У х в а л а

іменем україни

4 квітня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2012 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення абзаци: «Крім того, суд вірно застосував ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України в редакції 1963 року, відповідно до яких, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відповідно до п.п. 6, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання запере чуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що відсутні будь-які поважнів причини пропуску позивачами строку позовної давності, то із цих підстав у задоволенні позову необхідно відмовити».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують питання про скасування оскаржуваних рішень суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 29 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: В.О. Кузнєцов

М.І. Наумчук