У Х В А Л А

11 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Олійник А.С., Писаної Т.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2011 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 грудня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, судові рішення у справі залишено без змін.

4 травня 2012 року ОСОБА_3 здав на пошту заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 237, 244 ЦК України.

Як на підставу перегляду судового рішення з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права ОСОБА_3 посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 липня 2007 року (справа №6-13344кс04), рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року (справа №6-8795св11), ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року (справа №6-26462ск11), рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року (справа №6-43618св11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року «Про практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

Таким чином, на надану заявником ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 липня 2007 року не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

У справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, кредитної спілки «Хосен», треті особи на стороні відповідачів: міський відділ ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту (рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року) суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що видачу генеральної довіреності чи передоручення повноважень на транспортний засіб (відповідно до ст. 244 ЦК України) без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності до третіх осіб.

У справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року) суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, погодився із висновком апеляційного суду про те, що оформлення договору купівлі-продажу автомобіля шляхом видачі довіреності не відповідає вимогам законодавства.

У справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту (рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року) суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що видача генеральної довіреності (відповідно до ст. 244 ЦК України) без укладення договору купівлі-продажу не можна вважати договором, що укладений відповідно до закону та допускає перехід права власності на автомобіль.

У справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу (ухвала колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 лютого 2012 року, яку просить переглянути заявник) суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_4 виконала умови договору позики, передавши у розпорядження ОСОБА_6 чотирнадцять земельних ділянок в с.Козлів Переяслав-Хмельницького району Київської області.

За змістом п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №11 від 30 вересня 2011 року «Про практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов: судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема: у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені ОСОБА_3 судові рішення судів касаційної інстанції ухвалені у справах у різних правовідносинах та за різних встановлених фактичних обставин справи. Із них не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 237, 244 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

В.А. Нагорняк

А.С. Олійник

Т.О. Писана