АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/8848/2012 Головуючий у 1 інстанції - Макуха А.А.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Слободянюк С.В.,
при секретарі Бігус М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2012 у справі за позовом ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про визнання неправомірними дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2012 року задоволено позов ОСОБА_3 до СПД - фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про визнання неправомірними дій.
Зобов'язано СПД фізичної особу-підприємця ОСОБА_2 провести безкоштовний гарантійний ремонт телевізора LG модель RT-42РХ10 за серійним номером 501 КТМН 91515.
Стягнуто з СПД - фізичної особи ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 4 500,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, невмотивованим, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для її вирішення, не надано оцінку запереченням та доказам відповідача, щодо відсутності факту здійснення ремонтних робіт, а тому зобов'язання про здійснення безкоштовного гарантійного ремонту є безпідставним, як наслідок є безпідставним і стягнення в порядку відшкодування моральної шкоди. На підставі викладеного, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва,ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених і ній та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, проте подав через канцелярію суду письмові заперечення проти апеляційної скарги, з яких вбачається, що вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався загальним положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», встановив факт порушення вимог цього Закону
відповідачем під час здійснення гарантійного ремонту, а тому вважав доведеними заявлені позовні вимоги.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодись колегія суддів не вважає за можливе.
Судом встановлено, що позивач 22.05.2009 року звернувся до сервісного центру «Теле Европа - Сервіс» з приводу виявлення несправності телевізора LG модель RT-42РХ10 за серійним номером 501 КТМН 91515.
Виконавець оглянув телевізор, прийняв його на ремонт та в'язав на себе обов'язок повідомити про характер поломки і вартість відновлювального ремонту. На підтвердження укладання договору надання послуг виконавець надав квитанцію прийому на ремонт №91305 від 22.05.2009 року /а.с.11,60/.
Вказані обставини також визнані відповідачем в ході розгляду справу, а отже, в порядку ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягають.
Позивач стверджує, що після здійснення відповідачем ремонту ним було проведено оплату виконаних робіт в розмірі 3600 грн. та був отриманий вказаний телевізор. Проте, при першому увімкненні в електромережу, що відбулось вдома, виявив його несправність. Тому телевізор був переданий знову відповідачу для здійснення ремонту. Проте відповідач ремонт не здійснив, мотивуючи відсутністю оплати та телевізор не повернув.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою обґрунтовує свої вимоги позивач, у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:
1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;
2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);
3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;
4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;
5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.
Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.
Матеріалами справи не підтверджується факт виконання відповідачем робіт та їх прийняття позивачем, оскільки відсутній як акт виконаних робіт, так і квитанція про здійснення оплати таких робіт.
Із переписки між сторонами вбачається, що станом на 14.05.2010 відповідач провів ремонтні роботи, проте позивач їх оплату не здійснив. Згідно листа від 20.04.2010 позивач запропонував відповідачу повернути належний йому телевізор у тому стані, який був на момент його прийняття, при цьому дає згоду при поверненні телевізора оплати вартість робіт, які були проведенні по виявленню несправностей /а.с.7,8/. Даних про те, що після 20.04.2010 позивач звертався до відповідача з приводу повернення телевізора та відповідної відмови відповідача матеріали справи також не містять.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦІІК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставину на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, підстави для застосування положень п.1 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відсутні.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.
Відповідно до п. 3 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 506 від 11.04.2002 гарантійне обслуговування полягає у тому, що виробник (продавець, виконавець) протягом гарантійного терміну зобов'язується організувати, якщо це передбачено експлуатаційним документом, роботи із спеціальної установки (підключення) товару чи його складання (далі - введення в експлуатацію) та технічного обслуговування.
Виходячи з наведеного визначення, правовідносини, що виникли між сторонами не стосуються гарантійного ремонту.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій відповідача незаконними щодо відмови у проведенні безкоштовного гарантійного ремонту та зобов'язання вчинити такі дії є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» і п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», суд вирішує питання щодо відшкодування моральної ( немайнової) шкоди при задоволенні вимог споживача.
Однак задоволення такої вимоги можливо лише у врахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», які передбачають права споживачів на відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди , заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією ( товаром, роботою, послугою, що виробляються, виконуються чи надаються для суспільних потреб) у випадках, передбачених законодавством.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги не ґрунтуються на нормах закону, тому в їх задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 305, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18.04.2012- скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, третя особа: Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про визнання неправомірними дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: