АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Соколенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року по справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду, в якому просив визнати за ним право власності на жилий будинок загальною площею 21,8 кв. м. по АДРЕСА_1 (а. с. 50-51).
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 дійсно проживала з ним однією сім'єю, починаючи з 2002 року. ОСОБА_3 отримала дозвіл на розміщення та експлуатацію об'єкта дрібно роздрібної торгівлі, дозвіл на розміщення малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1, та провела реконструкцію зазначеного вище об'єкта нерухомості безпосередньо за моральною та матеріальною його допомогою. Тобто, при отриманні ОСОБА_3 дозвільних документів на розміщення та експлуатацію об'єкта дрібно роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1, саме він консультував її щодо порядку вчинення дій для отримання зазначеної документації, та безпосередньо приймав участь в даному процесі, а реконструкція зазначеного вище нежилого приміщення була цілком та безпосередньо проведена за його особисті кошти.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач позов підтримав, просив позов задовольнити. Відповідачка не була присутня в судовому засіданні.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на жилий АДРЕСА_1, загальною площею 21,8 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 1337,5 кв. м. Також вказано, що рішення суду, в частині визнання права власності підлягає державній реєстрації та є підставою для державної реєстрації КП „ОМБТІ та РОН" права власності на жилий АДРЕСА_1, загальною площею 21,8 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 1337,5 кв. м. - за ОСОБА_2
Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради подав апеляційну скаргу на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року, в якій просить рішення суду від 27.09.2007 року скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність рішення суду, на порушення норм матеріального та процесуального права
В судовому засіданні прокурор та представник Одеської міської ради підтримали апеляційну скаргу, відповідачка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, позивач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що у відповідності до листа заступника голови Суворовської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради № 01-05-5/1319 від 05.06.2003 року, установа звернулася з клопотанням до заступника міського голови м. Одеси про виділення земельної ділянки, що розташована між АДРЕСА_2, ОСОБА_3 під будівництво магазину, посилаючись на той факт, що за вказаною адресою постійно виникає стихійний смітник, що періодично усовується силами районної адміністрації.
Пізніше, Суворовською районною адміністрацією міста Одеси ОСОБА_3 було видано дозвіл № 243 від 10.06.2003 року на розміщення та експлуатацію об'єкту малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_2
У відповідності до листа заступника міського голови м. Одеси від 05.12.2003 року, ОСОБА_3 було надано дозвіл на замовлення в ліцензійній проектній організації ескізного проекту відповідного об'єкту нерухомості, та представлення його на розгляд в Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради.
18.02.2005 року Управлінням архітектури та містобудування було ухвалено висновок № 50/05, згідно якого відповідний ескізний проект об'єкту нерухомості був узгоджений для подальшого проектування, а замовникові ОСОБА_3 було рекомендовано звернутись до Виконавчого комітету Одеської міської ради з клопотанням про розгляд питання на засіданні постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів нерухомості в м. Одесі. Згідно даного висновку, щодо відповідного приміщення встановлена площа земельної ділянки в розмірі 1337,5 кв. м.
Суд відзначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 2002 року проживали однією сім'єю, не перебуваючи при цьому в законному зареєстрованому шлюбі між собою, що сукупно при наявності довірительних відносин й обумовило досягнуту між особами домовленість й не заперечення ОСОБА_2 стосовно отримання і оформлення низки дозвільної та погоджувальної документації формально на ім'я ОСОБА_3
Таким чином, враховуючи викладене, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 74 СК України, суд погодився з доводами ОСОБА_2, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності останнього та ОСОБА_3, а також не вбачив правових підстав для невизнання ОСОБА_3 існуючих майнових прав ОСОБА_2 на нерухомість.
Більш того, як виявлено, саме позивачем ОСОБА_2, для покращення протипожежного та санітарно-епідеміологічного стану даного приміщення власними силами й за особисті кошти було проведено реконструкцію відповідної будівлі, в результаті, як наслідок був утворений жилий будинок, загальною площею 21,8 кв. м., що сукупно не призвело до порушень будівельних, архітектурних, екологічних, санітарних та інших норм та стандартів.
У відповідності до Технічного висновку про можливість подальшої експлуатації після реконструкції вказаного жилого будинку, складеного спеціалістами організації „Юган" під № 85/2007, даний жилий будинок знаходиться в задовільному стані, об'ємно-планувальні рішення відповідають існуючим вимогам, будинок збудований з дотриманням діючих нормативних документів, що пред'являються до жилих будівель індивідуальної забудови й після реконструкції є придатним для подальшої експлуатації у якості жилого.
Зважаючи на самостійний позов ОСОБА_2 та виявлені судом обставини, судом не встановлено незаконності заявлення ним вимоги про визнання права власності на вказане нерухоме майно. В той же час, судом не встановлено обґрунтованих законних підстав для невизнання обґрунтованих майнових претензій ОСОБА_2 на спірне приміщення з боку відповідача ОСОБА_3
Таким чином, враховуючи наведене, та на підставі ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 328, ст. 392 ЦК України, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2
Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Оскільки, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 376 ЦПК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 923 від 08.10.2008 року затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який установлює механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до п. 34 ст. 26 та ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема міської ради відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно і, зокрема на землю; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно зі ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність", ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному статтею 24 Закону України „Про планування і забудову територій"; будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації.
Відповідно до ст. 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" повноваження у галузі будівництва надані виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторонами по справі здійснено самочинне будівництво та реконструкцію об'єкту нерухомості (будинку) за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 22,4 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 1338 кв. м. (а. с. 55-60).
Зазначений об'єкт нерухомості за вказаною адресою до експлуатації не приймався, земельна ділянки під його будівництво, в установленому законом порядку не надавалася, документи, які б підтверджували прийняття зазначеного об'єкту нерухомості до експлуатації та виділення земельної ділянки під його будівництво, в установленому законом порядку, в матеріалах справи відсутні, такі документи не представлені і в суд апеляційної інстанції.
В матеріалах справи відсутня узгоджена, в установленому порядку, проектна документація на проведення будівництва, реконструкції спірного об'єкту нерухомості та дозвіл на їх здійснення.
Крім того, до участі у справі не залучалася Одеська міська рада до виключної компетенції якої відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Тому, за таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Таким чином, судова колегія, на підставі наведеного, погоджується з доводами апеляційної скарги і вважає, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, не підлягає задоволенню, а заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову з вищевказаних підстав.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2007 року по справі за ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич