УКРАЇНА
Апеляційний суд міста Києва
№ 33/2690/330/2012
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2012 року м.Київ
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Бовтрук В.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, на постанову Подільського районного суду міста Києва від 01.02.2012 року, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,-
в с т а н о в и л а:
Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 01.02.2012 року провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджуючись з постановою Подільського районного суду міста Києва, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт вказує на те, що він рухався на зелений сигнал світлофора та в нього в`їхав автомобіль «Хундай», який рухався на червоне світло, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, схемою ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення №562998 від 02.12.2011 року та показаннями свідка ОСОБА_5, які суд не взяв до уваги. Також, зазначає, що ні схему ДТП, а ні протокол про адміністративне правопорушення №562998 від 02.12.2011 року ОСОБА_4 не оспорював. На думку апелянта, свідчення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, яких допитано по справі в якості свідків за клопотанням захисника ОСОБА_12, не відповідають дійсності, є сумнівними, та до них слід ставитись критично, оскільки їх свідчення суперечать схемі ДТП, фотографіям з місця ДТП, характеру пошкоджень автомобілів, а також оскільки в матеріалах адміністративної справи жодного з цих свідків не зазначено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_13, які просили задовольнити апеляцію, пояснення ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_12, які заперечували проти задоволення апеляції, пояснення свідків, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, вважаю, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об»єктивного дослідження доказів та з»ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином не виконані.
Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи справу по суті та приймаючи рішення про відсутність в діях ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху, суд першої інстанції послався на пояснення ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які дали пояснення про те, що саме автомобіль «Тойота» рухався на червоний сигнал світлофора.
Разом з тим, суд першої інстанції інші докази у справі належним чином не дослідив та не надав цим доказам належної оцінки. Зокрема, не було надано належної оцінки даним, що містяться в поясненнях іншого водія-учасника ДТП ОСОБА_3, поясненнях допитаного в судовому засіданні свідка ДТП ОСОБА_5, у схемі ДТП, складеної відповідною уповноваженою особою та підписаною всіма учасниками ДТП без будь-яких заперечень, а отже суд належним чином не з»ясував усі фактичні обставини по справі.
За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Розглядаючи справу у зв»язку із скасуванням постанови районного суду судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.12.2011 року приблизно о 9 годині 35 хвилин в м.Києві на перехресті вул. Н-Вал - ОСОБА_14 ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Хундай» д.н. НОМЕР_3, рухався на забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3, 8.10 ПДР України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Тойота» д.н. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями учасника ДТП ОСОБА_3, які він дав і в суді апеляційної інстанції про те, що 02.12.2011 року він керував автомобілем «Тойота», рухаючись по вул. Н. Хрещатицькій зі сторони вул.Хорєвої в напрямку вул. ОСОБА_15. На світлофорі зупинився на червоне світло, а коли загорілось зелене світло, продовжив рух, після чого в його автомобіль врізався автомобіль «Хундай». Свідками ДТП були ОСОБА_16 та ОСОБА_5, про що він відразу ж відмітив у своїх поясненнях.
Як вбачається з пояснень допитаного в суді апеляційної інстанції свідка ОСОБА_5, він був очевидцем ДТП, яка мала місце 02.12.2011 року біля мосту на перехресті вулиць ОСОБА_17 -ОСОБА_15 -ОСОБА_18. Він їхав по вул. Н.Лугова зі сторони метро «Контрактова площа» в середній смузі руху. На перехресті з вулицями ОСОБА_15 і ОСОБА_18 він зупинився на червоне світло світлофора. В цей час в правій від нього смузі руху якийсь автомобіль здійснював поворот направо, а по лівій смузі руху на червоне світло світлофора проїхав автомобіль «Хундай» світлого кольору, який на перехресті ударив в ліву сторону автомобіль «Тойота» зеленуватого кольору, що виїжджав з-під мосту. Після того, як для нього загорілось зелене світло, він проїхав перехрестя і зупинився. Коли приїхали працівники ДАІ, написав пояснення.
Пояснення свідка ОСОБА_5 підтвердила в суді апеляційної інстанції і свідок ОСОБА_16, яка під час ДТП знаходилась в автомобілі «Тойота» в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні, і яка стверджувала, що коли автомобіль під керуванням ОСОБА_3 виїхав на перехрестя на зелене світло світлофора, з лівої сторони в нього врізався автомобіль «Хундай» білого кольору. Після зіткнення водій ОСОБА_4 просив вибачення і говорив, що його засліпило сонце і він не помітив червоне світло світлофора.
Як вбачається з пояснень допитаного в якості свідка ст. інспектора ДПС ВДПІ Подільського РУ ОСОБА_19, 02.12.2011 року після отримання від чергового по УДАІ повідомлення, він в складі автопатруля прибув на місце ДТП, що мало місце на перехресті вул. ОСОБА_20 і Вантовий міст, де відібрав пояснення у водіїв, свідка дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5, зробив заміри, склав схему ДТП, після чого ним вже був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо водія автомобіля «Хундай», який порушивши п. 8.7.3 та п.8.10 правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», вдаривши його з лівого боку, після чого автомобіль «Тойота» частково змінив напрямок руху. При цьому свідок вказував про те, що пояснення як учасники ДТП, так і свідки писали власноручно, а також про те, що автомобіль «Тойота» не міг набрати велику швидкість, оскільки під мостом, звідки він рухався, був поворот.
Вищезазначені пояснення свідків є послідовними, логічними, такими, що узгоджуються як між собою, так і з поясненнями учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3
Не погоджуючись з поясненнями ОСОБА_3 та вищезазначених свідків ОСОБА_4 стверджував, що він рухався на перехресті вулиць ОСОБА_17 - ОСОБА_18 на зелений сигнал світлофора, а автомобіль «Тойота» рухався на червоне світло, і саме ОСОБА_3 винен в ДТП, що може підтвердити ряд свідків, які відгукнулись на оголошення в газеті його захисника, і, зокрема, свідок ОСОБА_9, який бачив, як сталась ДТП і залишив йому свій номер телефону.
В суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дали свої пояснення і стверджували, що вони були свідками ДТП, яка мала місце 02.12.2011 року на перехресті вул. ОСОБА_17 - ОСОБА_18.
Проте, суд не приймає до уваги пояснення вказаних свідків, виходячи з наступного.
Так, ні свідок ОСОБА_9, ані свідок ОСОБА_10 не змогли пояснити суду, на який сигнал світлофора їхав автомобіль «Тойота», оскільки не бачили цього. Про те, що автомобіль «Тойота» на перехресті , де сталась ДТП, рухався на червоне світло, є лише їх припущенням.
Свідок ОСОБА_8, який в судовому засіданні стверджував, що автомобіль «Тойота» ледве не збив його, коли він переходив дорогу на зелене світло, разом з тим не зміг пояснити суду, звідки на перехрестя виїхав вказаний автомобіль. Крім того, пояснення зазначеного свідка про те, що він підходив до працівників ДАІ та хотів дати свідчення про ДТП спростовуються поясненнями інспектора ДАІ ОСОБА_19, ставити під сумнів які у суду немає жодних підстав, відповідно до яких під час оформлення ДТП, крім свідка ОСОБА_5, до них більше ніхто зі свідків з проханням дати пояснення не підходив.
Що стосується пояснень свідка ОСОБА_11, то суд також не приймає їх до уваги, оскільки сам свідок пояснював суду, що події того дня, коли сталась ДТП він добре пам"ятав лише на протязі двох тижнів, а на даний момент той день в деталях вже не пам"ятає.
Також свідок стверджував, що підходив до ОСОБА_4 та залишив йому свій номер телефону, по якому в подальшому йому зателефонував адвокат ОСОБА_12, а потім відбирав у нього пояснення, які він підписав.
Разом з тим, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 пояснив, що свій номер телефону йому залишав свідок ОСОБА_9.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, адвокатом ОСОБА_12 для долучення до справи до суду першої інстанції була надана газета "Киевляне за рулем", в якій є оголошення адвоката з проханням відгукнутись очевидців ДТП і в результаті цього відгукнулось шість осіб, в т.ч. і ОСОБА_11, які в подальшому дали свої пояснення в суді першої інстанції.
Таким чином, вищезазначеним спростовуються пояснення свідка ОСОБА_11 про те, що він залишав свій номер телефону ОСОБА_4, по якому в подальшому йому телефонував його захисник.
Отже, пояснення свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, на думку суду, є неконкретними, суперечливими, а тому суд апеляційної інстанції ставиться до них критично.
Вислухавши пояснення учасників ДТП ОСОБА_4 та ОСОБА_3, свідків, дослідивши схему дорожньо-транспортної пригоди із зафіксованим місцем зіткнення транспортних засобів, яку учасники ДТП підписали без будь-яких зауважень та доповнень, а також всі інші докази по справі в їх сукупності, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП.
З урахуванням того, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції сплинули передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КупАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 01.02.2012 року, якою провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - скасувати.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Провадження у справі щодо ОСОБА_4 на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП закрити за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва В.М. Бовтрук