АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Станкевича В.А.
суддів - Варикаші О.Д.
- Ступаков О.А.
при секретарі - Сенчук А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 (діючого в інтересах ОСОБА_3) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2011 року, -
встановила:
В березні 2009 року Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" назва якого згодом була змінена на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль", в особі його Одеської обласної дирекції звернулось до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 014/0018/74/77017 від. 19 червня 2007 року в сумі 310 114,22 доларів США, що в еквівалентні по курсу НБУ станом на 04.03.2009 року складає 2 387 879,50 грн., мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачами своїх зобов'язань за цим договором.
22 червня 2009 року Приморським районним судом м. Одеси було ухвалене
заочне рішення у даній справі, згідно якого суд стягнув з відповідачів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі, його Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/0018/74/77017 від 19 червня 2007 року в сумі 310 114,22 доларів США, що в еквівалентні по курсу НБУ станом на 04.03.2009 року 2 387 879,50 грн., та судові витрати в сумі 1730,00 грн.
Згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2011 року згадане заочне рішення від 22 червня 2009 року було скасоване, а дану справу призначено до розгляду в загальному порядку.
В судовому засіданні 06.04.2011. року представник позивача подав адресовану суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач остаточно вимагає стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 014/0018/74/77017 від 19.06.2007 року в сумі 889 849,48 доларів
___________________________________
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А. Справа № 22-ц-/1950/769/2012
Доповідач - Станкевич В.А. Категорія: ЦП 27
США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 11.03.2011 року (7,9351грн. за 1 долар США) складає 7 061 044,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 271 716,93 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 156 101,01 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 92 439,73 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 733 518,50 грн.; пеня за прострочення тіла кредиту - 296 821,68 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 355 309,71 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 228 871,14 доларів США,- що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 816 115,38 грн.
Представник позивача - ОСОБА_8 підтримала позов і просила розглянути справу за її відсутності, про що подала письмову заяву.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Аваль" в особі його Одеської обласної дирекції задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного, акціонерного товариства „Райффайзен Аваль"в особі його Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/0018/74/77017 від 19.06.2007 року в сумі 889 849,48 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 11.03.2011 року (7,9351грн. за 1 дол. США) складає 7 061 044,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 271 716,93 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 156 101,01 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 92 439,73 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 733 518,50 грн.; пеня за прострочення тіла кредиту 296 821,68 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 355 309,71 грн. пеня за прострочення відсотків по кредиту - 228 871,14 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 816 115,38 грн. і судові витрати в сумі - 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 014/0018/74/71 від 19.06.2007 року Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль", назва була змінена на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі його Одеської обласної дирекції надало ОСОБА_3 кредит в сумі 299 831 дол. США у вигляді не відновлювальної кредитної лінії на строк користування 96 місяців з 19.06.2007 року по 19.06.2015року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,5% річних та сплатою одноразово при наданні кредиту, комісії за оформлення кредиту в розмірі 1,5%, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитними коштами шляхом внесення щомісячно ануїтентних платежів в порядку, розмірі та строки, визначені в цьому договорі в строк кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 19.06.2015 року;
Позивач повністю та в строки виконав, свої зобов'язання за вказаним
договором, видавши 20.06.2007 року відповідачу ОСОБА_3 готівкою через
касу Привокзального відділення Одеської . обласної дирекції „Райффайзен Банк Аваль" кредитні кошти сумі 295 400,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату розгляду справи складав 1 491 770,00 грн., тобто за відрахуванням передбаченої умовами цього договору одноразової комісії за оформлення кредиту у розмірі 1,5%, що підтверджується заявою на видачу готівки № К.28/678-25 від 20.06.2007року.
Відповідач ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання перед банком за згаданим кредитним договором, щодо часткового повернення наданого кредиту та здійснення плати за кредит у встановлені цим договором терміни.
Наданий ОСОБА_3 кредит також забезпечений порукою відповідача ОСОБА_4, про що 19.06.2007 року між позивачем і поручителем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 014/0018/74/77017.
Згідно п. 1.2. цього договору поруки поручитель ОСОБА_4 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору № 014/0018/74/77017 від 19.06.2007 року, а саме: повернути кредит в розмірі 299 831 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. цього договору поруки, у випадку, невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України.
У відповідності до п. 10.1 кредитного договору № 014/0018/74/77017 від 19.06.2007 року, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Згідно з п. 6.5. цього кредитного договору, у випадку невиконання позичальником умов цього договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків; а позичальник зобов'язаний здійснити таке дострокове погашення не пізніше 3.0 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення,
Позивач рекомендованою поштою направив на адресу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмову претензію-вимогу, відповідно за вих. № 5-2/2338 від 02.12.2008 року та за вих. № 5-2/2120 від 14.11.2008 року, згідно якої вимагав від відповідачів дострокового погашення кредиту та плати за кредит в повному обсязі 30-денний термін, яка була отримана, відповідачем ОСОБА_3 особисто 02.12.2008 року, а відповідачем ОСОБА_4 отримана 20.11.2008 року, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням.
Проте відповідачі проігнорували цю вимогу банку.
Через невиконання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таких зобов'язань перед позивачем за кредитним договором № 014/0018/74/77017 від 19.06.2007 року, їх заборгованість за цим договором станом на 11.03.2011 року складає 889 849,48 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на дату розгляду справи (7,9351грн. за І долар США) складає 7 061 044,61 грн., з яких: заборгованість за кредитом 271 716,93 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 156 101,0.1грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 92 439,73 долари США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 733 518,50 грн.; пеня за прострочення тіла кредиту - 296 821,68 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 2 355 309,71 грн.; пеня за прострочення відсотків по кредиту - 228 871,14 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 1 816 115,38 грн.
Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно вимогам ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України .
Згідно положенням ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 627 ЦК України встановлено принцип свободи договору, згідно якому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеності умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Крім цього, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, відступити від положень цих актів і врегулювати свої відносини на власний розсуд, і не можуть відступити від положень цих актів, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень цих актів відносин між сторонами.
Таким чином, позивач на момент його укладення договору не заперечував свого вільного волевиявлення та своєї вільної згоди щодо всіх умов даного Кредитного договору.
На підстав викладеного суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що оспорюванні умови договору не суперечать Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.
Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком. Валютні курси, як зазначено в ч. І ст. 8 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют, затвердженого постановою правління НБУ від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно. Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірні кредитні договори в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого курсу не настане.
Відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Виходячи з змісту ст.ст. 1046,1047 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежить на позичальнику, і зазначені позивачем підстави не звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено ст. 617 ЦК України.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається, як кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначених строк зберігання і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору. Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що операції з приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб належать виключно до банківських операцій. Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконанням ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржника.
Відповідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
При таких даних суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги ствердження апелянта про те, що суд першої інстанції розглянув справу у її відсутність не зважаючи на прохання відкласти розгляд справи у зв'язку з чим у відповідачки не було можливості подати документи та докази для того, щоб суд зменшив розмір неустойки (штрафу, пені), тому що ОСОБА_3 в заяві просила суд перенести розгляд справи з 19.05.2011 року на іншу дату, при цьому не надавши суду документально підтвердженні поважні обставини необхідності перенесення розгляду справи. Суд першої інстанції розглянув справу 08.07.2011 року. Більш того з матеріалів справи видно, що за заявою відповідачки суд першої інстанції скасував заочне рішення по цій справі. ОСОБА_3 неодноразово зверталась до суду про відкладення розгляду справи, тобто у неї була можливість надати суду будь-які докази, оскільки справа розглядається з березня 2009 року. В разі неможливості особисто захистити свої права вона мала можливість скористатись послугами фахівця в галузі права, як вона зробила при розгляді справи в апеляційної інстанції.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги переконливими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
При подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір не в повному обсязі, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачено не на той розрахунковий рахунок, в зв'язку з чим колегія вважає необхідним стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 (діючого в інтересах ОСОБА_3) - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 липня 2011 року по справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 970 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.А. Станкевич
Судді: О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков