ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2012 р. cправа № 2a-567/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати та виплатити розрахункових коштів і стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахункових коштів по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (надалі -позивач) до ОСОБА_2, начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (надалі -відповідач, Управління) про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати та виплатити розрахункових коштів і стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахункових коштів по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог статті 35 Закону України ''Про державну службу'', статті 33 Закону України ''Про оплату праці'', Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення'', статті 121 Кодексу Законів про працю України, Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'', статті 116 Кодексу Законів про працю України, у день звільнення 05.12.2011 року не провів із позивачем повний і своєчасний розрахунок належних виплат, в тому числі: заробітної плати за грудень 2011 року; матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу під час перебування у лютому 2011 року у черговій щорічній відпустці; індексації заробітної плати за усі місяці 2011 року; витрат на відрядження згідно направлення від 26.10.2011 року; недоплачених коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) по листках непрацездатності за періоди 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та з 7 по 30 листопада 2011 року, в розрахунку яких не включена індексація заробітної плати за 2011 році, а також різниці у неправильному нарахуванні інших відпускних та заробітної плати за весь 2011 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі із підстав викладених у адміністративному позові та пояснила, що у зв'язку із не володінням відповідних знань для визначення конкретної суми недоплачених коштів необхідно залучити відповідного фахівця для проведення необхідних розрахунів. Вказала, що факт не здійснення відповідачем у день звільнення повного розрахунку по вказаних у позові виплатах підтверджено результатами перевірки, проведеної у січні 2012 року за скаргою позивача працівниками Територіальної Державної інспекції праці у Івано-Франківській області. Зазначає про протиправну затримку відповідачем виплати заробітної плати за грудень 2011 року, яка не проведена 5 грудня 2011 року у день звільнення. Несвоєчасну виплату а ж у січні 2012 року частини коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) за періоди з 7 по 30 листопада 2011 року, які отримані відповідачем ще у грудні 2012 року від Рогатинської районної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі - Фонд). Вважає безпідставними і неправильними власні розрахунки відповідача на день свого звільнення, згідно яких позивач повинен здійснити повернення коштів, а не отримати розрахункові. Такий розрахунок на день звільнення не був проведений на підставі відповідного наказу відповідача, крім того, він не доведений до відома позивача. Вказала на неврахування відповідачем відповідно до статті 5 Закону України ''Про відпустки''вихідних днів при нарахуванні відпускних за час перебування позивача 4 квітня по 31 липня 2011 року у відпустці для складання комплексного державного іспиту, написання та захисту магістерської роботи. Від так, відповідачем порушено вимоги статті 116 Кодексу Законів про працю України, що в свою чергу тягне для останнього негативні наслідки, визначені статтею 117 коментованого Кодексу. З урахуванням викладених у позові обставин і наданих пояснень у судовому засіданні, позивач просить визнати неправомірними дії відповідача з нарахування та виплати розрахункових коштів, зобов'язати останню здійснити їх перерахунок і виплату та стягнути виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахункових коштів по день фактичного розрахунку.

Відповідач позову не визнала, подавши письмове заперечення щодо його задоволення. У судовому засідання пояснила, що у 2011 році виплата матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування як позивача, так і інших працівників, у чергових щорічних відпустках та індексації заробітної плати не здійснено у зв'язку із відсутністю у бюджеті коштів на їх фінансування, про що свідчить бюджет видатків Управління на 2011 рік. За рахунок економії коштів, що утворилася через незайнятість в Управлінні однієї штатної одиниці, позивачу та іншим працівникам Управління виплачено індексацію заробітної плати у 2011 році частково, а за жовтень, листопад і грудень 2011 року не проведено через відсутність коштів на такі видатки. Невідшкодування коштів на відрядження, в якому позивач перебувала у листопаді 2011 року, пояснила обмеженим фінансуванням по даному коду видатків, і зазначила, що із третього кварталу таке відшкодування в Управлінні припинено. Крім позивача кошти на відрядження не відшкодовані і іншим працівникам Управління, в тому числі і тим, які перебували у відрядженні до позивача. Недостатнім фінансуванням із бюджету пояснила і причини не включення індексації заробітної плати за серпень-листопад 2011 року у розрахунковий період, який обчислювався із середньої заробітної плати позивача, для проведення виплати коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) за періоди 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та з 7 по 30 листопада 2011 року. Затримку у виплаті лікарняних коштів за період з 7 по 30 листопада 2011 року обґрунтувала тим, що лікарняний листок АВК №225972 позивач здала до Управління 5 грудня 2011 року у день звільнення. Кошти по лікарняних за перших 5 днів виплачені у день звільнення, шляхом їх зарахування у розрахунок, який проведений Управлінням, і за змістом якого позивач у день звільнення повинна повернути Управлінню 89,36 грн., а не їх додатково отримати. Звернула увагу на те, що решта допомоги виплачується не за рахунок відповідача, а Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Заявка на їх отримання подана на наступний день 6 грудня 2011 року, в межах вимог чинного законодавства. Кошти від Фонду поступили на рахунок відповідача 13.12.2011 року, виплата яких проведена у січні 2012 року. Виплату таких коштів позивачу у січні 2012 року відповідач обґрунтувала блокування видаткових операцій позивача на рахунках із вини Управління Державної казначейської служби України у Рогатинському районі Івано-Франківської області. А тому, із об'єктивних причин вимоги статті 116 Кодексу Законів про працю України виконані не були, у зв'язку із чим не має вини відповідача. Крім того зазначила, що розрахунок відпускних позивача за період з 04.04.2011 року по 31.07.2011 року здійснено за 119 календарних днів, тобто із урахуванням вихідних днів згідно вимог статті 5 Закону України ''Про відпустки''. Відповідач у задоволенні позову просила відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у частині позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 до 05.12.2011 року обіймала посаду головного спеціаліста Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області (а.с. 9).

Наказом начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №11-к від 05.12.2011 року ОСОБА_1 звільнено із посади згідно пункту 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України за згодою сторін (а.с. 224).

Вирішуючи відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що в розумінні статті 3 коментованого Кодексу період роботи позивача в Управлінні являється публічною службою, на яку розповсюджувалися вимоги Закону України ''Про державну службу'', Кодексу Законів про працю України, в частині питань, які неврегульовані коментованим Законом, а також інших нормативно-правових актів щодо її проходження і звільнення у органах державної виконавчої влади.

Враховуючи позовні вимоги позивача про порушення відповідачем статей 116 і 117 Кодексу Законів про працю України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно до вимог статті 116 згаданого Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 Кодексу адміністративного судочинства України).

Із аналізу вказаних норм Кодексу вбачається, що при вирішенні даного спору необхідно дослідити обставини з приводу того, на які саме виплати мала право позивач на час свого звільнення, в тому числі, які повинна була отримати протягом проходження публічної служби, чи проведено відповідачем повний і своєчасний розрахунок по таких виплатах, а якщо виплати здійснені не в повному обсязі, не своєчасно чи взагалі не проведені чи є вина відповідача у цьому.

Суд зазначає, що встановленню підлягають також обставини чи підлягали дані виплати обов'язково, тобто чи передбачена імперативна норма закону на їх безумовну виплату.

З приводу невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування позивача у лютому 2011 року у черговій щорічній відпустці, судом з'ясовано наступне.

Відповідно до наказу відповідача №1в/к від 31.01.2011 року ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 11 календарних днів з 01.02.2011 року по 11.02.2011 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу (а.с. 107). На виконання даного наказу позивач перебувала у зазначеній відпустці, однак виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у період відпустки і станом на день звільнення, не проведено.

Відповідно до штатного розпису Управління, затвердженого 24.01.2011 року, розмір посадового окладу головного спеціаліста становить 941,00 грн. (а.с. 51). Згідно розрахунку, наданого у судовому засіданні Управлінням економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, матеріальна допомога ОСОБА_1 при відпустці у лютому 2011 року, без урахування обов'язкових відрахувань із податків, внесків і зборів із посадового окладу, становить 741,65 грн. (а.с. 187).

За змістом вимог частини 1 статті 35 Закону України ''Про державну службу''державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що в силу вимог коментованої статті Закону допомога позивачу для оздоровлення у розмірі посадового окладу при щорічній відпустці в розмірі 741,65 грн. (без урахування обов'язкових відрахувань із податків, внесків і зборів), є обов'язковою виплатою, яку необхідно було здійснити у лютому 2011 року. А за умови невиконання відповідачем вимог статті 35 Закону України ''Про державну службу''виплату такої допомоги для оздоровлення у відповідності до статті 116 Кодексу Законів про працю України, необхідно було здійснити 05.12.2011 року у день звільнення.

Щодо невиплати індексація заробітної плати за весь 2011 рік з'ясовано наступне.

Із наявної у матеріалах адміністративної справи довідка Управлінням економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №56/18/01-61/05 від 28.05.2012 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 не проведено нарахування та виплату індексації заробітної плати за жовтень 2011 року у сумі 204,88 грн., листопад 2011 року -45,23 грн. та грудень 2011 року -34,53 грн. (а.с. 163, 221). Дана обставина підтверджується актом перевірки Територіальної Державної інспекції праці у Івано-Франківській області №09-15-005/02 від 22-25 січня 2012 року. В той же час, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про невиплату їй індексації доходів і за інші місяці 2011 року, оскільки перевіркою зазначеного контролюючого органу встановлено факт виплати індексації заробітної плати за січень 2011 року у розмірі 77,99 грн., лютий 2011 року -96,94 грн., березень 2011 року -58,72 грн., квітень 2011 року -9,45 грн. і серпень 2011 року -199,68 грн. (а.с. 18, 212-217).

Згідно вимог статті 33 Закону України ''Про оплату праці''в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Аналогічна норма відображена у статті 95 Кодексу Законів про працю України, за змістом приписів якої заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення''оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ним в гривнях на території України і який не має разового характеру, підлягає індексації.

Аналіз коментованих норм Закону вказує на те, що індивідуальна заробітна плата ОСОБА_1 підлягала індексації в обов'язковому порядку, а її розмір (за жовтень 2011 року у сумі 204,88 грн., листопад 2011 року -45,23 грн. та грудень 2011 року -34,53 грн.) повинен був виплачений у відповідному місяці її нарахування, а за умови такої не виплати у зазначені місяці, у силу вимог статті 116 Кодексу Законів про працю України, - у день звільнення -05.12.2011 року.

З приводу доводів позивача про неповну виплату коштів на період перебування на листку непрацездатності, часткове здійснення якої проведено без урахування індексації заробітної плати за серпень і жовтень 2011 року, судом встановлено, що в період з 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та з 7 по 30 листопада 2011 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняних на підставі листків непрацездатності АВК №225362 і АВК №225972, що підтверджено довідкою Рогатинської районної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №1-22-110 від 02.04.2012 року (а.с. 161). Вказані обставини сторони у судовому засіданні не заперечили.

Із змісту письмових довідок Управлінням економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №25/18/01-61/05 від 03.04.2012 року судом встановлено, що для нарахування коштів при їх виплаті у зав'язку із тимчасовою втратою працездатності суми невиплаченої індексації за 2011 року не включені до лікарняних по листках непрацездатності АВК №225362 за період з 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та АВК №225972 з 7 по 30 листопада 2011 року (а.с. 138, 223, 236).

Відповідно до положень статті 35 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'' допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї страхового випадку з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами статті 51 коментованого Закону визначено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 53 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'').

На виконання вимог зазначеної статті Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1266 від 26.09.2001 року ''Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням'', за змістом пунктів 3, 4 і 7 якої розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як вже зазначено судом вище згідно вимог статті 33 Закону України ''Про оплату праці'', статті 2 Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення''в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. А тому, індексація входить до розміру основної заробітної плати.

Аналіз згаданих вище нормативно-правових актів вказує на те, що для обчислення виплати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності обов'язково враховується середня заробітна плата, яка, в свою чергу обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", за останні шість календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

В силу вимог пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, розрахунковим періодом є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

У спірних правовідносинах перший страховий випадок настав у вересні, а другий -листопаді 2011 року.

У судовому засіданні встановлено та не заперечується відповідачем, що виплата індексації заробітної плати позивача за серпень 2011 року у розмірі 199,68 грн. фактично здійснено у листопаді 2011 року, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю ОСОБА_1 за 2011 рік (а.с. 223), а тому у обчисленні допомоги по листку непрацездатності за період з 26 вересня по 5 жовтня 2011 року (АВК №225362), така індексація участі не брала.

Також суд з'ясував, що індексація заробітної плати за жовтень 2011 року у розмірі 204,88 грн. не включена при такому ж розрахунку по листку непрацездатності за період з 7 по 30 листопада 2011 року (АВК №225972).

Таким чином, Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на підставі Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'' зобов'язане було при обчисленні ОСОБА_1 виплат для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснити розрахунок по листках непрацездатності АВК №225362 за період з 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та АВК №225972 за період з 7 по 30 листопада 2011 року із урахуванням індексації заробітної плати за серпень 2011 року, яка становила 199,68 грн. та за жовтень 2011 року - 204,88 грн.

Досліджуючи доводи позивача про не здійснення відповідачем в листопаді 2011 року відшкодування коштів на перебування у відрядженні, у судовому засіданні судом встановлено.

На підставі наказу Управлінням економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №11в від 31.10.2011 року, виданого відповідно до листа Рогатинської райдержадміністрації №2899/01-31/03 від 26.10.2011 року, ОСОБА_1 скеровано у відрядження з 1 по 4 листопада 2011 року в обласний центр підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій на тематичний семінар ''Ділова українська мова у сфері державного управління''(а.с. 12, 141).

Головні спеціалісти Управління ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відповідач у своєму письмовому поясненні від 03.04.2012 року №30/18/01-61/05 засвідчили, що позивач звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за період з 1 по 4 листопада 2011 року №13/3 від 13.10.2011 року, подала до Управління 01.12.2012 року (а.с. 85).

Згідно даних довідки Управлінням економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №38/18/01-61/05 від 11.04.2012 року ОСОБА_7 відшкодування коштів за час перебування у відрядженні у розмір 120,00 грн. на час звільнення здійснено не були (а.с. 166).

За змістом вимог частини 2 статті 121 Кодексу Законів про працю України працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

В даному випадку, в силу згаданої норми Закону відповідач зобов'язаний був у день звільнення виплатити позивачу відшкодування добових витрат на відрядження згідно наказу №11в від 31.10.2011 року у сумі 120,00 грн., розмір якої відповідач у судовому засіданні не оспорювала.

Безпідставними є доводи позивача про неврахування відповідачем відповідно до статті 5 Закону України ''Про відпустки''вихідних днів при нарахуванні відпускних за час перебування позивача з 04.04.2011 року по 31.07.2011 року у відпустці.

Судом встановлено, що відповідно до направлення Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу прийнято наказ Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №4в/к від 04.04.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 надано додаткову оплачувану відпустку для складання комплексного державного іспиту, написання та захисту магістерської роботи на 119 календарних днів з 04.04.2011 року по 31.07.2011 року (а.с. 165, 199).

Згідно довідки розрахунку №39/18/01-61/05 від 11.04.2012 року позивачу здійснено розрахунок і виплату відпускних за 119 календарних днів (з них 6 святкових днів: 24.04. -Великдень, 01.05.-02.05. -травневі свята, 09.05. -День Перемоги, 12.06. -Трійця, 28.06. -День Конституції), включаючи суботи і неділі, що відповідає вимогам статті 5 Закону України ''Про відпустки''(а.с. 144-146, 164).

Інших доводів про неповне нарахування зазначених відпускних, окрім неврахування вихідних днів, позивач суду не вказала і не представила.

Суд досліджуючи доводи позивача про неповну і несвоєчасну виплату відповідачем допомоги по листку непрацездатності АВК №225972 встановив, що ОСОБА_1 в період з 7 по 30 листопада 2011 року перебувала на лікарняному, про що свідчать дані листка непрацездатності АВК №225972 та інформація Рогатинської районної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.04.2012 року №1-22-110 (а.с. 161, 184).

Як встановлено судом та не заперечується позивачем зазначений листок непрацездатності нею здано відповідачу у день звільнення 05.12.2011 року, про що свідчить запис номер ''7''у Журналі реєстрації листків непрацездатності №02-11 (а.с. 132). На наступний день 06.12.2011 року Управління подало до Рогатинської районної виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідний Розрахунок по листку непрацездатності АВК №225972, згідно якого за 18 днів лікарняного загальна сума допомоги становить 984,78 грн., в тому числі за перших 5 днів за рахунок Управління -273,55 грн. та за наступних 13 днів за рахунок Фонду -711,23 грн. (а.с. 58, 135).

Дані розрахунково-платіжної відомості по ОСОБА_1 за весь 2011 рік свідчать про те, що у день звільнення при розрахунку сума допомоги по листку непрацездатності АВК №225972 за перших 5 днів, що належить до виплати із Управління у розмірі 273,55 грн. із відповідними відрахуваннями, зараховані позивачу у розмір заробітної плати за листопад 2011 року, оскільки позивач за вказаний місяць отримав аванс в сумі 600 грн., при тому, що фактично вона відпрацювала у листопаді 2011 року 4 дня. Зарахування здійснено тому, що сума авансу була значно більшою ніж розмір заробітної плати позивача за 4 робочих дня (а.с. 161, 183, 187, 222-223).

Решта коштів на допомогу у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності по листку непрацездатності АВК №225972 в сумі 711,23 грн. перераховані Фондом на рахунок Управління 13.11.2011 року, тобто після звільнення (а.с. 19). Із вказаних коштів Управлінням 15.12.2011 року здійснено по них відрахування 14,22 грн. із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування і 104,55 грн. зі спати прибуткового податку (а.с. 135). Допомога із тимчасовою втратою працездатності, без обов'язкових відрахувань, в сумі 592,46 грн. зараховані 23.01.2012 року на рахунок позивача про, що свідчить платіжне доручення №463 від 18.01.2012 року (а.с. 137).

У зв'язку із вказаним суд зазначає, що Управлінням на день звільнення 05.12.2011 року виконало вимоги статті 35 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'', а саме оплатило позивачу перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання по листку непрацездатності АВК №225972 за рахунок власник коштів, як роботодавець, у сумі 273,55 грн. Решта допомоги за рахунок Фонду зараховані на рахунки Управління 13.12.2011 року, тобто після звільнення позивача, а відтак, вина відповідача у невиплаті таких коштів на день звільнення відсутня. А тому, судом у цій частині доводів позивача не встановлено порушення відповідачем вимог статті 116 Кодексу Законів про працю України.

Окремих позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача окрім не повного і своєчасного нарахування та виплати розрахункових коштів на дату звільнення, позивач до суду не заявила, а тому, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, у суду відсутні підстави для розгляду і вирішення питання дотримання вимог чинного законодавства щодо своєчасності виплати допомога із тимчасовою втратою працездатності після звільнення державного службовця із публічної служби.

Не знайшли у судовому засіданні свого підтвердження доводи позивача про не здійснення у день звільнення повного розрахунку по всіх належних виплатах з вини відповідача, в тому числі неповної виплати заробітної плати за листопад і грудень 2011 року.

Із змісту даних розрахунково-платіжної відомості за 2011 рік по ОСОБА_1 №57/18/01-61/05 від 28.05.2012 року та розрахунку на час звільнення позивача №58/18/01-61/05 від 28.05.2012 року, судом встановлено, що Управлінням, враховуючи дані фактично нарахованої заробітної плати за весь 2011 рік, в тому числі листопад і грудень 2011 року (із виплатою частини лікарняних по листку непрацездатності АВК №225972 у сумі 273,55 грн. за рахунок установи), станом на день звільнення визначено недоплату позивачу розрахункових 139,42 грн. Однак, у зв'язку із здійсненою позивачу оплати всіх використаних днів відпустки за звітній календарний період з 19.02.2011 року по 18.02.2012 року та відповідного до розрахунку невідпрацьованих днів відпустки ОСОБА_1 у 2011-2012 роках, складеного із урахуванням вимог статті 22 Закону України ''Про відпустки'', на день розрахунку позивач повинен був здійснити повернення 237,36 грн. за 6 невідпрацьованих днів, оплата яких включених при розрахунку відпускних за період 2011-2012 роки (а.с. 10-11, 188-189, 194, 222-223).

Таким чином, враховуючи борг позивача у розмірі 237,36 грн. та недоплату у розмірі 139,42 грн. загальна сума переплати на день звільнення позивачу за наслідками розрахунку становила 96,19 грн., а з урахуванням проведених Управлінням обов'язкових відрахувань 89,36 грн. (а.с. 222-223).

Не зважаючи на наявну заборгованість позивача перед Управлінням на день звільнення (05.12.2011 року) у розмірі 89,36 грн., яка являється переплатою, відповідачем у грудні 2011 року здійснено нарахування заробітної плати за фактично відпрацьовані ОСОБА_1 дні, і на її розмір проведено відповідне відрахування обов'язкових зборів та платежів. У зв'язку із чим 23.12.2011 року Управлінням здійснено по рахунках казначейської служби платіж у сумі 10,53 грн., які 28.12.2011 року зараховані на рахунок позивача. Відповідач такі дії у судовому засіданні пояснила тим, що незважаючи на наявність після розрахунку (05.12.2011 року) заборгованості позивача перед Управлінням у розмірі 89,36 грн., в тому числі на день судового розгляду, Управлінням з метою відображення у звітах Фондів соціального страхування та податкових органів проведено нарахування і виплату залишку заробітної плати за грудень 2011 року. Такий облік був необхідний для збереження вислуги на державний службі позивачу у грудні 2011 року.

За тих обставин, що заборгованість позивача у розмірі 89,36 грн. покриває різницю виплаченої у грудні 2011 року заробітної плати у сумі 10,53 грн., суд приходить до висновку, що така виплата не може являтися такою, яку необхідно було здійснити у день звільнення 05.12.2012 року.

Крім того, відповідач причини зарахування коштів 28.12.2011 року пояснила не можливість фактичного здійснення виплати 10,53 грн. відсутністю на дату звільнення відповідних коштів по відповідному коду бюджетного призначення і видатків. Згідно даних довідки Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №276/01-16/05 від 29.05.2012 року структурний підрозділ Управління при помісячному розпису асигнувань Державного бюджету України на 2011 рік профінансований в повному обсязі по КЕКВ 1111 ''Заробітна плата''07.12.2011 року, тобто після звільнення позивача (а.с. 220). Фактичне ж перечислення таких коштів на виплату заробітної плати здійснено Управлянню за першу половину грудня -13 грудня 2011 року, знову ж таки після 05.12.2011 року. Така обставина підтверджена листом Управління Державної казначейської служби у Рогатинському районі Івано-Франківської області №1-37/550 від 06.06.2012 року (а.с. 237).

Позивач інших доводів чи доказів неправильного і неповного нарахування їй у 2011 році заробітної плати чи обов'язкових виплат, в тому числі на день звільнення, у судовому засіданні не вказала.

Досліджуючи доводи позивача про проведення розрахунку на день звільнення без прийняття відповідного наказу та без ознайомлення її із кінцевими результатами такого розрахунку, що на думку позивача є порушенням вимог Кодексу Законів про працю України, судом з'ясовано наступне.

Згідно до вимог статей 116 та 127 згаданого Кодексу відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом пункту 2 наказу Управління №11к від 05.12.2011 року при звільненні позивача зобов'язано головного спеціаліста Управління Н. Мисик провести розрахунок відповідно до чинного законодавства (а.с. 224). А тому, доводи позивача у цій частині про порушенні вимог статті 127 Кодексу Законів про працю України не відповідають дійсності.

Відповідач у судовому засіданні не довів факт повідомлення позивача про здійснений розрахунок кошів при її звільненні, оригінали яких наявні у матеріалах справи. Така обставина дає суду можливість зробити висновок про часткове порушення відповідачем статті 116 згаданого Кодексу, втім на переконання суду така обставина у даних спірних відносинах окремо і самостійно не може буди безумовною і виключною підставою для визнання протиправними дій відповідача при розрахунку із позивачем у день звільнення.

У зв'язку із вказаним та даними розрахунку на час звільнення позивача, суд приходить до переконання, що станом на 05.12.2011 року Управлінням проведено із ОСОБА_1 повний розрахунок належних виплат, які були призначені для Управління на 2011 рік бюджетним асигнуванням.

Однак, як вже встановлено судом невиплаченими, на день звільнення, залишилися матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 741,65 грн.; індексація заробітної плати за жовтень 2011 року в сумі 204,88 грн., за листопад 2011 року в сумі 45,23 грн., за грудень 2011 року в сумі - 34,53 грн.; відшкодування витрат на відрядження в сумі 120,00 грн.; різниця недоплачених коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) по листках непрацездатності АВК №225362 і АВК №225972 із урахуванням індексації заробітної плати, яка за серпень 2011 року становила 199,68 грн. і за жовтень 2011 року - 204,88 грн.

З'ясовуючи наявність вини відповідача щодо нездійснених виплат, наявність якої у силу вимог статті 117 Кодексу Законів про працю України є обов'язковою для настання наслідків визначених даною статтею Кодексу, суд зазначає наступне.

Відповідач, у судовому засіданні, обґрунтовуючи таку невиплату посилається на те, що відповідно до Лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2011 рік, виданої Івано-Франківською обласною державною адміністрацією від 11.02.2011 року №07-10/2, та Витягу із річного розпису видатків загального фонду Державного бюджету на 2011 рік і розшифровки до нього по Управлінню економіки та розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації, затвердженої головою вказаної райдержадміністрації як його структурному підрозділу, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам даного Управління на 2011 рік не передбачена взагалі, а виплата індексації грошових доходів передбачена лише за січень 2011 року (а.с. 50, 52-53, 108-110, 113-131). Зазначила, що за рахунок економії коштів у зв'язку із незайнятістю однієї штатної одинці здійснено часткову виплату індексації заробітної праці працівникам Управління по серпень 2011 року включно. У зв'язку із лімітами фінансування та невиплатою індексації у розрахунки допомоги у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю по листках непрацездатності не враховано індексацію за серпень і жовтень 2011 року.

На підтвердження таких обставин подала Витяги із річного розпису видатків загального фонду державного бюджету, Зведений кошторис, Зведений план асигнувань загального фонду бюджету на 2011 рік по Управлінню та Рогатинській районній державній адміністрації Івано-Франківської області (а.с. 52-53, 108-110).

Недостатнім бюджетним фінансуванням також пояснила не виплату позивачу відшкодування коштів під перебування нею у відрядженні. У судовому засіданні подала довідку про недофінансування коштів на відрядження у 2011 році до фактичних потреб на загальну суму 263,74 грн. (№ 338/18/01-61/05 від 11.04.2012 року), згідно якої залишилися не відшкодованими відрядження по наказах відповідача №3-в від 28.03.2011 року (ОСОБА_2.), №8-в від 15.09.2011 року (ОСОБА_5, ОСОБА_4.), №9-в від 04.10.2011 року (ОСОБА_2, ОСОБА_5.), №10-в від 06.10.2011 року (ОСОБА_2.), №11-в від 31.10.2011 року (ОСОБА_1.), №12-в від 31.10.2011 року (ОСОБА_5.), №13-в від 13.12.2011 року (ОСОБА_2.) та №14-в від 27.12.2011 року (ОСОБА_2, ОСОБА_13.) (а.с. 71, 166-167).

На переконання суду відсутність бюджетних асигнувань при встановлених і незмінених лімітах відповідного бюджетного фінансування у 2011 році є безумовною причиною невиплати відповідачем у день звільнення позивачу матеріальна допомога на оздоровлення, індексація заробітної плати, відшкодування витрат на відрядження та повного розміру допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності із урахуванням індексації заробітної плати.

Втім, суд звертає увагу на те, що недостатнє бюджетне асигнування дає підстави дійти висновку про відсутність вини відповідача при нездійсненні розрахунку у день звільнення і відповідного незастосування для нього негативних наслідків, визначених статтею 117 Кодексу Законів про працю України, однак така обставина не позбавляє позивача на нарахування і отримання таких виплат, які гарантовані Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 95 Конституція України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Судом вже зазначено вище, що матеріальна допомога на оздоровлення державному службовцю під час перебування у відпустці, індексація його заробітної плати, відшкодування витрат на відрядження та обчисленні і виплати допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності із урахуванням індексації отриманої заробітної плати за останній шість місяців, що передують страховому випадку (лікарняному) гарантовані частиною 1 статті 35 Закону України ''Про державну службу'', статтею 33 Закону України ''Про оплату праці'', статтею 95 Кодексу Законів про працю України, статтею 2 Закону України ''Про індексацію грошових доходів населення''та частиною 2 статті 121 Кодексу Законів про працю України.

Такі безумовні права гарантовані статтями 43 і 46 Конституції України.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що обов'язковими до виплати та такими, що не повинні залежати від скорочення бюджетних асигнувань або їх лімітів є виплати гарантовані Конституцією і законами України, до яких, в тому числі, належать допомога на оздоровлення державному службовцю під час перебування у відпустці у розмірі посадового окладу, індексація його заробітної плати, відшкодування витрат на відрядження та обчисленні і виплати допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності із урахуванням індексації отриманої заробітної плати за останній шість місяців.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд звертає увагу, що зазначена конституційна норма зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі закону, тобто у своїй діяльності повинні приймати такі рішення, які не суперечать чинному законодавству, а їх управлінські функції не повинні виходити за межі закону. Зокрема, Конституція України встановлює для суб'єкта владних повноважень спосіб діяльності, передбачений Конституцією та законами України, а також визначає сферу його компетенції, тобто яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень, які повинні спиратися тільки на конституційні права і обов'язки, а тому використовувати у своїй діяльності тільки ті засоби, форми і прийоми, які передбачені законом. Всі органи державної влади, органи місцевого самоврядування та посадові особи повинні діяти в межах повноважень, визначених і встановлених у законодавчих актах.

Держава в особі державних органів здійснює політику відповідно до принципу законності. Тому дотримання принципу законності є обов'язком для центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, їх посадових осіб, які зобов'язані діяти лише на підставі, у порядку, у спосіб та в межах своєї компетенції, оскільки підзаконні нормативно-правові акти стосуються безпосередніх виконавців вимог нормативно-правових актів - посадових осіб, а також підприємств, установ та організацій (незалежно від форм власності) та громадян.

Виходячи з визначення терміну «законність», суд зазначає, що це комплексне поняття, яке тісно пов'язане з терміном «закон»та охоплює сфери діяльності - від прийняття норм закону до їх реалізації. Таким чином, реалізація державою певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, в особі суб'єктів владних повноважень є «гарантією стабільності суспільних відносин»між державними органами і громадянами, породжуючи при цьому у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997.

Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частинами 2, 3 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини''суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, при розгляді справи "Кечко проти України"(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. У зв'язку із цим недофінансування у 2011 році Управління, які обмежені реалізаціє лімітів, визначених Законом України ''Про Державний бюджет на 2011 рік'', суд не бере до уваги.

Оскільки правові положення, які передбачали виплату державним службовця у 2011 році допомога на оздоровлення під час перебування у відпустці у розмірі посадового окладу, індексація його заробітної плати згідно вимог законодавства, відшкодування витрат на відрядження та обчисленні і виплати допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності із урахуванням індексації отриманої заробітної плати за останній шість місяців, були чинними, не зупинені та не змінені, тому позивачка має право на їх одержання, органи державної влади, як і відповідач, не можуть свідомо зменшувати ці виплати або відмовити від їх виплати.

Право на отримання таких виплат, що захищені на рівні Законів України, не залежить від наявності бюджетного фінансування, а має безумовний характер.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення на користь позивачки не виплаченої матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу в сумі 741,65 грн.; індексації заробітної плати за жовтень 2011 року в сумі 204,88 грн., за листопад 2011 року в сумі 45,23 грн., за грудень 2011 року в сумі - 34,53 грн.; витрат на відрядження з 1 по 4 листопада 2011 року в сумі 120,00 грн. та різниці недоплачених коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності по листках непрацездатності АВК №225362 і АВК №225972 із урахуванням індексації заробітної плати за серпень і жовтень 2011 року, підлягають задоволенню на користь позивачки.

Враховуючи ту обставину, що по завершенню бюджетного року відповідач, як начальник Управління, достовірно знаючи про не здійснений розрахунок по вказаних вище виплатах через недофінансування, не зареєструвала бюджетну заборгованість у реєстрі зобов'язань перед позивачем, суд вважає дії відповідача по такій невиплаті неправомірними, а позовні вимоги у цій частині такими, що підлягають до задоволення. Крім того, постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2012 року у справі №3/0912/68/12 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України, у зв'язку із порушенням вимог статей 115, 116, 121 Кодексу Законів про працю України та статті 33 Закону України ''Про оплату праці'' (а.с. 219).

Втім, у зв'язку із відсутністю особистої вини відповідача щодо не здійснення у день розрахунку належних позивачу виплат, суд не вбачає підстав для застосування наслідків, визначених у статті 117 Кодексу Законів про працю України, у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 на час вирішення судового спору є начальником Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної адміністрації Івано-Франківської області, яка в силу вимог Положення про Управління, наказу голови райдержадміністрації №3-к від 20.01.2011 року є його посадовою особою -начальником (а.с. 47-49, 82), та згідно вимог Кодексу законів про працю України уповноваженою особою наймодавця, що наділений повноваженнями вирішувати питання про звільнення працівників Управління та здійснювати повний і своєчасний розрахунок належних звільненій особі виплат, суд вважає, що позовні вимоги вірно скеровані до посадової особи органу державної виконавчої влади. Від так, у суду є достатні підстави вирішувати питання про правомірність дій саме начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної адміністрації Івано-Франківської області, а також питання про зобов'язання останню вчинити дії на захист порушеного права позивача. До того ж адміністративний позов скерований саме до посадової особи, що відповідає вимогам частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на особливі умови нарахування і виплати допомоги у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності, які визначені Законом України ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням'', а також особливістю її виплати за рахунок установи наймодавця та Фонду, суд вирішуючи спір по суті не має правових підстав, в тому числі розрахунку, для визначення конкретної суми недоплати по двох листах непрацездатності АВК №225362, АВК №225972. Однак, вважає за необхідне зобов'язати здійснити такий перерахунок і виплату до вимог статті 35 коментованого Закону.

Враховуючи те, що відповідач не зареєструвала станом на 31.12.2011 року відповідну бюджетну заборгованість по виплатах, розмір яких установлений у судовому засіданні, видатки на які у 2012 році не закладені для Управління, суд вважає, що належним способом захисту буде зобов'язання відповідача здійснити нарахування і виплату таких коштів, як начальника Управління, яка наділена відповідними повноваженнями для таких дій.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2, начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, щодо не виплати під час проходження публічної служби належних ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення під час перебування у черговій щорічній відпустці у лютому 2011 року, індексації заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2011 року, витрат на відрядження у листопаді 2011 року та в повному обсязі коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) по листках непрацездатності АВК №225362 і АВК №225972.

Зобов'язати ОСОБА_2, начальника Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

- не виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу, без обов'язкових відрахувань із неї, під час перебування ОСОБА_1 у лютому 2011 року у черговій щорічній відпустці згідно наказу Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №1в/к від 31.01.2011 року в сумі 741,65 грн.;

- не виплачену індексацію заробітної плати за жовтень 2011 року в сумі 204,88 грн., за листопад 2011 року в сумі 45,23 грн., за грудень 2011 року в сумі - 34,53 грн.;

- не відшкодованих витрат на відрядження з 1 по 4 листопада 2011 року згідно наказу Управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №11в від 31.10.2011 року в сумі 120,00 грн.

Зобов'язати ОСОБА_2, начальника управління економіки і розвитку інфраструктури Рогатинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) різниці недоплачених коштів у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (лікарняних) по листках непрацездатності АВК №225362 за період з 26 вересня по 5 жовтня 2011 року та АВК №225972 за період з 7 по 30 листопада 2011 року і виплатити її із урахуванням сум індексації заробітної плати, яка за серпень 2011 року становила 199,68 грн., за жовтень 2011 року - 204,88 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 13.06.2012 року.