У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів Амеліна В.І., Нагорняка В.А.,
Попович О.В., Черненко В.А.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про повернення депозитного вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 8 вересня 2011 року, рішення апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, із урахуванням неодноразово уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача суму грошового вкладу, проценти за користування вкладом, збитки, завдані невиконанням грошового зобов'язання, пеню за прострочення надання банківських послуг та судові витрати.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач не повернув йому внесені ним кошти за договорами банківського вкладу.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 8 вересня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 550 грн. 42 коп. за договорами банківських вкладів, відсотками за вкладами, інфляційними нарахуваннями та 3% річних, вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції змінено та виключено з нього посилання на Закон України «Про захист прав споживачів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга не містить доводи щодо незаконності і необґрунтованості рішення в частині стягнення заборгованості за депозитами в сумі 102 550 грн. 42 коп.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судом установлено, що 1 липня 2008 року позивач уклав із відповідачем договори банківського вкладу № ДБ-316/2 та №ДБ-316/3 на 40 000 грн. кожен під 18 % річних до 3 серпня 2009 року.
6 серпня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до банку із заявами про повернення вкладу та процентів у зв'язку із закінченням строку договорів, проте кошти виплачено не було.
Постановою правління Національного банку України від 12 лютого 2009 року №68 у комерційному банку «Західінкомбанк» ТзОВ з 13 лютого 2009 року по 12 лютого 2010 року було призначено тимчасову адміністрацію та з 3 лютого по 12 серпня 2009 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згодом було продовжено до 12 лютого 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у визначений договором банківського вкладу строк суму вкладу та проценти за його користування не повернув та дійшов висновку, що позивач має право на стягнення вказаних сум, а також на підставі ст. 625 ЦК України - інфляційних збитків та три проценти річних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання з часу закінчення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції, але виключив із мотивувальної частини посилання на Закон України «Про захист прав споживачів».
Із такими висновками судів повністю погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язується видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Частиною 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, зокрема, у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способами захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належних до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) та порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, у зв'язку із чим дія мораторію відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на них не розповсюджується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення ст. ст. 214, 303, 315 ЦПК України не зазначені положення закону уваги не звернув та залишив у цій частині рішення суду першої інстанції без змін.
Обгрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини.
У частині відмови у позові рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду в цій частині.
З огляду на викладене, рішення апеляційного суду необхідно скасувати в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо відмови у стягненні на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних за період із дня закінчення строку дії договору до закінчення мораторію на задоволення вимог кредиторів та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2011 року в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_3 трьох процентів річних та інфляційних за період із дня закінчення строку дії договору до закінчення мораторію на задоволення вимог кредиторів скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Зарічного районного суду м. Суми від 8 вересня 2011 року та рішення апеляційного суду Сумської області від 1 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.С. Олійник
Судді: В.І. Амелін
В.А. Нагорняк
О.В. Попович
В.А. Черненко