У Х В А Л А

11 червня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,

Олійник А.С., Писаної Т.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 16 серпня 2004 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2007 року, постановленою як судом касаційної інстанції, залишено без змін ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 28 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на квартиру.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 серпня 2004 року відмовлено у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 18 березня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною.

У квітні 2012 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України вказаних ухвал з підстав встановлення рішенням Європейського суду з прав людини від 24 січня 2012 року у справі «ОСОБА_3 проти України» порушення Україною п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається із рішення Європейського суду з прав людини від 24 січня 2012 року, у справі за заявою №9908/05 ОСОБА_3, ОСОБА_4 проти України заявники скаржились за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, зокрема, щодо тривалості проваджень у справах за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною та позовом про визнання права власності на квартиру, а також за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції щодо результату проваджень та посилалися на ст.ст. 1, 8 та 14 Конвенції. Заявники стверджували про порушення ст. 34 Конвенції, оскільки Ленінський районний суд відмовив йому у наданні дозволу на ознайомлення з матеріалами справи з метою надання додаткових документів Суду.

Під час розгляду справи в Європейському суді з прав людини Уряд України визнав надмірну тривалість розгляду справ заявників національними судами та запропонував сплатити заявникам ex gratia 4 000 євро.

Європейський суд з прав людини, з огляду на умови односторонньої декларації Уряду-відповідача щодо скарги заявників на надмірну тривалість судових проваджень та запропоновану Урядом України суму відшкодування, дійшов висновку про те, що подальший розгляд цієї частини заяви не є виправданим та вилучив заяву з реєстру справ у частині скарги.

Решту скарг у заяві оголошено неприйнятними.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру, зокрема, є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum). Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.

Повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, визнається адекватним способом поновлення прав і пропонується застосувати в разі, коли: а) потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні, наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; б) рішення суду спонукає до висновку, що оскаржене рішення національного суду суперечить Конвенції або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскарженого провадження на національному рівні (Рекомендація N R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішення Європейським судом з прав людини», прийнята на 694-му засіданні заступників міністрів від 19 січня 2000 року).

Рішення Європейського суду з прав людини суду, на яке посилається ОСОБА_3 як на підставу для перегляду ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 16 серпня 2004 року, містить висновок про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині надмірної тривалості судових проваджень.

Проте Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що подальший розгляд заяви в частині порушення права на розгляд справи в розумний строк не є виправданим.

Оскільки повторний розгляд справ судами, на якому наполягає заявник в якості додаткового заходу індивідуального характеру, не призведе до відновлення його попереднього юридичного стану; заява ОСОБА_3 про перегляд не містить вказівок на визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України, то з огляду на характер умов декларації Уряду України, а також запропоновану суму відшкодування, у допуску заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 16 серпня 2004 року до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2007 року та ухвали Верховного Суду України від 16 серпня 2004 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.П. Пшонка

Судді: А.О. Леванчук

В.А. Нагорняк

А.С. Олійник

Т.О. Писана