головуючий в суді першої інстанції:Гончарук-Аліфанова О.Ю.
Категорія: 23 Доповідач: Стадник І. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого, судді Стадника І.М.,
Суддів: Войтко Ю.Б., Луценко В.В.,
при секретарі Яблонській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заріччя»про розірвання договору оренди землі, -
встановила:
В березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в районний суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Заріччя»про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 2,6090 га, розташованої на території Мар'янівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
02.04.2008 року між нею та ТОВ «Заріччя»укладено договір оренди земельної ділянки (земельної частки, паю), який зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії центру ДЗК. Даний договір укладено строком на 10 років. Відповідно до умов договору (п. 2.4. ст. 2), нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.04.2008 року становить 29625,92 грн., а розмір орендної плати складає 888,78 грн. на рік.
Однак, протягом усього строку дії договору орендар сплачував орендну плату у сумі меншій, ніж передбачено умовами договору (п. 4.1, 4.2), зокрема без урахування встановленого індексу інфляції.
Просила розірвати зазначений договір оренди, в зв'язку з істотним порушенням його умов другою стороною -орендарем ТОВ «Заріччя».
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_3 Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не надано належної уваги фактам несвоєчасного внесення орендної плати відповідачем за 2008 та 2009 роки, ненарахування та несплати відповідачем на користь позивача передбаченої договором оренди пені за прострочення внесення орендної плати за цей же час, недотримання законодавства при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб, чим неправомірно зменшено розмір орендної плати на 15%, виплата орендарем орендної плати на користь орендодавця в натуральній формі по діючим цінам на продукцію, в порушення приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року за №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм виплати за оренду земельної частки (паю) у грошову»з чого вбачається неналежне виконання обов'язків відповідачем, передбачених договором оренди, в частині своєчасної та в повному обсязі виплати орендної плати, що є істотним порушенням договору.
Сторони, повідомлені в установленому порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до ст. 305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові.
Від відповідача суду надійшли заперечення проти апеляційної скарги, в яких він просить відхилити апеляцію та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також заява про розгляд справи у відсутність представника.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №396273 від 31.03.2005 року (а.с. 10) позивачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2,6090 га, що розташована на території Мар'янівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, з цільовим призначенням -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
02 квітня 2008 року між позивачем ОСОБА_3 з однієї сторони та ТОВ «Заріччя»з другої сторони, був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано у Хмільницькому районному відділі Вінницької регіональної філії центру ДЗК.
Умовами договору оренди -п. 4.1, 4.2, 4.4 ст. 4, п.п. 1 п. 9.4 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Розмір орендної плати у рік визначено у твердій грошовій сумі, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а за домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі по діючим цінам на продукцію, роботи, послуги. Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою, що передана в оренду.
Відповідно до п. 12.4 договору оренди його дія припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що за 2008 рік позивачем ОСОБА_3 відповідно до платіжної відомості №2 на видачу орендної плати за землю, отримано орендну плату у розмірі 750 грн., з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб, відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що відповідає п. 4.6 договору.
Недоплаченою є орендна плата у розмірі 05 грн. 46 коп.
Таким чином орендну плату за 2008 рік позивач отримала з 21.10.2008 року по 31.12.2008 року, тобто в строк встановлений договором.
Фактично сплачена позивачу у 2009 році орендна плата за землю становить 875 грн. 75 коп., що становить встановлений в договорі розмір орендної плати з урахуванням індексу інфляції, з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та з урахуванням недоплаченої за 2008 рік орендної плати в сумі 05 грн. 46 коп., підтвердженням чого є видатковий касовий ордер №26 від 05.01.2010 року та платіжна відомість №ЗА2-000001 на видачу орендної плати на землю.
За 2010 рік, 2011 рік позивач отримала по 921 грн. 64 коп. (за рік) орендної плати за землю, що становить встановлений договором розмір орендної плати з урахуванням індексації за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується видатковими касовими ордерами №57 від 10.09.2012 року та №77 від 01.09.2011 року, а також платіжними відомостями на видачу орендної плати на землю №ЗА2-000026 та №ЗА2-000001.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з вимогами ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що порушення, на які посилається позивач, не є істотними порушеннями умов договору, виходячи з незначної суми недоплати орендної плати - в розмірі 05 грн. 46 коп. за 2008 рік, яка згодом була включена в орендну плату за 2009 рік і фактично виплачена, а також не є істотними з урахуванням положень п. 4.7 договору оренди, яким передбачено наслідки прострочення строків сплати орендної плати та відсутність заявленої вимоги позивача про стягнення пені.
А тому твердження апелянта про те, що орендна плата за 2008 рік була виплачена позивачу не в повному розмірі, а її доплата здійснена із значною затримкою лише у січні 2010 року, що позбавило позивача того на що вона розраховувала при укладанні договору, є безпідставними.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи апелянта в частині неврахування судом першої інстанції факту виплати відповідачем (орендарем) орендної плати на користь позивача (орендодавця) у натуральній формі, а відтак, і неправильності розрахунків при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб та порушення положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 року за №672 «Про проведення перерахунку обсягів натуральної та відробіткової форм виплати за оренду земельної частки (паю) у грошову», оскільки позивач не надала суду належних доказів про те, що форма внесення орендної плати за землю, визначена у п. 4.1. Договорів, була змінена на натуральну.
Первинні бухгалтерські документи, що містяться в матеріалах справи не дають підстав для твердження про здійснення товариством виплат в натуральній формі.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.
Судді:/підпис/ Луценко В.В, /підпис/ Войтко Ю.Б.
«З оригіналом вірно»
Суддя апеляційного суду Стадник І.М.