Справа № 227/1969/12
Провадження №1/227/187/12
Номер рядка звіту 5
В И Р О К
і м е н е м У к р а ї н и
27.06.2012 Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого (ї) судді Войнаревич М. Г.
при секретарі Сіваченко Л. В.,
за участю прокурора Новаківського О.Г.
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмільник справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, росіянина, освіта середня, не працюючого, одруженого, на утриманні двої малолітніх дітей, уродженця м. Горлівка Донецької області, проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого,- по ст. 122 ч.1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
01.03.2012 року близько 19.00 год. в с. Соколова Хмільницького району ОСОБА_2 перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, в якому проживає ОСОБА_3, в ході сварки з останнім наніс йому один удар рукою в область голови, а саме в праве вухо та 2-3 удари кулаком руки в праву сторону тулуба. Внаслідок нанесених ударів, згідно висновку експерта № 124 від 20.04.2012 року, ОСОБА_3 було заподіяно середньої степені важкості тілесні ушкодження, що потягли за собою довгочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, пояснив суду, що 01.03.2012 року близько 18.00 год. в с. Соколова Хмільницького району він пішов до місцевого магазину, де зустрів потерпілого ОСОБА_3 і між ними виникла сутичка, яка була припинена односельчанином. Пізніше після даної події, близько 18:20 год. він вирішив піти до ОСОБА_3 та з'ясувати стосунки. Прийшовши до нього додому він запитав, хто йому сказав, що нібито він про нього щось розповідає. Він йому нічого не сказав, взяв біля груби металевого совка та наніс йому удар по обличчю, після чого в нього пішла кров. Він забрав в ОСОБА_3 вказаного совка, відкинув в сторону та пішов до магазину. В магазині ОСОБА_4 запитав чому у нього обличчя в крові. Він йому відповів, що його совком вдарив ОСОБА_3 та став з ним розмовляти. Через 10 хв. в магазин прийшов син його дружини та розповів йому, що до них додому приходив ОСОБА_3 та говорив щоб він не ходив по м. Хмільнику і нічого про нього не розповідав, а також він погрожував сину ОСОБА_5. Він розсердився та вирішив піти знову до ОСОБА_3, вияснити відносити та забрати свої лещата, які він у нього позичив близько 5 років тому. Він вийшов з магазину близько 19:00 год.. За ним пішов ОСОБА_4 Прийшовши до ОСОБА_3 він зайшов до будинку, а ОСОБА_4 залишився на вулиці. Він ОСОБА_3 сказав, щоб він до нього додому не приходив, а якщо хоче з ним поговорити, то нехай його шукає в селі. ОСОБА_3 почав з ним сваритися та він наніс ОСОБА_3 один удар кулаком руки в праве вухо, після чого наніс ще приблизно 2-3 удари кулаком руки в область грудей. Потім ОСОБА_3 схопив його за верхній одяг та почав шарпати. В цей час до будинку зайшов ОСОБА_4 та побачивши, що вони шарпають один одного за одяг, розборонив їх. ОСОБА_4 ніяких ударів ОСОБА_3 не наносив, він лише його відштовхнув рукою коли розбороняв.
Потерпілий ОСОБА_3 претензій до підсудного немає та просить його суворо не карати, оскільки шкода, завдана злочином, йому повністю відшкодована підсудним.
Крім повного визнання вини підсудним ОСОБА_2 під час досудового та судового слідства, його вина у вчиненні злочину доведена доказами, добутими в установленому законом порядку в ході досудового слідства, які за заявою підсудного, крім показів самого підсудного, матеріалів справи, що характеризують особу підсудного в судовому засіданні не досліджувались, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Суд з'ясувавши, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, роз'яснює положення Закону про те, що у випадку розгляду справи у відповідності до ст. 299 КПК України вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи заяву підсудного та думку прокурора, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_2 по ст. 122 ч. 1 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, його відношення до подій, що відбулися та їх наслідків, його вік, сімейні обставини -на утриманні підсудного двоє малолітніх дітей, матеріальне становище, його позитивну характеристику за місцем проживання, те, що він раніше не судимий, потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання. Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає його щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих вину обставин судом не встановлено. З урахуванням наведеного, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе з призначенням покарання у виді обмеження волі в умовах без ізоляції від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України, при цьому саме така міра покарання буде необхідною та достатньою для виправлення підсудного.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 рік не вчинить нового злочину.
Зобов'язати ОСОБА_2 відповідно до ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.
На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя Войнаревич М. Г.