номер провадження справи 33/66/12
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.06.12 Справа № 5009/1832/12
за позовом Куйбишевського міжрайонного прокурора Запорізької області (71001, смт. Куйбишеве Куйбишевського району Запорізької області, вул. Леніна, 25) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах Позивач Державна екологічна Інспекція в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянській Україні, 72-А)
до Комунального підприємства «Мрія»Комиш -Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області (смт. Комиш -Зоря Куйбишевського району Запорізької області, вул. Вокзальна 18)
про відшкодування шкоди
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Левченко І.О.
Відомості про представників сторін та учасників судового процесу:
від прокуратури: Марков І.О. посв. № 80 від 11.08.2010р.;
від позивача : ОСОБА_3 -довіреність № 293/03 від 02.02.2012 р.
від відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Куйбишевський міжрайонний прокурор звернувся в господарський суд із позовом в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах - Державної екологічної Інспекції в Запорізькій області про стягнення з Комунального підприємства «Мрія»Комиш -Зорянської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області відшкодування шкоди в сумі 8566,06 грн., заподіяної внаслідок засмічення земельної ділянки.
Обґрунтовуючи позов в позовній заяві вказано на те, що Куйбишевською міжрайонною прокуратурою за участю державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Запорізькій області проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Комунального підприємства «Мрія»Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району. Так, перевіркою встановлено факт складання КП «Мрія»твердих побутових відходів на земельній ділянці (пасовища, агровиробничої групи 67л), яка розташована в межах населеного пункту смт. Комиш-Зоря в кварталі № 34а. Вказані порушення вимог природоохоронного та земельного законодавства зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.03.2012 р. В результаті засмічення вказаної земельної ділянки твердими побутовими відходами Комунальним підприємством «Мрія»Комиш-Зорянської селищної ради заподіяна шкода державним інтересам в сумі 8566 грн. 06 коп., що підтверджується відповідними розрахунками зробленими відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства. Добровільно КП "Мрія" спричинену державі шкоду на загальну суму 8566 грн. 06 коп. не відшкодувало, у зв'язку з чим заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у примусовому порядку. Посилаючись на приписи ст. 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 17, 33 Закону України «Про відходи», ст.ст. 20, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», просить позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 12.06.2012 р. В судовому засіданні 12.06.2012р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 26.06.2012 р., а в судовому засіданні 26.06.2012р. оголошувалась перерва до 27.06.2012р. о 9год. 30хв.
За клопотанням представників сторін та прокуратури розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судових засіданнях представники позивача, прокуратури позовні вимоги підтримали.
Відповідач вказав, що тимчасове засмічення земельних ділянок мало місце саме в зимовий період внаслідок великих снігових наметів. Як тільки дороги були розчищені від снігу, сміття було власними силами відповідача прибране і вивезене до полігону, що підтверджується Актом виконаних робіт. Представник відповідача в судових засіданнях 12.06.2012р. та 26.06.2012р. підтримав доводи заперечень. До судового засідання 27.06.2012р. представник відповідача не з'явився; про час та місце судового засідання 27.06.2012р. представник відповідача був повідомлений в попередньому судовому засіданні 26.06.2012р.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 27.06.2012 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи.
Статтею 1 Закону України «Про відходи»від 05.03.1998р. № 187/98-ВР визначені наступні терміни:
- спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами;
- розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах;
- побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення;
- тверді відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.
Згідно до ст 17 цього Закону, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, в тому числі:
з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах;
л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.
Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення: в) псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними
водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Матеріали справи свідчать, що 30.03.2012 р. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції в Запорізькій області Гвоздєвим Г.О. було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства КП «Мрія»Комиш-Зорянської селищної ради Куйбишевського району.
За результатами перевірки, державним інспектором було оформлено акт від 30.03.2012 р., в якому, зокрема, зазначено, що «на території Комиш-Зорянської селищної ради в напрямку до с. Новокам'янка з правої сторони від автомобільної дороги встановлено факт складування твердих побутових відходів на земельній ділянці, а саме: харчові відходи, пляшки пусті скляні та поліетиленові, пакети поліетиленові та інше. Твердими побутовими відходами згідно схеми наданої ДП «Центр Державного Земельного кадастру»засмічення земельної ділянки встановлено в двох окремих кутах, різних за розміром та висоті відвалу. Розмір першої купи сміття складає 0,1225 га, середньою висотою відвалку 1,0 м, розмір другої купи сміття 0,0360 га, середньою висотою відвалу 0,7 м. Згідно Довідки № 104 від 22.07.2012 р. Головного управління Держкомзему у Запорізькій області, засмічення земельної ділянки побутовими відходами знаходиться у межах населеного пункту смт. Комиш-Зоря квартал № 34-А (пасовища) і грошова нормативна оцінка земель становить 2848,00 грн. за 1 Га».
Акт перевірки від 30.03.2012р. підписано лише державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Гвоздєвим Г.О.
Виходячи зі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать:
б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки
з) подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
На підставі Акту перевірки від 30.03.2012р. позивачем було розраховано розмір завданої навколишньому природному середовищу майнової шкоди у сумі 8566,06 грн. Оскільки сума нарахованої шкоди відповідачем сплачена не була, позовна вимога про стягнення з КП «Мрія»відшкодування суми 8566,06 грн. шкоди, завданої засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, стала предметом судового розгляду у даній справі.
Суд зазначає, що Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009р. за № 18/16034) затверджено Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Пунктом 1.2 вказаного Порядку встановлено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.
Згідно до п. 1.4 , у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:
акт перевірки - документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Розділ 4. Порядку передбачає Порядок проведення перевірки.
Так, у відповідності до п. 4.1 Порядку, перевірка складається з таких основних частин:
-підготовка до перевірки;
-проведення перевірки;
-оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки);
-обговорення результатів перевірки, підписання акта перевірки;
-застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).
Пунктом 4.9 Порядку передбачено, що державні інспектори проводять перевірки об'єкта в присутності керівника суб'єкта господарювання або уповноважених ним осіб.
Згідно до п. 4.13 Порядку за результатами проведеної перевірки, в тому числі
спільної з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається акт перевірки вимог природоохоронного законодавства (додаток 3).
Вимоги щодо змісту Акту перевірки містяться в п. 4.15 Порядку. Так, в акті перевірки зазначаються:
дата та місце складання акта перевірки;
тип перевірки;
предмет державного нагляду (контролю);
номер та дата видачі наказу, на підставі якого проводилася перевірка;
прізвище, ініціали, посада державних інспекторів, які проводили перевірку;
посади, прізвища та ініціали осіб, які були залучені до перевірки (за наявності);
посада, прізвище та ініціали керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання або прізвище фізичної особи - підприємця, що були присутні при перевірці;
повне найменування суб'єкта господарювання (об'єкта перевірки) та його місцезнаходження;
у разі, якщо ініціатором перевірки є інший орган влади, - номер, дата звернення і найменування відповідного органу;
дата початку й закінчення перевірки;
інформація про здійснення попередньої перевірки (за наявності);
виявлені порушення й недоліки;
конкретні природоохоронні заходи, які здійснюються на виконання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів;
стан виконання виданих раніше приписів щодо усунення виявлених порушень (за наявності);
обставини та суть порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (за наявності) з посиланням на нормативно-правові акти, вимоги яких порушені.
Пункт 4.20 Порядку містить норму, згідно з якою в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.
Згідно до п. 4.21 Порядку, один примірник акта перевірки (з відповідними додатками) передається керівнику (уповноваженій ним особі) суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці примірників акта перевірки робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка отримала акт перевірки, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. Другий примірник акта перевірки зберігається в органі Мінприроди.
Пункт 4.23 Порядку визначає, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).
Аналіз вказаних норм свідчить про наявність фактів порушення порядку проведення перевірки та складання акту перевірки від 30.03.2012р. з боку посадової особи позивача, а саме:
1) перевірка проведена без присутності керівника суб'єкта господарювання
або уповноважених ним осіб, оскільки Акт перевірки не містить відповідно заповнених граф про присутність таких осіб, їх посади та підпису (порушення п.4.9, п.4.15 Порядку);
2) в Акті перевірки не визначено предмет державного нагляду (контролю)
(порушення п.4.15 Порядку);
3) в Акті перевірки не зазначено посилання на нормативно-правові акти,
вимоги яких порушені з боку відповідача (має місце порушення п.4.15 Порядку);
4) Акт перевірки не містить підпису керівника або уповноваженої ним особи суб'єкта господарювання, яка повинна бути присутньою при перевірці; не містить даних щодо надання можливості подання такою особою зауважень (порушено п.4.15, п.4.20 Порядку).
Акт перевірки від 30.03.2012р. містить лише підпис директора КП «Мрія»про факт отримання одного примірника Акту, що передбачено пунктом 4.21 Порядку.
При цьому, обставини та матеріали справи не містять жодного доказу, що внаслідок виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства позивачем був складений припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як того вимагає пункт 4.23 Порядку.
Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд зауважує, що в порушення ст. 34 ГПК України позивачем не складено та не додано до суду належного і допустимого доказу факту порушення з боку відповідача вимог природоохоронного законодавства, як і не визначено самих вимог законодавства, порушення якого допущено відповідачем. Акт перевірки від 30.03.2012р. не є таким належним і допустимим доказом внаслідок вищевикладених обставин, а тому не може бути використаний у якості доказу у визначеному законодавством порядку і не може встановлювати наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача у справі (в тому числі щодо розміру засмічених земельних ділянок та обсягів засмічення), а відтак не може бути підставою для визначення розміру завданої шкоди.
За розрахунками, виконаними позивачем на підставі Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом міністерства охорони навколишнього середовища від 27.10.1997 року № 171 (у редакції наказу Мінприроди України від 04.04.2007 року №149 та зареєстрованою в Мінюсті 25.04.2007 року за №422/13689), розмір завданої засміченням шкоди становить суму 8566,06 грн.
З цього приводу суд зауважує наступні обставини.
Відповідачем в судовому засіданні 26.06.2012р. надано до господарського суду Розпорядження голови Комиш-Зорянської селищної ради від 16.04.2012р. № 716-р про створення комісії з метою обстеження земельної ділянки та надано Акт від 03.05.2012р., згідно до якого комісія у складі: заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, голови постійної комісії з питань комунального господарства та благоустрою, депутата селищної ради та заступника директора КП «Мрія»провела обстеження земельної ділянки щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища та під час обстеження встановила, що все сміття вивезено, а земельна ділянка приведена в належний санітарний стан.
Тобто, на момент порушення провадження у господарській справі та на момент вирішення спору, факт заподіяння майнової шкоди навколишньому природному середовищу відсутній.
Позовна заява у якості правового обґрунтування відшкодування майнової шкоди містить посилання на ст.ст. 47, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно до яких за порушення норм екологічної безпеки настає відповідальність, в тому числі цивільна та на необхідність грошового стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Суд зауважує, що стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, а саме:
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В роз'ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», зазначено, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (п.1).
Пунктом 2 вказаних Роз'яснень передбачено наступне. Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).
Зазначене розмежування підстав відповідальності потрібне також тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її завдала.
Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).
Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Пунктом 6 Роз'яснень визначено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку міжпротиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Пункт 7 Роз'яснень визначає наступне. Стаття 1192 ЦК України надає потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) суду слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Аналізуючи вказані приписи норм права, господарський суд зазначає, що предметом судового дослідження у даній справі є наступні складові елементи, що є обов'язковими виходячи з правової підстави відшкодування позадоговірної шкоди:
-визначення суб'єкта, яким завдано шкоду, виходячи з матеріалів справи;
-факт заподіяння самої шкоди та розміру шкоди, що повинен відшкодовуватись;
-дослідження обставин щодо наявності вини відповідача у заподіянні шкоди, тобто протиправної поведінки (у формі дій чи бездіяльності);
-наявності безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача і самою шкодою.
Суд зазначає, що на момент звернення із позовом до господарського суду (03.05.2012р.) та на момент вирішення спору, доказів факту заподіяння майнової шкоди навколишньому природному середовищу з боку відповідача, позивач не надав. Більше того, станом на 03.05.2012р. виходячи з Акту виконаних робіт, наданого відповідачем, засмічення земельної ділянки відсутнє.
Відсутність факту наявності заподіяної шкоди є підставою для відмови у позові про відшкодування суми 8566,06грн. такої майнової шкоди.
В даному випадку відсутній факт порушення прав позивача у справі.
Крім того, суд зазначає наступне. Розмір шкоди у сумі 8566,06грн., заявлений до стягнення, розрахований позивачем виходячи з даних, викладених у акті перевірки від 30.03.2012р. (при визначенні площі земельної ділянки та об'єму відходів), який не є належним і допустимим доказом у справі і складений з порушенням норм законодавства.
При розрахунку шкоди позивачем використано формулу, визначену Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997р. № 171).
Цією Методикою визначено Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
У відповідності до п. 1.2. Методики, вона встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.
Згідно до п.2 Методики, засмічення земель - наявність на території земельних ділянок сторонніх предметів і матеріалів.
Як свідчить п. 3.2 Методики, землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.
Пункт 3.3 Методики містить норму, згідно з якою факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.
Розділом 5 Методики передбачено порядок визначення розмірів шкоди внаслідок засмічення земель:
5.1. Розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
5.2. Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена.
5.5. Розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою (6):
Р = А x Б x Г x П x К x К x К , (6)
ШЗ ОЗ ДЗ ЗЗ НВ ЕГ
де
Р - розмір шкоди від засмічення земель, грн;
ШЗ
А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;
Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами - 100.
Г - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала
ОЗ
засмічення, грн./кв.м;
П - площа засміченої земельної ділянки кв.м;
ДЗ
К - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що
ЗЗ
характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за
додатком 6;
К - коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за
НВ
додатком 5;
К - коефіцієнт еколого-господарського значення земель
ЕГ
визначається за додатком 2.
Аналіз зазначеної формули та, відповідно, розрахунків розміру шкоди, здійснених позивачем свідчить, що позивач застосував показник «А»- питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5.
Тобто, майнова шкода відшкодовується з метою ліквідації наслідків засмічення земельної ділянки.
Однак, будь-яких витрат на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки в даному випадку бути не може, оскільки засмічення видалене самим відповідачем і тому позивачем, відповідно, не доведено і належного розміру заявленої до стягнення суми шкоди.
З урахуванням вищевикладеного позов є необґрунтованим, безпідставним, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.06.2012 р.
Суддя М.В. Мірошниченко