ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4105/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
при секретарі Бубенець Т.А.
за участю:
представників позивача Шваб П.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «ПОЛІПАК»до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
03.04.2012 року ТОВ НВ «ПОЛІПАК» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпак» (далі - ТОВ НВ «ПОЛІПАК») визнано право власності на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатацію. Рішення суду набрало чинності 14 грудня 2010 року.
З метою реєстрації права власності на нерухоме майно позивач звернувся до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі -КП «ДМБТІ»). Однак, у реєстрації права власності на підставі рішення суду йому було відмовлено з посиланням на п.3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, згідно якого реєстратор БТІ відмовляє у реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам встановленим вказаним Положенням та іншим актам чинного законодавства, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства. Не погодившись з рішенням реєстратора КП «ДМБТІ» позивачем поданий даний позов з вимогою про скасування рішення реєстратора та зобов'язання вчинити дії з реєстрації об'єкта нерухомості.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов із зазначених в ньому підстав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, при винесенні постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2-7803/10 за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпак» визнано право власності на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатацію (а.с. 31-33).
17 листопада 2011 року реєстратором КП "ДМБТІ" Осипенко Дмитром Григоровичем винесено рішення про відмову у державній реєстрації права власності .(а.с.35-37). Відмовляючи у проведенні державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державний реєстратор посилався на те, що подані ТОВ НВ «ПОЛІПАК» документи не відповідають вимогам, встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 (із змінами та доповненнями). Так, на думку державного реєстратора, незважаючи на наявність рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі №2-7803/10, яке набрало законної сили, та яким за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Поліпак» визнано право власності на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатацію, будівля компресорної станції з підвалом літ. Б-1, підлягає введенню в експлуатацію згідно з нормами діючого законодавства. Крім того, при прийнятті рішення державним реєстратором зверталась увага на те, що ТОВ НВ «ПОЛІПАК» поданий дублікат свідоцтва про придбання приміщення з прилюдних торгів, виданого державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 30.07.2009 р. за реєстром № 2-65, в якому існують необумовлені зміни в частині площі, літерації та адреси придбаного майна. Також, на думку державного реєстратора, для здійснення державної реєстрацію немає правових підстав, оскільки відповідно до витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 33806086 від 17.11.2011 р., ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. на нерухоме майно (в тому числі і майно, що належить позивачеві), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграда б. 106 а, накладено арешт.
Однак погодитись з таким висновком відповідача важко погодитись, виходячи з наступного.
Згідно ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст.3 вказаного Закону.
Статтею 19 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього закону; об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою ст. 15 цього Закону; заявлене право вже зареєстровано.
Відповідно до статті 46 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.1.8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2010 року за № 582М7877 (далі Тимчасове положення №7/5), Реєстр прав власності на нерухоме майно - є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлюючі документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до п. 1.13 Тимчасового положення №7/5, реєстратор БТІ самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, відкриває і закриває розділи реєстру прав.
Відповідно до пункту 10 Додатку 2 до Тимчасового положення, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності входить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Вказана норма кореспондується з ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, крім інших, є: рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Отже, державна реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду,що набрало чинності і є обов'язковим для виконання.
В ході розгляду справи було встановлено, що ТОВ НВП «ПОЛІПАК» на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2-7803/10 набуло право власності на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а.
Визнання права власності за позивачем на нерухоме майно ґрунтується на нормах законодавства та не може ставитись під сумнів державним реєстратором.
Посилання відповідача при відмові в реєстрації права власності на п.3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, затверджене в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. № 157/6445 є неправомірним, адже цим нормативним актом було визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві необхідні для реєстрації права власності правовстановлюючі документи. Посилання реєстратора на невідповідність їх вимогам, установленим зазначеним Законом та іншими нормативно-правовими актами, або неможливість установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оцінюються судом критично, оскільки наведене в оскаржуваному рішенні мотивування фактично полягає у наданні правової оцінки змісту та обґрунтованості рішення, яке реєструється, що є неприпустимим, як це прямо зазначено у п.10 постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади", оскільки такою функцією наділені лише суди апеляційної та касаційної інстанцій у межах відповідних проваджень.
Рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна належить до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Згідно ч.1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2-7803/10, яке набрало законної сили 14 грудня 2010 року, є правовстановлюючим документом. Оскаржене рішення відповідача порушує конституційні права позивача, гарантовані ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Суд також критично відноситься на посилання відповідача в рішенні на наявність неточностей у документах, поданих позивачем для реєстрації прав власності разом із рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року, оскільки державна реєстрація прав власності в даному випадку повинна була здійснюватись на підставі рішення суду, а не дубліката свідоцтва про придбання приміщення з прилюдних торгів, виданого державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 30.07.2009 р. за реєстром № 2-65.
Крім того, суд також не погоджується із висновком відповідача щодо відсутності підстав для здійснення державної реєстрації прав власності, оскільки існує відповідний запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про арешт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда б. 106 а, накладений 07.08.2009 р. Шостою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. (а.с.66-71).
В судовому засіданні було встановлено, що на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. по справі № 29/272-09 за позовом ВАТ «Мегабанк» до ВАТ «Дніпровський дослідний завод засобів механізації» та до ТОВ «Конекс» про стягнення заборгованості, було накладено арешт не нерухоме майно, що належить відповідачам за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда б. 106 а, та на інше нерухоме майно, що належить відповідачам (а.с. 49-51).
Між тим, в судовому засіданні було з'ясовано, що окрім нежитлових приміщень, на які визнано за позивачем право власності рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, частина приміщень дійсно належить ТОВ «Дніпропетровський завод кранів та засобів механізації «Дніпрокран» - правонаступнику ВАТ «Дніпровський дослідний завод засобів механізації», що також підтверджується копією технічного плану, наданого в судове засіданні відповідачем (а.с.72).
За таких обставин, суд вважає, що оскільки з аналізу змісту ухвали Господарського суду Харківської області від 18.06.2009 р. не вбачається, що арешт був накладений саме на приміщення, які належать ТОВ НВП «ПОЛІПАК», відповідачем безпідставно було відмовлено у проведенні державної реєстрації прав власності.
Таким чином, аналіз досліджених у судовому засіданні доказів дозволяє дійти висновку про протиправність відмови реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» у здійсненні реєстрації права власності на нерухоме майно за позивачем, яке оформлено відповідним рішенням реєстратора від 17 листопада 2011 року.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.
Поновлення прав позивача має відбуватись шляхом зобов'язання відповідача зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «ПОЛІПАК» (код ЄДРПОУ 24429825; 49033, м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а) на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатаціюна підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2-7803/10.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково- виробничого підприємства «ПОЛІПАК» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати дії Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо винесення рішення реєстратора від 17 листопада 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПОЛІПАК» (код ЄДРПОУ 24429825; 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а) на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатацію, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 грудня 2010 року у справі № 2-7803/10,- протиправними.
Скасувати Рішення Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 17 листопада 2011 року про відмову в державній реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «ПОЛІПАК» (код ЄДРПОУ 24429825; 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а) на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а.
Зобов'язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «ПОЛІПАК» (код ЄДРПОУ 24429825; 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а) на нерухоме майно, а саме будівлю енергоцеху літ. Г-1, г-1, г1-1, загальною площею 357,1 кв.м., будівлю компресорної станції з підвалом літ. Б-1, загальною площею 290,8 кв.м., ганок літ. б, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, без додаткових актів введення в експлуатацію.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «ПОЛІПАК» (код ЄДРПОУ 24429825; 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а) витрати по оплаті судового збору в сумі 96, 57 (дев'яносто шість грн. п'ятдесят сім коп.) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева