АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/2690/9061/2012 Головуючий у 1 інстанції: Тітов М.Ю.

Доповідач: Шебуєва В.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,

при секретарі Шпируку О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 196 604,78 грн. заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Висновки суду про те, що відповідачем не було отримано вимоги про дострокове погашення боргу не відповідають матеріалам справи, оскільки ОСОБА_3 була ознайомлена під розписку вимогою банку №12-002/525 від 21 вересня 2010 року про дострокове повернення кредиту. Звертає увагу суду на те, що право банку на вимогу дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та неустойки згідно умов кредитного договору виникає не з моменту отримання позичальником відповідної вимоги, а у зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Крім того, зазначає, що пред'явлення вимоги до боржника є як направлення, вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього відповідного позову.

В апеляційній інстанції представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_3 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Наголошує на тому, що відповідачка ОСОБА_3 не працює у зв'язку з тим, що народила дитину і тому не може виконати зобов'язання за кредитним договором.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №12-560/08-А, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 23 212,00 дол. США зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі: 14%, 13,6%, 13,5%, 13,3%, 13%, 12,2%, 7% річних протягом першого, другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого фактичних років кредитування відповідно (а. с. 8-11).

Відповідно до п. 3.2. кредитного договору від 05 травня 2008 року позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором, до 05 травня 2015 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок.

Згідно п. 3.3. позичальник зобов'язується щомісяця, в термін з «1» по «10» число кожного місяця (згідно з графіком зниження розміру заборгованості - додатком №1 до цього договору), здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячних ануїтетних платежів.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця з «1» по «10» число кожного місяця у складі ануїтетних платежів у встановлених договором розмірах згідно з графіком зниження розміру заборгованості.

Згідно п. 3.5. кредитного договору від 05 травня 2008 року банк має право зупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в подовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов договору, зокрема і у разі порушення позичальником у період дії цього договору будь-яких умов цього договору, зокрема у разі несвоєчасного або не в повному обсязі здійснення позичальником зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, або процентів, відповідно до пунктів 3.2., 3.3., 4.3., 4.4. цього договору. У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплати процентів, позичальник зобов'язаний зробити повне погашення заборгованості за договором протягом 10 банківських днів з моменту одержання вимоги банку (а. с. 8, 9).

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором від 05 травня 2008 року станом на 20 жовтня 2011 року утворилася заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків складається з 20 287,46 дол. США (18 241,19 дол. США - за основним боргом та 2 046,27 дол. США - по нарахованих відсотках за користування кредитними коштами), що еквівалентно 161 806,69 грн. та 34 798,09 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків (а. с. 27-30).

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2010 року та 21 вересня 2010 року позивачем було направлено позичальнику вимоги про сплату всієї суми кредиту, комісії за користування кредитними коштами та штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором (а. с. 23, 24).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції виходив з положень ст. ст. 6, 526, 530, 627 ЦК України та з того, що у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору в позивача виникло права на дострокове повернення кредиту, проте, ним не було надано суду доказів отримання відповідачкою направленої ним вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому термін дострокового повернення кредиту ще не настав.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції було неповно досліджено обставини справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту від 15 вересня 2010 року та 21 вересня 2010 року на адресу ОСОБА_3, зазначену нею в кредитному договорі, в матеріалах містяться докази про їх відправку поштою.

Згідно п. 5.7. кредитного договору позичальник зобов'язався, зокрема, протягом 3 робочих днів повідомляти банк про зміну своєї фактичної або поштової адреси з наданням відповідних документів, які їх підтверджують (а. с. 10). Відповідне повідомлення про зміну позичальником своєї адреси в матеріалах справи відсутнє.

В матеріалах справи наявна копія адресованої позичальниці ОСОБА_3 вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 21 вересня 2010 року про необхідність достроково погасити наяву заборгованість по сплаті кредиту та відсоткам в розмірі 911, 75 доларів США. На вимозі міститься запис «Зі змістом ознайомлений 21.09.2010 р.», проте невідомо яка саме особа вказаний запис вчинила.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з положень ст.ст. 1048,1050 ЦК України, ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» за наявності факту порушення позичальницею умов кредитного договору мав право вимоги достроково повернути кредит як шляхом направлення вимоги відповідно до умов договору, так і шляхом пред'явленні позову до суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а тому ухвалене рішення суду підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає частковому задоволенню. Відповідно до положень ст.551 ЦК України та з урахуванням тієї обставини, що відповідачка ОСОБА_3 не працює у зв'язку з народженням дитини, колегія суддів вважає за можливе стягнути з неї заборгованість по сплаті кредиту та відсоткам в розмірі 161806 грн. 69 коп. без стягнення пені.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню з ОСОБА_3 судові витрати в сумі 161 грн. 80 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 05 травня 2008 року №12-560/08-А, що станом на 20 жовтня 2011 року складає: 161 806,69 грн. заборгованості за кредитом та нарахованими процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» 161 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді