УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа 22-ц/0690/1396/11

Категорія 22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2011 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Євстаф'євої Т.А.,

судді: Матюшенка І.В., Кочетова Л.Г.

при секретарі судового

засідання: Жовновській О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, виділення частки у спільній сумісній власності, відновлення становища та повернення квартири у власність,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з

позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 13 .07. 2005 року був укладений договір довічного утримання між ним, його дружиною ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_2. Відповідно до умов оспорюваного договору ОСОБА_4 та його дружина відчужили належну їм квартиру своєму синові, відповідачу по справі, який зобов'язався утримувати їх та доглядати довічно. Посилаючись на те, що відповідач неналежно виконує свої обов'язки за вищезазначеним договором, просив цей договір розірвати, виділити його частку у спільній сумісній власності на вищезазначену квартиру, як власнику цієї квартири у відповідній частці, повернути сторони у первинний стан.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2011 року позов задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання від 13 липня 2005 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, повернуто у власність ОСОБА_4 належну йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва № 33141 про право власності на житло від 02 листопада 1999 року. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду 1-ї інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити. Зазначає, що суд неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, порушуючи вимоги ст.ст. 755, 756 ЦК України розірвав договір в цілому, а не в частині, яка належала ОСОБА_4, не застосував вимоги ч.2 ст.755 ЦК України про те, що договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача, а також він після смерті первісного позивача не був залучений у справу в якості правонаступника.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 липня 2005 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, з однієї сторони та ОСОБА_2, з другої сторони, укладено договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 1860. Відповідно до вказаного договору відчужувачі передали відповідачу у власність квартиру АДРЕСА_1 належну їм на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло за № 33141 від 02.11.1999 року (а.с.131-133). Відповідач зобов'язався довічно повністю їх утримувати

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.80-81).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 30.09.2010 року залучено до участі в справі, в якості позивача, правонаступника померлого ОСОБА_4-ОСОБА_3 ( а.с.110).

Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору довічного утримання та повернення у власність ОСОБА_4 належну йому частку у праві власності на квартиру, суд послався на те, що спірний договір підлягає розірванню з мотивів неналежного виконання набувачем обов'язків за договором.

Проте такий висновок суду помилковий.

Відповідно до ст.755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини, а також на вимогу набувача.

Договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача.

Виходячи із змісту даної статті, настання смерті відчужувача є безумовною підставою для припинення договору довічного утримання. З цього моменту набувач може у повному обсязі розпоряджатися переданим йому відчужувачем майном і його обов'язки за договором припиняються.

Як вбачається із спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_3 прийняла спадщину (а.с.86), є правонаступником в справі, однак частка у праві власності на спірну квартиру у неї відсутня.

На підставі викладеного позовні вимоги ОСОБА_3 є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 квітня 2011 року в частині розірвання договору довічного утримання від 13 липня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2, повернення у власність ОСОБА_4 належної йому частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову. У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді