УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/2313/11

"15" травня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хрущ В. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Мушія А. Б.,

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -Мартинюка Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14 червня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., за результатом якої складено акт №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року, на підставі якого Тернопільською ОДПІ за наслідками проведених розрахунків правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб позивачу донараховано всього 20069,70 грн. податку за 2010 рік та прийнято податкове повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року із визначення зазначеної суми грошового зобов'язання за основним платежем. Однак, із висновками, відображеними податковим органом у акті перевірки, щодо завищення позивачем валових витрат, ФОП ОСОБА_4 - не погоджується та вважає його таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки у даному акті не вказано які саме суми та згідно яких документів позивачем були зайво віднесені до валових витрат, натомість, з посиланням на відсутність книги обліку доходів та витрат, наведено загальні суми валових витрат, задекларованих підприємцем, та суму валових витрат згідно даних акту перевірки. А тому, вважаючи безпідставним прийняття на підставі цього акту вищезазначеного податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року, - позивач оскаржив його до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області. Однак, рішенням Державної податкової адміністрації в Тернопільській області №11505/6/25-007/297 від 25.07.2011 року, апеляційну скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року було залишено без розгляду -у зв'язку з пропуском строку його оскарження. Вищезазначені обставини і стали підставою для оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року - в судовому порядку.

У процесі розгляду справи судом здійснено заміну Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції її правонаступником - Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року за клопотанням представника позивача у справі призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу та зупинено провадження в даній адміністративній справі -до одержання результатів експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (Тернопільське відділення).

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2012 року -провадження у справі поновлено.

Після ознайомлення з результатами експертизи, в судовому засіданні 27.04.2012 року представником позивача подано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого, представник позивача просить суд визнати нечинним оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року - в частині визначення (збільшення) суми грошового зобов'язання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19511,55 грн. При цьому, представником позивача зазначено, що позивач погоджується із висновком експертизи, та, згідно цього висновку, визнає необхідність сплати заниженого податку з доходів фізичних осіб у сумі 558,15 грн.

В судових засіданнях представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надавши суду письмові заперечення проти позову, в яких відповідач посилається на те, що оскаржуване проведеною Тернопільською ОДПІ перевіркою встановлено, що в травні 2010 року ФОП ОСОБА_4 отримав кошти в сумі 244041,00 грн. на розрахунковий рахунок, за гідравлічний прес ТОВ «Еліт», що підтверджено банківськими виписками, однак, до складу валового доходу включено лише вартість ТМЦ згідно виписаної податкової накладної, що призвело до заниження валового доходу на суму 11206 грн. Також, при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_4 не надав податковому органу жодного документального підтвердження витрат на суму 122592 грн., а тому, працівниками ТОДПІ встановлено неправомірне завищення валових витрат на зазначену суму у деклараціях про доходи за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

В судових засіданнях представник відповідача, не погоджуючись із висновком проведеної у справі експертизи, проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення прийняте належним чином.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та висновок судово-економічної експертизи, суд встановив наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер -НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа-підприємець в Тернопільській міській раді 22.02.2007 року, та отримав свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2.

Крім того, позивач перебуває на податковому обліку в Тернопільській ОДПІ з 28.02.2007 року.

Відповідно до довідки про включення позивача до ЄДРПОУ - основною діяльністю за КВЕД є монтаж машин та устаткування для металургії, посередництво у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, оптова торгівля верстатами та роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Згідно матеріалів справи, в період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності проводилося ФОП ОСОБА_4 за спрощеною системою оподаткування, в період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року -позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування, був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податку на додану вартість.

27.05.2011 року на підставі ст.ст. 20, 75, 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу №1462 від 07.04.2011р. та №1957 від 11.05.2011р., направлення №00320 від 26.04.2011 року, працівниками Тернопільської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства СПД-ФО ОСОБА_4 Перевірку проведено з відома та присутності підприємця ОСОБА_4

Результати перевірки відображені в акті №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року.

Відповідно до висновку, відображеного в акті перевірки, встановлено декілька порушень, одним з яких є порушення ч. 1, 2, 3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»№13-92 від 26.12.1992р., а саме: задекларована сума валових доходів та валових витрат не відповідає фактично одержаному доходу та фактично понесеним витратам підприємця, що призвело до заниження чистого доходу у 2010 році на загальну суму 133798,00 грн. внаслідок чого позивачу донараховано 20069,70грн. податку з доходів фізичних осіб.

14.06.2011 року, на підставі вищезазначеного акту перевірки та на підставі ч. 1, 2, 3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»Тернопільською ОДПІ в порядку п. 57.3 ст.57 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0002531704 про нарахування відповідачу грошового зобов'язання в сумі 20069,70 грн.

Не погоджуючись з підставами прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року, - позивач оскаржив його до вищестоящої інстанції Державної податкової адміністрації у Тернопільській області, подавши апеляційну скаргу від 07.07.2011 року.

25.07.2011 року ДПА в Тернопільській області прийнято рішення за №11505/6/25-007/297 про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з порушенням заявником порядку і строків її подання.

У зв'язку з вищезазначеним, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду, оскарживши податкове повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року в судовому порядку.

У процесі розгляду даної справи судом ухвалою від 01.09.2011 року за клопотанням представника позивача призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідницькому інституту судових експертиз (Тернопільське відділення).

На вирішення експертизи судом було поставлено наступні питання:

1) Чи підтверджується завищення валових витрат фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4, вказаних в акті перевірки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.05.2011 року № 3213/17-426/2762409931 в сумі 122 592,00 грн.

2) Яка сума чистого доходу фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами проведення експертного дослідження судом отримано висновок №1252 судово-економічної експертизи від 12.03.2012 року, в якому відображено наступні висновки по суті поставлених судом на вирішення питань:

- З першого питання : «В результаті дослідження представлених документів завищення валових витрат фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, вказаних в акті перевірки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.05.2011 року №3213/17-426/2762409931 в сумі 122592 грн. документально не підтверджується, а документально підтверджується заниження валових витрат СПД ОСОБА_4 у сумі 14425грн.».

- З другого питання: «Сума чистого доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за 2010 рік підтверджується в сумі 11800 грн., що на 3721 грн. більше, ніж задекларовано підприємцем, що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 558,15 грн.

За період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року СПД ОСОБА_4 працював на спрощеній системі оподаткування і сума виручки за даний період склала 35552 грн. Розходження у сплаті єдиного податку за даний період експертним дослідженням не встановлено.».

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та запереченнях проти позову, беручи до уваги висновок проведеної у справі судово-економічної експертизи, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, діяльність Тернопільської ОДПІ, яка входить до складу одного із органів державної виконавчої влади -має відповідати вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Відповідну компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає Податковий кодекс України.

Так, згідно з пунктом 20.1.6 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, мають право: отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що Податковий Кодекс України, який встановлює, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, - набув чинності з 01 січня 2011 року, і відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року - втратили чинність Закони України «Про систему оподаткування», та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, вподальшому згідно із Законом України від 04 листопада 2011 року №4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»- втратив чинність і Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Проте, з огляду на те, що винесення оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року відбулось за результатами встановлення порушень, допущених

до 01 січня 2011 року, - суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми раніше діючого законодавства - в частині відображених в акті порушень.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного до 31.12.2010 року) платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків, зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Як вже було зазначено вище, Тернопільською ОДПІ на підставі акту перевірки №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0002531704 від 14.06.2011 року.

Судом встановлено та не заперечувалось у судовому засіданні представниками обох сторін, - що предметом спору у даній справі - є саме податкове повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року, однак, підставою його прийняття - є акт перевірки №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року, в якому відображений висновок, який, на думку позивача, - не може бути достатньою правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів встановлені Розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

У відповідності до пункту 22.10 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який набрав чинності з 01 січня 2004 року - визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»втратив чинність крім розділу IV (статті 13-14)- у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності.

Як зазначено у частинах 1-3 ст.13 Декрету, згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Відповідно до положень статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(який діяв в період, за який проводилась перевірка діяльності позивача) - оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У додатку 7 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності», яка затверджена наказом України від 21.04.1993р. № 12 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 09.06.1993р. за № 64 (зі змінами та доповненнями) - (далі Інструкція № 12 ) чітко зазначено вимоги стосовно визначення валових витрат приватного підприємця, а саме:

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має-обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком ст. 5 «Валові витрати»і відповідно до ст. 8 «Амортизація»Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з особливостями оподаткування СГД - фізичних осіб (ст. 13 Декрету № 13-92). Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями, за результатами або за участю яких у податковому періоді безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до ст.1 Закону України «Про підприємництво».

Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому, відповідно до п.п. 5.2.7 п.5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- до складу валових витрат включаються також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 вказаного вище Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи те, що положення статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно з операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отримано дохід, - суд приходить до висновку, що за своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- не виключають можливості віднесення до складу валових витрат відповідних сум після підтвердження їх розрахунковими, платіжними та іншими документами, які свідчать про факт одержання доходу.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772, - затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі -Порядок №984).

Відповідно до пункту 6 розділу І вищезазначеного Порядку №984, - факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків і зборів та у розрізі податкових періодів. В цій частині акта (довідки) перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) перевірки додаються відповідні аналітичні таблиці.

При цьому відповідно до вимог підпункту 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку №984 визначено, що у встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм законодавства, - при складенні відповідного висновку та відображенні його вподальшому в акті перевірки - не допускається відображення необґрунтованих даних, суб'єктивних припущень та висновків податкового органу щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання, які не підтверджені належними первинними документами, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу прийняття податкового повідомлення-рішення про стягнення суми зобов'язання на підставі акта перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року позивач - ОСОБА_4 перебував на спрощеній системі оподаткування, та у вказаний період здійснював сплату єдиного податку відповідно до Указу Президента від 03.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»№727/98: за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року - у сумі 1800 грн., за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року -2421,16 грн. При проведенні перевірки та дослідженні книги обліку доходів та витрат за формою №10 за цей період, накладних, руху коштів на розрахунковому рахунку, та звітів, поданих підприємцем до податкового органу, - розходжень не встановлено. Обсяг виручки за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року склав 14227 грн., за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року - 21325 грн., а всього за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року - 35552 грн.

Водночас, згідно акту перевірки №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року, - податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем - ОСОБА_4 оподаткованого доходу (чистого доходу) та завищення валових витрат у період, коли він здійснював діяльність на загальній системі оподаткування - з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

При цьому, як вбачається з вищезазначеного акту перевірки, такий висновок податковим органом зроблено - у зв'язку з непред'явленням книги обліку доходів та витрат.

Однак, дослідивши надані сторонами письмові докази, а також висновок №1252 судово-економічної експертизи від 12.03.2012 року, суд встановив, що висновок Тернопільської ОДПІ про завищення позивачем валових витрат у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, а саме у ІVквартал 2010 року у сумі 122592,00грн. - не відповідає дійсним обставинам.

Так, суд зазначає, що пункт 2.3.2 акту перевірки №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року (Визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу (документально підтверджених)), так само як і сам акт перевірки, -не містить, відомостей про дату господарської операції (дати господарських операцій), в результаті якої (яких) здійснено це порушення, крім того, жодних первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістрів бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків, операцій та інших документи, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, які б підтверджували обґрунтованість висновку податкового органу про наявність факту порушення та завищення позивачем валових витрат, акт -не містить.

Водночас, не містить вказаний акт і відомостей про відсутність на момент проведення перевірки необхідних первинних документів, що підтверджують факт порушення, або ненадання їх для перевірки позивачем.

Тобто, відображення податковим органом в акті перевірки факту виявленого порушення, - всупереч вимогам законодавства, не містить чіткого переліку відповідних первинних або інших документів, що підтверджують наявність зазначених фактів. В той же час, посилання податкового органу на те, що у зв'язку з непред'явленням книги обліку доходів та витрат, визначення валових витрат проведено з пред'явлених до перевірки документів ((прихідних товарних накладних в частині товарно-матеріальних цінностей, які приймали безпосередню участь в одержанні доходу, банківських виписок (розхід коштів, що свідчить про оплату товару, послуг), декларацій про одержані доходи, пояснень підприємця, структури формування ціни на реалізовані ТМЦ), -не можуть свідчити про обґрунтованість висновку про завищення позивачем валових витрат, оскільки невідображення в акті переліку конкретних первинних документів з обов'язкових реквізитами (для надання їм юридичної сили і доказовості) за окремим видом податків і зборів та у розрізі податкових періодів- не може свідчити про об'єктивність висновку податкового органу про наявність розбіжностей між даними, задекларованими підприємцем та даними, встановленими в результаті перевірки.

Як вже було зазначено вище, статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(який діяв в період, за який проводилась перевірка діяльності позивача), було визначено, що - оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. При цьому, якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з вимогами частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №1252 від 12.03.2012 року -23.02.2012 року від позивача для дослідження надійшли витребувані експертом документи за період з 01.04.2008 року по 31.12.2010 року, в тому числі: бухгалтерські та первинні.

Під час розгляду справи, в присутності представників обох сторін, судом було досліджено низку первинних та бухгалтерських документів, які підтверджують відповідні суми валових доходів та валових витрат підприємця, які відображені в Таблиці № 1 у висновку судово-економічної експертизи №1252 від 12.03.2012 року, і в тому числі також документи, які підтверджують суми митного оформлення товарів, комісії, виручки, суми оплачених послуг.

Також, в окремому порядку, за ініціативою сторін, судом було звернуто увагу на документи та грошові суми, які стосуються здійснення позивачем господарських операцій з купівлі промислових товарів -станків для обробки листового металу (листозгинального гідравлічного пресу «Baykal APHS-C 2606*90»та координатно-пробивного прессу BPM 1225*30) та продажу вказаних станків таким контрагентами-покупцями, як ТОВ Компанія «Еліт»та ТОВ «Валон-А»відповідно, а саме: податкові накладні, договори купівлі-продажу вказаних станків та додатки до них, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання цінностей за рахунком фактурою.

За результатами огляду під час розгляду справи копій вищезазначених документів та співставлення підтверджених ними сум із сумами, відображеними в акті судово-економічної експертизи №1252 від 12.03.2012 року, - судом встановлено відповідність та підтвердженість таких сум.

А тому, зважаючи на зазначене, - суд, з врахуванням положень статей 66, 69 Кодексу адміністративного судочинства України приймає до уваги вказаний вище висновок експертизи№1252 від 12.03.2012 року як належний та допустимий доказ у справі та звертає увагу на наступні, викладені в ньому висновки.

Так, за даними експертизи у Декларації про доходи і обсяг виручки СПД ОСОБА_4 за 2010 рік сума валових доходів склала 1724682 грн., сума валових витрат -1716603 грн., сума чистого доходу - 8079 грн.

Як вбачається з даних в Таблиці №1, внесених на підставі представлених СПД ОСОБА_4 первинних та банківських документів, - експертом встановлено, що підтверджені первинними та банківськими документами за 2010 рік валові доходи СПД ОСОБА_4 склали 1742828 грн., валові витрати - 1731028 грн. Сума чистого доходу СПД ОСОБА_4 за даними експертного дослідження складе 1742828 - 1731028 = 11800 грн.

Отже, згідно висновку експертизи, в результаті дослідження представлених документів завищення валових витрат фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, вказаних в акті перевірки Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.05.2011 року №3213/17-426/2762409931 в сумі 122592 грн. - документально не підтверджується. В той же час документально підтверджується - заниження валових витрат СПД ОСОБА_4 у сумі 14425грн.

Таким чином, сума чистого доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за 2010 рік підтверджується в сумі 11800 грн., що на 11800 - 8079 = 3721 грн. більше, ніж задекларовано підприємцем, що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 3721 х 15% = 558,15грн.

Виходячи з вищенаведеного суд встановив, що оскільки, сума чистого доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за 2010 рік підтверджується в сумі 11800 грн. (а не 133798,00 грн. як зазначається в акті перевірки), то сума донарахованого позивачу податку з доходів фізичних осіб повинна становити 558,15 грн., а не 20069,70 грн. (які донараховані податковим органом згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року).

Згідно з приписами підпунктів 21.1.1, 21.1.2, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Беручи до уваги викладене, здійснивши аналіз матеріалів справи, пояснень представників сторін, суд враховує, що дії Тернопільської ОДПІ були спрямовані на запобігання можливим порушенням податкового законодавства, однак, висновок акта перевірки, який вподальшому став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000231703 від 14.02.2012 року, - є необґрунтованим, не підтверджений належними первинними бухгалтерськими чи іншими фінансово-господарськими документами, які б давали можливість зробити висновки про наявність належних чином підтверджених реальних фактів, які можуть свідчити про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у тому розмірі, у якому їх визначив податковий орган.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даної справи - не надано також і доказів, які спростовують обґрунтованість та об'єктивність висновку №1252 від 12.03.2012 року судово-економічної експертизи, проведеної у даній справі.

Враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази та перевіривши висновок експерта, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд встановив, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, - не доведено наявності у Тернопільської ОДПІ законодавчих підстав для донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 податкового зобов'язання за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення №0002531704 від 14.06.2011 року на підставі висновку акту перевірки №3213/17-426/2762409931 від 27.05.2011 року - у розмірі 20069,70 грн.

В той же час, під час розгляду справи судом встановлено наявність документально підтверджених обставин, які призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 558,15грн. При цьому, вказані обставини - визнані та не заперечувались безпосередньо самим позивачем.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0002531704 від 14.06.2011 року в частині визначення (збільшення) суми грошового зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19511,55 грн. - є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати: судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 4737,60 грн. - підлягають присудженню (поверненню) позивачеві з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0002531704 від 14 червня 2011 року -частково, а саме: в частині визначення (збільшення) суми грошового зобов'язання фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 19511,55 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот одинадцять гривень 55 копійок).

3. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

4. Повернути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 4737,60 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять сім гривень 60 копійок).

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 травня 2012 року./

Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В. Л.