АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Мартинової К.П.,

суддів - Журавльова О.Г., Доценко Л.І.,

за участю секретаря - Карпової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання договору дійсним, визнання права власності та звільнення автомобілю з під арешту за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 29 серпня 2011 року,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі продажу автомобіля від 12 травня 2008 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, дійсним, визнання права власності на автомобіль марки БМВ 520 І, 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1, та звільнення даного автомобілю з під арешту.

При цьому позивач посилається на те, що 12 травня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу автомобіль марки БМВ 520 І, 1994 року випуску державний номер НОМЕР_1. В цей же день ОСОБА_2 написав розписку, в якій зазначив, що грошові кошти у розмірі 40000 гривень за проданий автомобіль отримав, також ОСОБА_1 була видана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу. У зв'язку з відсутністю на той час грошових коштів ОСОБА_1 не звертався до органів ДАЇ з приводу перереєстрації даного автомобілю. На початку 2011 року ОСОБА_1 дізнався, що ухвалою Київського районного суду м, Одеси від 19 листопада 2010 року з метою забезпечення позову ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» був накладений арешт на майно ОСОБА_2 у тому числі й на автомобіль марки БМВ 520 І, 1994 року випуску державний номер НОМЕР_1. Представник позивача вважала, що 12 травня 2008 року відбувся договір купівлі-продажу автомобіля, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому на підставі ст. 220 ЦК України представник позивача просила визнати даний договір дійсним, визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль, та звільнити автомобіль з під арешту.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, не заперечував, що 12 травня 2008 року продав належний йому автомобіль марки БМВ 520 І, 1994 року випуску державний номер НОМЕР_1 громадянину ОСОБА_1

Представник ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» заперечувала проти задоволення позову.

-2-

Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 29 серпня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, тому що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ним та ОСОБА_2 12 травня 2008 року у вигляді довіреності, дійсним, визнати за ним право власності на цей автомобіль та звільнити його з під арешту.

Визначена ч. 2 ст. 220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, й не підлягають державній реєстрації, а тому суперечить законодавству визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

Крім того, питання реєстрації та обліку транспортних засобів врегульоване спеціальним Законом України "Про дорожній рух", Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, затверджених постановою КМУ №1388 від 07.09.1998 року.

В порушення п. 4, 43, 44 Правил перед відчуженням транспортний засіб не був знятий з обліку в органах ДАІ та залишився зареєстрованим за відповідачем, угода не була укладена на товарній біржі, транспортний засіб не зареєстрований на ім"я позивача в органаї ДАІ.

Оскільки позивач не набув права власності на автомобіль у встановленому законом порядку, то у нього відсутня матеріально правова підстава для вимоги про звільнення спірного автомобіля з під арешту.

При встановлених обставинах та на підставі зазначеного закону суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Посилання апелянта на те, що він набув право власності на автомобіль в спосіб, не заборонений законом, є безпідставним та спростовується висновками суду першої інстанції, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про те, що він використав своє право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що позов визнав відповідач, тому він пов, инен бути задоволений судомна увагу не заслуговують, оскільки при визнанні позову відповідачем відсутні підстави про наявність спору про право між позивачем та відповідачем та що його право порушено відповідачем при визнанні права власності на автомобіль та його реєстрації в установленому законом порядку.

Справа розглянута судом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах

-3-

справи, належність та допустимість яких перевірена судом та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої

інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий К.П. Мартинова

Судді О.Г. Журавльов

Л.І. Доценко