У х в а л а
іменем україни
21 лютого 2012 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, служба у справах дітей Шевченківської районної адміністрації, про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2011 року, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно в погашення заборгованості по кредиту.
Звернуто стягнення - шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі вартості предмета іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства - на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 10 липня 2006 року та зареєстрованим в реєстрі за № 3685, заставною вартістю 90 000 гривень, а саме, на житловий будинок АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі рішення місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя у справі № 2-1307/06 від 2 березня 2006 року, зареєстрованого в ОП «ЗМ БТІ» 16 березня 2006 року, реєстраційний номер запису 14161240, номер запису 42477 в книзі 306, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11080418, виданого ОП «ЗМ БТІ» 29 червня 2006 року.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку задоволено вимогу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Запорізької обласної дирекції АТ«Райффайзен Банк Аваль», за кредитним договором № 014/17-43/788-33 від 10 липня 2006 року в сумі 300 914 грн. 52 коп., яку складає заборгованість ОСОБА_6 за названим кредитним договором, укладеним ним з АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», з яких заборгованість по тілу кредиту 164 817 грн. 25 коп.; прострочена заборгованість по сплаті планового платежу по тілу кредиту 33 757 грн. 75 коп.; нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом 30 856 грн. 89 коп.; нарахована та несплачена пеня 105 240 грн. 38 коп.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 30 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 липня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №014/17-43/788-33, згідно з яким, позичальнику надано кредит у сумі 10 000,00 доларів США зі сплатою 12,00% річних, строком на 120 місяців, тобто до 9 липня 2016 року Додатковою угодою № 1 від 24 липня 2006 року до кредитного договору, розмір ліміту кредитування було збільшено до 30 000,00 доларів США.
Після укладення кредитного договору позичальникові у відповідності до п. 4.1 договору було надано кредитні кошти в сумі 30 000,00 доларів США. Таким чином, банк у повному обсязі виконав зобов'язання, визначені пп. 1.1, 3.2, 4.1 кредитного договору та вимоги ст. 1054 ЦК України щодо надання грошових коштів (кредиту) позичальникові.
В забезпечення повернення кредитних коштів 10 липня 2006 року банком було укладено договір поруки з ОСОБА_5, а 24 липня 2006 року договір поруки було переукладено враховуючи збільшення суми кредиту за додатковою угодою № 1 до кредитного договору, укладеною із позичальником 24 липня 2006 року, та договір іпотеки з ОСОБА_5 (Іпотекодавцем), посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3685 (із змінами, внесеними додатковим договором до іпотечного договору, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 24 липня 2006 року та зареєстрованим в реєстрі за№41.
Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, належить іпотекодавцю на підставі рішення місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя у справі № 2-1307/06 від 2 березня 2006 року, зареєстрованого в ОП «ЗМ БТІ» 16 березня 2006 року, реєстраційний номер запису 14161240, номер запису 42477 в книзі 306, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11080418, виданого ОП «ЗМ БТІ» 29 червня 2006 року. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 90 000 грн.
Згідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, за рішенням суду. Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій у відповідності до вказаних вище норм матеріального права, а також, з урахуванням того, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_6 та проживає з ним за однією адресою, дійшли до вірного висновку, що позивачем при зверненні до суду дотримано вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та обґрунтовано задовольнили позов.
Разом з тим, посилання ОСОБА_5 на ту обставину, що позивач не звертався до неї з письмовою вимогою про усунення порушення, які передбачені ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не можуть бути взяті до уваги, оскільки пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову (п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5).
За таких обставин, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: В.О. Кузнєцов
М.І. Наумчук