АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ - 03680, вул. Солом'янська 2-а

Справа № 22-ц/2690/10244/12

Головуючий у 1 інстанції: П'ятничук І.В.

Доповідач: Кирилюк Г.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - судді Кирилюк Г.М.

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарі Мурзі М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання шлюбного договору недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року ,-

в с т а н о в и л а:

06 лютого 2012 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання шлюбного договору, укладеного 5 червня 2008 року між ним та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, недійсним. В позові зазначив, що згідно з умовами шлюбного договору у випадку розірвання шлюбу він зобов'язався сплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 250 000 грн. з урахуванням інфляції протягом одного року після отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. Шлюб 3 березня 2009 року між ними було розірвано, проте суми, визначеної в шлюбному договору він не має.

Оскільки умови шлюбного договору суперечать приписам частини 4 статті 93 Сімейного кодексу України, згідно з якими шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, просив позов задовольнити.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на ті підстави, що судом неправильно встановлено обставини, які мають істотне значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушенням норм процесуального права.

В апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_5 просять апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на її необґрунтованість.

Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи в їх відсутність.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні шлюбного договору були дотримані загальні вимоги, необхідні для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Доводи позивача на те, що спірний договір ставить його у надзвичайно невигідне матеріальне становище, суду не доведено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 16 липня 1983 р.

05 червня 2008 року сторони уклали шлюбний договір, який було нотаріально посвідчено.

03 березня 2009 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

26 березня 2009 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про розірвання шлюбу у Відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.

Посилання апелянта на те, що умови шлюбного договору, за якими позивач передав фактично все своє майно, яке в нього було, своїй дружині, вже самі по собі є свідченням того, що він був поставлений у надзвичайно невигідне матеріальне становище і не потребує доказуванню - є необґрунтованими.

Позивачем не надано суду відповідних доказів на підтвердження кількості та якості майна, що належало подружжю, його правового режиму, фінансового стану подружжя на момент укладення договору, цілей та завдань, які ставили перед собою сторони перед його укладенням.

Зобов'язання ОСОБА_1 подарувати ОСОБА_2 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого Святошинською районною у місті Києві радою 07.02.2005 року та гаражний бокс АДРЕСА_2 та який був придбаний в період спільної сумісної власності подружжя, не є свідченням того, що останній передав все майно, яке йому належить.

08.08.2008 року між сторонами укладено договір дарування частини квартири та договір дарування гаражного боксу (а.с.40, 42). В тексті вказаних договорів ОСОБА_1 зазначав, що дарування здійснюється ним без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного , так і морального, не пов'язано зі збігом якихось важких для нього обставин.

Є недоведеними також доводи апелянта в тій частині, що позивач при укладенні шлюбного договору помилявся щодо природи правочину, прав та обов'язків, які з нього випливають.

Як вбачається зі змісту спірного договору, його умови містять взаємні права та обов'язки сторін. При його укладенні сторони були попередньо ознайомлені з наслідками вчинюваної нотаріальної дії, в тому числі з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності угод, розуміли значення та умови цього правочину, його правові наслідки, підтвердили дійсність намірів при його укладенні та те, що він не носить характеру уявного, удаваного тощо.

Згідно ч.4 ст.93 СК України шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище

Згідно п.10 шлюбного договору, у випадку розірвання шлюбу ОСОБА_1 зобов'язується сплатити ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 250 000 грн. з врахуванням інфляції на момент розрахунку. Вказана сума повинна бути виплачена на рахунок, вказаний ОСОБА_2 протягом одного року після отримання одною зі сторін свідоцтва про розірвання шлюбу.

Як пояснила відповідачка, ініціатором укладення вказаного договору та його автором був сам позивач, який мав власний бізнес та бажав врегулювати майнові питання, які могли б виникнути у випадку розірвання шлюбу.

Посилання позивача на те, що після розірвання шлюбу він опинився в боргах, оскільки суми, визначеної в пункті 10 шлюбного договору він не має, не є підставою для визнання шлюбного договору недійсним.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що шлюбний договір відповідає вимогам щодо форми, змісту, необхідного обсягу цивільної дієздатності сторін договору, їх вільного волевиявлення та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В письмовій заяві на адресу суду від 10.05.2012 р. приватний нотаріус ОСОБА_3 зазначила, що 05.06.2008 р. нею був посвідчений шлюбний договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Сторонами були обумовлені та узгоджені умови шлюбного договору (а.с.44).

Умови договору стосовно правового режиму майна, набутого під час шлюбу, не суперечать вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: