УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Карпенко С.О., Нагорняка В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 30.08.1970 року він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. Під час сумісного проживання сторонами придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: дачний будинок у городньому товаристві «Енергетик», гараж у гаражно-будівельному кооперативі «Дружба», автомобіль ВАЗ-2101,1982 року випуску, 2 килима та диван -ліжко.

З огляду на зазначене просив виділити йому автомобіль ВАЗ 2101, 1982 року випуску, гараж у ГБК «Дружба», а відповідачу залишити дачний будинок у СГТ «Енергетик», 2 килими та диван-ліжко.

ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя та просила суд ухвалити рішення, яким поділити майно, виділивши їй у власність цегляний гараж у ГБК «Дружба», а відповідачу виділити автомобіль ВАЗ 2101, 1982 року випуску, диван-ліжко, 2 килими та стягнути з неї на користь відповідача 12 720 грн.79 коп. різниці вартості майна, яке підлягає розподілу.

ОСОБА_3 звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом про визначення порядку користування квартирою, що є спільною сумісною власністю та просив ухвалити рішення, яким встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 вересня 2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення порядку користування квартирою та цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя об'єднані в одне провадження.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 квітня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, а позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Виділено у власність ОСОБА_4 цегляний гараж у ГБК «Дружба» вартістю 58 511 грн.

Виділено у власність ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 2101, 1982 року випуску, диван-ліжко - вартістю 500 грн., 2 килими вартістю 1 500 грн., кошти в розмірі 21 402 грн. 73 коп., які знаходяться в ощадній касі №6207 Ощадного банку України у м. Кременчуці Полтавської області на рахунку НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 12 720 грн. 09 коп. різниці вартості майна, яке підлягає поділу.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, яким кімнату жилою площею 9,2 кв.м. виділено в користування ОСОБА_3; кімнати жилою площею 13,8 кв.м. та 16,7 кв.м. виділено в користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5; коридор площею 6,6 кв.м., коридор площею 4,2кв.м., кухню площею 7 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., ванну площею 2,4 кв.м., балкон площею 0,9 кв.м., балкон площею 2,6 кв.м. залишено в загальному користуванні.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 23 липня 2010 року відкрито касаційне провадження у вищезазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 10 грудня 2010 року справу було призначено до судового розгляду.

13 листопада 2011 року набрав чинності Закон України від 20 жовтня 2011 року № 3932-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розгляду справ Верховним Судом України».

Відповідно до пункту 2 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) не розглянуті Верховним Судом України до 1 листопада 2011 року включно, передаються ним до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про що постановлюється ухвала.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 22 листопада 2011 року вищезазначену цивільну справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що з 30 серпня 1970 року по 2009 рік ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу сторонами придбано автомобіль ВАЗ 2101, 1982 року випуску, 2 килими, диван-ліжко, побудовано гараж у ГБК «Дружба» та дачний будинок у СГТ «Енергетик».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.ч.4, 5 ст. 71 СК України присудження судом одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ допускається з його згодою за умови попереднього внесення другим подружжя відповідно грошової компенсації на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце на таких підставах, передбачених ст. 365 ЦК України за умовами звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідних коштів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ст. 365 ЦК України регулює питання, пов'язані з припиненням права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, а не правовідносини, що регулюють поділ сумісної власності подружжя, а висновок щодо неподільності речі є хибним, оскільки вимоги заявлялись сторонами щодо поділу майна, що набуте ними у шлюбі, а не конкретної неподільної речі.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням вимог ст. ст. 212- 215, ЦПК України без повного й всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-71 СК України та статтею 372 ЦК України.

При цьому, при вирішенні питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, слід ураховувати положення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Крім того, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Проте, вищезазначені вимоги закону як суд першої інстанції, так і апеляційний суд залишили поза увагою, належним чином не встановили обсяг спільного майна подружжя, про поділ якого заявлено позови, та не здійснили його поділ відповідно до закону, не зазначили, чи мали місце обставини, якими сторони обґрунтовували свої вимоги; не дали належної правової оцінки зібраним доказам.

Разом з тим, аналізуючи зміст рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що воно не відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 316 ЦПК України.

Так, згідно з вимогами ст.316 ЦПК України, у мотивувальній його частині повинно бути викладено мотиви скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та не оспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назву, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз'яснено, що посилання в апеляційній скарзі на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав установленими, чи на невідповідність висновків суду обставинам справи підлягає перевірці апеляційним судом шляхом дослідження доказів, яким, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, суд першої інстанції не дав оцінки або дав неправильну оцінку. У разі ухвалення нового рішення суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині рішення дає оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи, а також новим доказам, якщо вони досліджувалися, в їх сукупності за правилами, встановленими ст. 212 ЦПК України.

Однак, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення взагалі відсутні будь-які обґрунтування і посилання на норми права, на підставі яких було проведено поділ спільного майна подружжя та присуджено грошову компенсацію замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на неподільну річ.

Вирішуючи спір між подружжям про майно, суд взагалі не встановив обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, не з'ясовував джерело і час його придбання.

Так, присуджуючи на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 21 402, 73 грн., які знаходяться в ощадбанку на рахунку позивача, суд не з'ясував належним чином ні джерело походження цих коштів, ні їх дійсний розмір. З наданої ОСОБА_4 ксерокопії ощадкнижки вбачається, що рахунок відкрито на ім'я ОСОБА_7 (а не ОСОБА_3.) і останній залишок внеску становить 148 000 (а.с. 112).

Включивши в обсяг спільного майна подружжя гараж в гаражному кооперативі «Дружба», суд не з'ясував: ким, коли, та за які кошти було придбано це майно, хто є власником гаража на час його поділу. Водночас суд не вирішив питання, чи є спільною сумісною власністю дачна ділянка з будинком в садово-городньому товаристві «Енергетик».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Усупереч зазначеним вимогам процесуального закону апеляційний суд, вийшовши за межі доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, ухвалив рішення за позовом ОСОБА_3 в частині встановлення порядку користування квартирою, який за заявою позивача було залишено судом першої інстанції без розгляду (а.с. 130-132, 134-136).

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що, в силу ст. 338 ЦПК України, є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно з'ясувати характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та ухвалити у справі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скарг ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 15 квітня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник Головуючий

Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар С.О. Карпенко В.А. НагорнякСудді: В.І. Амелін