УКРАЇНА
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 2-а/1970/1804/12
"08" травня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за відсутності належним чином повідомлених позивача та відповідача,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, -
ВСТАНОВИВ :
Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в сумі 587,22 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», не здійснено сплати у належному розмірі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІV квартал (листопад, грудень) 2010 року. У зв'язку з цим на даний час за відповідачем рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків на суму 587,22 грн., яку позивач, звернувшись до суду із даним позовом, і просить стягнути з відповідача як фізичної особи -підприємця, яка обрала особливий спосіб оподаткування шляхом сплати фіксованого податку, в судовому порядку.
Водночас, управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернополі у позовній заяві було заявлено клопотання про розгляд даної справи без участі його представника.
Відповідач в зазначені строки ані заперечень на позов ані заяви про розгляд справи без його участі - не подавав, в судове засідання -не з'явився та явку представника - не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, а також враховуючи відповідну заяву позивача про розгляд справи без його представника, - суд, у відповідності до положень статей 12, 41, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідач, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер ДРФО - НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа -підприємець.
При цьому, згідно довідки Тернопільської ОДПІ №9457/7/17-121 від 05.03.2012 року, відповідач у листопаді-грудні 2010 року, перебуваючи на загальній системі оподаткування, сплачував фіксований податок.
Крім того, відповідач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в м. Тернополі та, відповідно, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді-грудні 2010 року по страховому внеску до Пенсійного фонду України зі сплачених відповідачем сум фіксованого податку надійшли кошти у сумі 20,00 грн. (у грудні 2010 року).
Проте, зміни, що відбулися у законодавстві з питань обчислення страхових внесків для фізичних осіб-підприємців відповідачем враховані не були, і доплата до мінімального страхового внеску, з урахуванням 33,2% від розміру мінімальної заробітної плати у відповідний період, до Пенсійного фонду України відповідачем - не здійснено, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість (недоїмка) перед управлінням Пенсійного фонду України у сумі 587,22 грн.
Станом на час розгляду справи вказана заборгованість відповідачем в добровільному порядку-не сплачена, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року № 2464-VI, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Проте, з огляду на виникнення у відповідача вищезазначеної заборгованості до 01 січня 2011 року, а також враховуючи норми пункту 7 розділу VIII вищезазначеного Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»- суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості та визначало на у той період порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, - тобто, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV від 09.07.2003 року, Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року та Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663, відповідно до яких на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з положеннями п.1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992 року - громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту.
Фіксований податок сплачується громадянином - платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем його проживання.
Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше, ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№129/98-ВР від 13.02.1998 року - до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10% від сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90% від сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.
Як вже було зазначено вище, відповідач, в ІV кварталі (листопаді - грудні) 2010 року сплачував фіксований податок.
Крім того, відповідач одночасно є також страхувальником і платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого, у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», покладено обов'язок самостійно нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV - страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для відповідача базовим звітним періодом - є квартал.
Згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№2461-VI від 08.07.2010 року та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№1058-ІV -фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний страховий внесок -сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, а також ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010 року - мінімальний розмір заробітної плати становив: з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року -888,00 грн., з 01 жовтня 2010 року -907,00 грн., з 01 грудня 2010 року -922,00 грн.
У відповідності до абз.6 п.4.7 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»№21-1, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, - розмір мінімального страхового внеску визначається шляхом множення мінімального розміру заробітної плати, установленої законом на той час, за як