Справа N° 2-2435

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2007 року Галицький районний суд м. Львова в складі: головуючого-судді Курильця А.Р.,  при секретарі Сидор Н.Т.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Львівського національного університету фізичної культури,  третя особа ОСОБА_2,  про поновлення на роботі,  стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул,  відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до Львівського національного університету фізичної культури,  третя особа ОСОБА_2 ,  про поновлення на роботі,  стягнення середньомісячної заробітної плати за вимушений прогул,  відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог покликається на те,  що він 10.05.2005 року був прийнятий на роботу у Львівський державний інститут фізичної культури за сумісництвом на посаду провідного фахівця в науково-дослідну частину. Розпорядженням Кабінету міністрів України від 03.08.2006 року № 45б-р була прийнята пропозиція Мінсім"ямолодьспорту про утворення Львівського державного університету фізичної культури про утворення Львівського державного університету фізичної культури на базі Львівського державного інституту фізичної культури,  що ліквідовувався. Так як роботи,  які він виконував,  передбачалися в університеті розширюватися,  йому було запропоновано перейти в університет на постійну роботу за безстроковим договором і 04.10.2006 року він був прийнятий по новосформованому штатному розпису університету на посаду провідного фахівця. 16.03.2007 року його було звільнено з роботи відповідно до наказу №64-р від 12.03.2007 року за п.1  ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення стала його незгода до переведення з підрозділу науково-дослідної частини (з науково-технічної посади) у відділ технічного забезпечення навчальної і наукової роботи (на інженерну посаду),  яке було запропоновано йому в наказі №4-вк від 12.01.2007 року. Вважає своє звільнення незаконним,  оскільки,  зміна штатного розпису та звільнення не були погоджені з профспілковим комітетом,  при переводі змінюються істотні умови праці і суттєво зменшується заробітна плата. Крім того наказ про звільнення було підписане головою профкому,  хоча на засідання він запрошений не був і таке було проведено вже після прийняття наказу про звільнення. Незаконне звільнення з роботи суттєво зменшило сімейний бюджет,  вплинуло на його моральний і психологічний стан,  призвело до переживань,  втрати нормальних життєвих зв'язків. Враховуючи вищенаведене,  просить суд поновити його на роботі,  стягнути з відповідача середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу та 2000 гривень завданої моральної шкоди.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов ОСОБА_1  підтримали,  дали пояснення,  аналогічні його мотивам,  просять позов задоволити.

Представник відповідача Львівського державного університету фізичної культури в судовому засіданні позов ОСОБА_1  заперечила,  дала пояснення,  що в зв'язку з реорганізацією інституту фізкультури в університет було проведено скорочення штату,  відповідно до нових штатних розписів. Позивачу в зв'язку з скороченням його посади було запропоновано нову посаду,  від якої він відмовився. Тому позивача було звільнено за п.1  ст. 40 КЗпП України та проведено з ним повний розрахунок. Вважає звільнення позивача проведеним у відповідності до чинного законодавства,  а тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

Третя особа по справі - ОСОБА_2  в судове засідання не з'явився без поважних причин і оскільки суд не має відомостей про причину неявки,  справу вирішено у його відсутності,  згідно  ст. 169 ЦПК України,  на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши пояснення сторін,  свідка,  дослідивши матеріали справи,  суд приходить до висновку,  що позов ОСОБА_1.  підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до наказу ректора Львівського державного університету фізичної культури № 4-вл від 05.10.2006 року (а.с. ЗЗ) ОСОБА_1  прийнято з 04.10.2006 року на посаду провідного фахівця науково-дослідної частини Львівського державного університету фізичної культури.

Згідно до наказу №64-р від 12.03.2007 року „Про зміну наказу 4-вк від 12 січня 2007 року" (а.с. 6),  ОСОБА_1  - провідного фахівця НДЧ Львівського державного університету фізичної культури звільнено із скороченням штату на підставі п.1  ст. 40 КЗпП України з 16 березня 2007 року.

Як вбачається з п.1 ч.1  ст. 40 КЗпП України,  трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці,  в тому числі ліквідації,  реорганізації,  банкрутства або перепрофілювання підприємства,  установи,   організації,  скорочення чисельності або  штату працівників.

Відповідно до  ст. 43 КЗпП України,  розірвання трудового договору з підстав,  передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства,  установи,  організації),  2-5,  7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України ,  може бути проведено лише за попередньою згодою,  виборного органу (профспілкового представника),  первинної профспілкової організації,  членом якої є працівник.

В судовому засіданні встановлено та не заперечено представником відповідача те,  що позивач є членом профспілкового комітету Львівського державного університету фізичної культури.

Як вбачається з витягу з протоколу № 4 від 22.03.2007 року (а.с. 7-8) засідання профкому ЛДУФК взято до відома інформацію про звільнення ОСОБА_1  з посади провідного фахівця відділу технічного забезпечення навчальної та наукової роботи ЛДУФК.

Відповідно до листа голови профкому ЛДУФК від 27, 03.2007 року (а.с. 9),  подання від адміністрації про звільнення ОСОБА_1  в профком ЛДУФК не надходило і профком не розглядав цього питання.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_3 - голова профспілкового комітету Львівського державного університету фізичної культури,  в судовому засіданні пояснив,  що згоди на звільнення ОСОБА_1  за п.1  ст. 40 КЗпП України профком університету не давав,  оскільки такого подання від адміністрації не надходило. Після винесення наказу профком взяв дану інформацію до уваги.

Враховуючи вищенаведене/ суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1  звільнений без законної підстави,  а саме без попередньої згоди профспілкового комітету,  а тому його слід Поновити на посаді провідного фахівця науково дослідної частини Львівського державного університету фізичної культури.

Згідно  ст. 236 КЗпП України,  у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу,  який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника,  цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до довідки про середню заробітну плату від 02.04.2007 року (а.с. 10) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1  становила 50, 19 грн.,  а середньомісячна 50, 19x30, 44=1527, 78 грн.

Враховуючи вищенаведене,  суд приходить до висновку про те,  що з Львівського державного університету фізичної культури в користь позивача слід стягнути 9969 грн. 74 коп. середньомісячної зарплати за час вимушеного прогулу.

Крім того,  оскільки незаконне звільнення позивача з роботи завдало останньому    моральних   страждань,     втрати    нормальних    життєвих   зв'язків   та

вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя,  суд приходить до висновку про задоволення вимог ОСОБА_1  про стягнення з відповідача 500 грн. моральної шкоди,  частково задоволивши в даній частині вимоги позивача.

Керуючись  ст.  ст.  4, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України,   ст.  ст. 40,  232-236, 237-1 КЗпП України,  суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1задоволити частково.

Поновити ОСОБА_1на посаді провідного фахівця науково дослідної частини Львівського державного університету фізичної культури.

Стягнути з Львівського державного університету фізичної культури в користь ОСОБА_19969 грн. 74 коп. середньомісячної зарплати за час вимушеного прогулу.

Стягнути з Львівського державного університету фізичної культури в користь ОСОБА_1500 гривень моральної шкоди.

На підставі ч.4  ст. 367 ЦПК України допустити рішення в частині поновлення на роботі до негайного виконання.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10-ти днів з дня складання рішення у повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення в повному обсязі виготовлене 02.10.2007 року в 11.00 год.