УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/4625/11
Категорія 27
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Євстаф'євої Т.А.,
суддів: Зарицької Г.В. Талько О.Б.,
при секретарі судового
засідання: Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та заяву до апеляційної скарги Національного банку України на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, Національний банк України про визнання договору споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и л а
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася з даним позовом до суду, доповнивши позовні вимоги 20.10 2011 року, зазначила що 16.05.2008 року вона із Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», (в подальшому - Банк) уклала договір про надання споживчого кредиту в сумі 79200 доларів США, терміном до 16.05.2018 року зі сплатою 13,35% річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором між нею та Банком був укладений договір іпотеки, за умовами якого вона передала Банку в іпотеку нерухоме майно - нежитлове приміщення.
Вказала, що скориставшись її необізнаністю в галузі фінансового права, Банк, укладаючи спірний договір кредитування, не надав їй повної інформації по кредиту, не зазначив сукупної вартості кредиту з врахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг. Тобто відповідач не дотримався вимог Правил про надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України за № 168 від 10.05.2007 року. Також зазначила, що відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв'язку з чим, на думку позивача, грошове зобов'язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України.
На момент укладення договору споживчого кредиту в його сторін не було індивідуальної ліцензії, необхідної для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу.
Подальше виконання спірного кредитного договору, на умовах, зазначених в договорі, є порушенням принципу справедливості, умови договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, споживача кредитних послуг. Несправедливою є умова спірного кредитного договору щодо надання кредиту в доларах США і є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України, Банк покладає виключно на позичальника.
Крім того позивач зазначила, що особа, яка уклала з нею договір кредитування №113473334000 не мала відповідних повноважень на такі дії, так як представник Банку ОСОБА_4 при укладені спірного договору діяла на підставі доручення від 17.03.2008 року, хоча фактично такого доручення не мала.
З врахуванням викладеного, позивачка просила визнати недійсним договір споживчого кредиту, укладений між нею і Банком, визнати недійсним договір іпотеки від 14.05.2008 року, укладений між нею і відповідачем, посвідчений нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі № 3860, виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записи про державну реєстрацію договору іпотеки й про заборону відчуження нерухомого майна за цим договором.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2011 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ПАТ»УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що законодавчими актами, які встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті є Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Національним банком України було видано АТ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл на право здійснення операції з валютними цінностями. Дані документи оновлювалися при зміні офіційного найменування банку.
Проте, яке зазначив апелянт, суд даний факт не перевірив і зробив передчасний висновок, що на день видачі кредиту, в травні 2008 року, у банка були відсутні дозвільні документи.
Крім того, спірний кредитний договір був підписаний ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності та скріплений печаткою, що належить АКІБ «УкрСиббанк», до лютого 2009 року позичальниця належним чином сплачувала кредит та відсотки за його користування, про недійсність вказаного договору не заявляла до березня 2011 року.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.05.2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який в подальшому був перетворений в Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір № 11347334000 про відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі 79200 доларів США строком до 16.05.2018 року, зі сплатою 13,35% річних за користування кредитом, зі сплатою кредиту відповідно до графіку погашення кредиту (а. с. 6-11). На забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між позивачкою і банком укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що на день укладення сторонами спірного кредитного договору, банк не мав відповідного банківського дозволу на надання кредиту у валюті, не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу.
Проте такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Конституція України не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Як видно з матеріалів справи, згідно ліцензії Національного банку України за № 75, виданої Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» 24 грудня 2001 року( а.с.111), відповідачу надано право здійснювати банківські операції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та видано письмовий дозвіл № 75 на право здійснювати операції з валютними цінностями. При зміні офіційного найменування банку у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства», вищезазначені дозвільні документи були оновлені - Дозвіл № 75-2 від 19.11.2002 року та Дозвіл № 75-3 від 28.12.2009 року на право здійснення банківських операцій та Додаток до дозволу № 75-2 від 19.11.2002 року та Додаток до дозволу № 75-3 від 28.12.2009 року ( а. с. 41-42, 111-114).
З огляду на викладене, на час укладення сторонами спірного договору кредитування в іноземній валюті, у відповідача був дозвіл, тобто генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій, отримана у встановленому порядку і дії його були правомірними.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено, тому єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів, є наявність у банку дозволу на здійснення валютних операцій.
Помилковим є висновок суду першої інстанції і про те, що спірний договір кредитування укладено неуповноваженою особою банку ОСОБА_4, яка нібито не мала відповідного доручення від 17.03.2008 року, зазначеного в договорі кредитування і це є підставою для визнання цієї угоди недійсною. Приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу ОСОБА_3 надано копію довіреності від 17.03.2008 року за реєстраційним № 1608, якою відповідач уповноважує ОСОБА_4 вчиняти правочини від імені АКІБ «УкрСиббанку».
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити..
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 листопада 2011 року скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання договору споживчого кредиту та договору іпотеки недійсними, за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді