Справа № 2а/1570/2243/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2012 року
м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Цховребової М.Г.
при секретарі судового засідання - Парій І.І.
за участю:
представників позивача - Добровольського О.М., Калініної В.А.
представника відповідача - Дишливенко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом Казенного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія»до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про скасування вимоги про сплату боргу та рішень про застосування фінансових санкцій, -
встановив:
З Вищого адміністративного суду України до Одеського окружного адміністративного суду до розгляду відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.02.2011 року надійшла адміністративна справа за позовом Казенного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія»до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, з урахуванням змін до позовної заяви (т.2 а.с.42-43, 160-161), про скасування вимоги відповідача про сплату боргу від 03.03.2006 року № Ю-1729 та рішень відповідача про застосування фінансових санкцій від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391.
В судовому засіданні представники позивача підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, уточненнях та доповненнях до позовної заяви, письмових поясненнях по справі. (т.1 а.с.2-4, 98-101, 102-104, т.2 а.с.42-43, 44-48, 109-110, 111-117)
Представник відповідача заперечувала проти позову, просила суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову. (т.1 а.с.32-34)
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.12.1998 року Казенне підприємство «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія»(далі -позивач / КП «СКБ «Молнія») зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код: 14309623, місцезнаходження: 65005, м. Одеса, вул. Прохорівська, 45.
Згідно з розрахунками сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті, поданими до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси (далі -відповідач / УПФУ в Малиновському районі м. Одеси), позивачем самостійно нараховано (т.1 а.с.39-55):
- за липень 2005 року, загальна сума страхових внесків -27811,33 грн.;
- за серпень 2005 року, загальна сума страхових внесків -16803,97 грн.;
- за вересень 2005 року, загальна сума страхових внесків -26005,61 грн.;
- за жовтень 2005 року, загальна сума страхових внесків -33967,36 грн.;
- за листопад 2005 року, загальна сума страхових внесків -37874,91 грн.;
- за грудень 2005 року, загальна сума страхових внесків -98403,42 грн.;
- за січень 2006 року, загальна сума страхових внесків -33603,79 грн.
Відповідачем виставлено та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу від 03.03.2006 року № Ю-1729 на загальну суму боргу зі сплати страхових внесків станом на 01.03.2006 року -19558,24 грн., яка отримана позивачем 07.03.2006 року. (т.1 а.с.12)
07.03.2006 року позивачем до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси подана скарга № 89 «Про скасування вимоги № Ю-1729 від 03.03.2006 року». (т.1 а.с.13)
15.03.2006 року відповідачем надано відповідь за № 3669/02 на скаргу позивача № 89 від 07.03.2006 року із роз'ясненням порядку оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду. (т.1 а.с.14)
22.03.2006 року позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подана скарга № 121 «Про скасування вимоги № Ю-1729 від 03.03.2006 року». (т.1 а.с.15-16)
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 07.04.2006 року № 1157/03 про результати розгляду скарги скаргу позивача залишено без задоволення. (т.1 а.с.17-18)
29 березня 2006 року відповідачем прийнято рішення № 389 (т.1 а.с.20), відповідно до якого на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, вирішено застосувати до позивача стягнення суми штрафу в розмірі 12627,08 грн. (31,8% - 11301,13 грн.; 1-5% - 1325,95 грн.) та нарахування пені в розмірі 2831,33 грн. (31,8% - 2545,79 грн.; 1-5% - 285,54 грн.), які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки УПФУ в Малиновському районі м. Одеси.
Зазначене рішення отримано позивачем 04.04.2006 року. (т.1 а.с.20)
29 березня 2006 року відповідачем прийнято рішення № 390 (т.1 а.с.21), відповідно до якого на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду вирішено застосувати до позивача стягнення суми штрафу в розмірі 7147,88 грн. (31,8% - 6451,93 грн.; 1-5% - 695,95 грн.) та нарахування пені в розмірі 711,16 грн. (31,8% - 642,53 грн.; 1-5% - 68,63 грн.), які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки УПФУ в Малиновському районі м. Одеси.
Зазначене рішення отримано позивачем 04.04.2006 року. (т.1 а.с.21)
29 березня 2006 року відповідачем прийнято рішення № 391 (т.1 а.с.19), відповідно до якого на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, вирішено застосувати до позивача стягнення суми штрафу в розмірі 22307,64 грн. (31,8% - 19880,72 грн.; 1-5% - 2426,92 грн.) та нарахування пені в розмірі 8773,88 грн. (31,8% - 7756,22 грн.; 1-5% - 1017,66 грн.), які протягом 10 робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки УПФУ в Малиновському районі м. Одеси.
Зазначене рішення отримано позивачем 04.04.2006 року. (т.1 а.с.19)
10.04.2006 року позивачем до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси подані скарги на рішення відповідача від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391. (т.1 а.с.22-24)
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.05.2006 року № 1455/09 скарги позивача від 10.04.2006 року залишено без задоволення, рішення відповідача від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391 -без змін. (т.1 а.с.25-27)
Зазначене рішення отримано позивачем 23.05.2006 року. (т.1 а.с.28)
Не погоджуючись з вимогою відповідача про сплату боргу від 03.03.2006 року № Ю-1729 та рішеннями про застосування фінансових санкцій та нарахування пені від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391, позивач оскаржив їх у судовому порядку.
На підтвердження правомірності виставлення позивачу оскарженої вимоги та прийняття оскаржених рішень відповідачем суду також надано: детальний розрахунок сум, застосованих до КП «СКБ «Молнія»відповідно до рішень про застосування фінансових санкцій та пені від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391; картку особового рахунку страхувальника -КП «СКБ «Молнія»за період розрахунку з 01.01.2004 року по 01.07.2011 року. (т.2 а.с.194-202; т.3 а.с.1-36)
На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, суду надано копії: розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті; платіжних доручень; банківських виписок; листа Міністерства оборони України від 24.12.2005 року № 252/1739; платіжних відомостей; видаткових касових ордерів; корінців чеків (видаткових касових ордерів); витягів з картки особового рахунку позивача. (т.1 а.с.56-95, 150-229; т.2 а.с.118-123)
На підтвердження обставин щодо неправомірного проведення (внесення) відповідачем в картку особового рахунку позивача штрафних санкцій та пені за неузгодженими з позивачем рішеннями позивачем надано копії рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2005 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006 року по справі № 22/387-05-10194 за позовом КП «СКБ «Молнія»до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсними вимоги № Ю-1413 від 05.09.2005 року та рішення № 1089 від 22.07.2005 року. (т.1 а.с.7-11)
Відповідно змісту зазначених судових рішень, вимогу про сплату боргу від 05.09.2005 року № Ю-1413 виставлено та надіслано позивачу на загальну суму боргу зі сплати страхових внесків станом на 01.09.2005 року, рішення № 1089 від 22.07.2005 року винесено із застосуванням штрафних санкцій у зв'язку із неперерахуванням КП «СКБ «Молнія»страхових внесків до УПФУ за ІІ, ІІІ, ІV, V місяці 2005 року.
Так, рішенням господарського суду Одеської області від 21 грудня 2005 року по справі № 22/387-05-10194, на яке посилається позивач, позов КП «СКБ «Молнія»задоволено повністю: визнано недійсною вимогу про сплату боргу № Ю-1413 від 5 вересня 2005 року УПФУ в Малиновському районі м. Одеси; визнано недійсним рішення № 1089 від 22 липня 2005 року УПФУ в Малиновському районі м. Одеси «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду».
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року по справі № 22/387-05-10194 рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2005 року у справі № 22/387-05-10194 залишено без змін, а апеляційну скаргу УПФУ в Малиновському районі м. Одеси без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2007 року (т.3 а.с.43-45) касаційну скаргу УПФУ в Малиновському районі м. Одеси задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 21 грудня 2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року по справі № 2а-8530/09/1570 (т.3 а.с.46-49) адміністративний позов КП «СКБ «Молнія»до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення № 1089 від 22.07.2005 року та вимоги № Ю-5242 від 05.05.2009 року задоволено частково: скасовано вимогу УПФУ в Малиновському районі м. Одеси № Ю-5242 від 05.05.2009 року, в решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року по справі № 2а-8530/09/1570 (т.3 а.с.50-53): апеляційну скаргу УПФУ в Малиновському районі м. Одеси задоволено; апеляційну скаргу КП «СКБ «Молнія»залишено без задоволення; постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 січня 2010 року по справі за позовом КП «СКБ «Молнія»до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення № 1089 від 22.07.2005 року та вимоги № Ю-5242 від 05.05.2009 року скасовано; прийнято нову постанову: позовні вимоги КП «СКБ «Молнія»до УПФУ в Малиновському районі м. Одеси про скасування рішення № 1089 від 22.07.2005 року та вимоги № Ю-5242 від 05.05.2009 року -залишено без задоволення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2012 року (т.3 а.с.54-56) касаційну скаргу КП «СКБ «Молнія»залишено без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року -без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Спірні правовідносини врегульовано законодавством (у редакції, чинній на час виникнення відповідних відносин): Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі -ЗУ N 1058-IV), Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року №442/6730 (далі -Положення), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі -Інструкція).
Відповідно до пп. 1.1, 1.2, 2.1 Положення управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121, постановами правління та наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, а також цим Положенням.
Основними завданнями управління є:
1) облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), збирання та акумулювання в районі (місті) страхових внесків та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;
2) забезпечення призначення і виплати пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат відповідно до чинного законодавства;
3) ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій;
4) забезпечення функціонування в районі (місті) автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - СПОВ).
Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЗУ N 1058-IV порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно цим Законом.
Частиною 3 статті 15 ЗУ N 1058-IV передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 ЗУ N 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЗУ N 1058-IV, страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 ЗУ N 1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для відповідача у цій справі є календарний місяць.
Підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції передбачено, що нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з ч. 12 ст. 20 ЗУ N 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Частиною 2 статті 106 ЗУ N 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 ЗУ N 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до положень, встановлених ч. 13 ст. 106 ЗУ N 1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі.
Частиною 14 статті 106 ЗУ N 1058-IV передбачено, що рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом. Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.
Частиною 3 статті 106 ЗУ N 1058-IV встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Згідно з ч. 14 ЗУ ст. 106 ЗУ № 1058-IV суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
Відповідно до положень, встановлених ч. 13 ст. 106 ЗУ № 1058-IV строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Відповідно до положень, встановлених ч. 5 статті 106 ЗУ N 1058-IV, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
У постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 року по справі № 21-182а11, вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування вищезазначених норм права, Верховний Суд України виходить із такого, зокрема:
- остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески;
- таке правило узгоджується з положеннями статті 19 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини шостої якої внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати;
- наведені норми не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону N 1058-IV, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:
- по-перше, обставини щодо неправомірного проведення (внесення) відповідачем в картку особового рахунку позивача штрафних санкцій та пені за неузгодженими з позивачем рішеннями, на які посилається позивач, як на підставу для скасування оскаржених вимоги та рішень відповідача, -спростовані дослідженими судом доказами по справі, а саме, вищенаведеними ухвалами Вищого адміністративного суду України від 15 серпня 2007 року та від 14 лютого 2012 року;
- по-друге, відповідно до вимог ст. 244-2 КАС України, виходячи та на підставі рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема, вищезазначеної постанови Верховного Суду України від 03.10.2011 року по справі № 21-182а11 -правова позиція позивача зі спірних питань є помилковою;
- по-третє, суд не бере до уваги посилання позивача на рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій (Вищого адміністративного суду України) у спорах між КП «СКБ «Молнія»та УПФУ в Малиновському районі м. Одеси у подібних правовідносинах по іншим періодам, якими адміністративні позови КП «СКБ «Молнія»задоволено, як на підставу для задоволення позовних вимог у цій справі, з тих підстав, що відповідно до положень ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 255 КАС України не доказуються та не оспорюються саме обставини, а не висновки суду по справі;
відповідно:
- вимога про сплату боргу від 03.03.2006 року № Ю-1729 виставлена та надіслана позивачу, а рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391 -прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, в тому числі відповідно до інших вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, тому -підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 94, 158-162, 167, 184-186, 244-2 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов Казенного підприємства «Спеціальне конструкторське бюро «Молнія» до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про сплату боргу від 03.03.2006 року № Ю-1729 та рішень управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про застосування фінансових санкцій від 29.03.2006 року №№ 389, 390, 391 - залишити без задоволення повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
В повному обсязі постанову складено 5 червня 2012 року.
Суддя М.Г. Цховребова
05 червня 2012 року
Суддя
.