У х в а л а

11 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Олійник А.С.,Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_6, який діє через представника ОСОБА_7, про перегляд рішення апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року та ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «48 завод залізничної техніки», третя особа - Міністерство інфраструктури України, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника,

в с т а н о в и л а:

У червні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «48 завод залізничної техніки», третя особа - Міністерство інфраструктури України, про стягання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02 серпня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_6 16925,14 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період із 13 серпня 2008 року по 22 січня 2009 року. Також з державного підприємства «48 завод залізничної техніки» на користь ОСОБА_6 стягнуто 89418,66 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період із 23 січня 2009 року по 07 червня 2011 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення 89418,66 грн середнього заробітку в рахунок оплати вимушеного прогулу за період з 23 січня 2009 року по 07 червня 2011 року у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вказане рішення апеляційного суду відмовлено.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_6 про перегляд указаного рішення апеляційного суду та ухвали суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх доводів представник ОСОБА_6 посилається на ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 січня 2010 року, постановлену за результатами розгляду касаційної скарги комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради на рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Рівненської обласної державної адміністрації, Рівненської обласної ради, комунального підприємства «Рівнекнига» Рівненської обласної ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту наведених заявником доводів в обґрунтування заяви та поданої ним як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права копії ухвали Верховного Суду України від 21 січня 2010 року вбачаються наявні ознаки, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами ст. 236 КЗпП України, виходячи з наступного.

В обох справах, розглянутих судами, позивачі звернулись з вимогами, серед яких заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки власником виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Оскаржуваною ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2012 року залишено без змін рішення апеляційного суду, яким відмовлено у стягненні з державного підприємства відповідних сум з тих підстав, що відсутня вина цього підприємства у невиконанні судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, оскільки обов'язок його поновлення на роботі рішенням суду покладено на Міністерство інфраструктури України.

Наведеною для порівняння ухвалою Верховного Суду України від 21 січня 2010 року залишене в силі рішення апеляційного суду, яким задоволені позовні вимоги про стягнення з комунального підприємства середнього заробітку за час затримки облдержадміністрацією виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Як вбачається із наведених вище судових рішень судами касаційної інстанції неоднаково застосовано положення ст. 236 КЗпП України щодо обов'язку підприємства виплатити працівникові середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, за умови, що обов'язок поновлення на роботі покладено на іншу особу.

З урахуванням вказаного, наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства «48 завод залізничної техніки», третя особа - Міністерство інфраструктури України, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

В.А. Нагорняк

А.С. Олійник

Т.О. Писана