АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2012 року м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Панасенкова В.О.,

Громіка Р.Д.

при секретарі: Сенчук А.О.

за участю: представника позивачів ОСОБА_2

та представника відповідача ТОВ ім. Кірова - Царука Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ім.Кірова на заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю ім.Кірова про вилучення земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и л а:

29 вересня 2011 року позивачі звернулися до суду із спільним позовом до ТОВ ім.Кірова про вилучення земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вони є власниками земельних ділянок для ведення товарного спільного господарського виробництва, розташованих на території Кам`янської сільської ради Савранського району Одеської області. У 2004 році між кожним з них та відповідачем були укладені договори оренди земельної ділянки, за якими позивачі передали в оренду відповідачу земельні ділянки, які належать їм на праві власності. Відповідно до умов указаних договорів, ці договори набувають чинності після їх підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Савранському відділі земельних ресурсів.

Проте, всупереч вимогам ч.4 ст.639 ЦК України, вказані договори не були нотаріально посвідченні, а отже, у сторін не виникло жодних прав та обов'язків за цими договорами. З огляду на наведене, відповідач до цього часу без встановлених законом підстав набув та користується земельними ділянками позивачів.

Посилаючись на викладене та на ст.ст. 387, 639, 1212 ЦК України позивачі звернулись до суду та просили їх позов задовольнити у повному обсязі.

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Головуючий у суді першої інстанції - Бростовська Н.О. Справа №22ц/1590/2988/12

Доповідач апеляційної інстанції - Драгомерецький М.М. Категорія ЦП: 23

Справа розглянута за відсутності представника відповідача ТОВ ім. Кірова, який у судове засідання двічі не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, однак документів про поважність причини неявки до суду ним надано не було.

Заочним рішенням Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Савранського районного суду Одеської області від 29 жовтня 2011 року відмовлено в перегляді вище вказаного заочного рішення.

В апеляційній скарзі ТОВ ім. Кірова просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та направити справу до районного суду на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТОВ ім.Кірова та пояснення на неї його представника Царука Г.П. та заперечення на апеляцію представника позивачів ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, на думку судової колегії, оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, за змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідне орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 вказаного Закону договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати п'ятдесят років.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції зазначив, що спірні договори оренди є неукладеними, оскільки, в порушення однієї з істотних умов договору оренди землі вони не були посвідчені нотаріально.

Проте колегія суддів вважає, що погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у 2004 році між кожним із позивачів та відповідачем були укладені договори оренди земельної ділянки, відповідно до яких кожен із позивачів передав в оренду відповідачеві належні їм на праві приватної власності земельні ділянки строком на десять років. Дані договори були зареєстровані у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Савранського району Одеської області у січні 2005 року (а.с.15-50).

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» передбачено, що такий договір відповідно до законодавства має бути нотаріально посвідченим.

Однак, згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Тобто, у даному випадку слід застосовувати положення спеціального закону, відповідно до якого нотаріальне посвідчення вказаного договору є правом, а не обов'язком сторони за договором.

Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що спочатку договори оренди укладалися на п'ять років, однак згодом був збільшений термін дії вказаних договорів з п'яти до десяти років, що підтверджує згоду позивачів на укладення цих договорів оренди взагалі та на їх істотні умови зокрема. Орендна плата , відповідно до умов договору, визначена у грошовій формі у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до довідки про видачу орендної плати орендодавцям, відповідачем на протязі восьми років належним чином виконуються обов'язки за договорами оренди земельних ділянок та позивачами не спростовувався та не оскаржувався мінімальний розмір орендної плати.

З будь якими вимогами щодо незгоди з визначеним у договорах оренди земельних ділянок розміром орендної плати позивачі до товариства відповідача не звертались.

Частиною першою ст.15 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення спірного договору, визначені істотні умови договору оренди землі, якими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно з ч.2 ст. 15 цього Закону відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4-6, 11, 17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Позовних вимог про дострокове розірвання вище зазначених договорів, чи визнання їх недійсними в установленому законом порядку позивачами по справі заявлено не було.

Отже, судова колегія вважає, що за наявності договірних відносин між сторонами у справі немає підстав вважати, що у позивачів виникло право на звернення до суду саме із заявлених ними у позовній заяві підстав.

Оскільки, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким слід відмовити позивачам в задоволенні їх позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ім. Кірова задовольнити частково, заочне рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до Товариства з обмеженою відповідальністю ім.Кірова про вилучення земельних ділянок з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

В.О. Панасенков

Р.Д. Громік