АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - Одинця В.М.,

суддів - Сітайло О.М., Рибака І.О.

за участю прокурора - Мінакової Г.О.,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, із неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі.

за ч. 1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі.

За сукупністю злочинів, згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання призначено у виді 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2 51 грн.,

на користь ОСОБА_3 3630 гривень 00 коп.

Стягнуто з засудженого судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи по справі у розмірі 1367гривень 60 коп. на користь експертної установи.

За цим вироком ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 27.11.2001 року, приблизно о 20.00 год., перебуваючи по пр. В. Порика, 3 в м. Києві умисно, з корисливих спонукань, вступив у попередню злочинну змову, з особою матеріали кримінальної справи щодо якого виділені у окреме провадження, направлену на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна неповнолітній ОСОБА_1, за попередньою змовою з особою матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження прослідували за ОСОБА_4 до зупинки тролейбусу №24, що по пр. В. Порика, 3 м. Києві. Після чого наздогнавши ОСОБА_4, неповнолітній ОСОБА_1 та особа щодо якої матеріали кримінальної справи виділені у окреме провадження нанесли ОСОБА_4 декілька ударів по голові, чим спричинили останньому фізичний біль і таким чином подавили у ОСОБА_4 волю до опору, а потім зняли з останнього шкіряну куртку чорного кольору, вартістю 65 гривень, в кишені якої знаходились 51 гривня, після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли та розпорядились ним на власний розсуд, заподіявши таким чином потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки на загальну суму 116 гривень.

30.03.2011 року, ОСОБА_1 приблизно о 17 год., перебуваючи стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на 8-му поверсі, 2-го під'їзду, будинку 32-В по пр. Г. Гонгадзе в м. Києві, умисно, з корисливих спонукань, з метою володіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_3 та наніс останньому пляшкою від горілки удар по голові. Від отриманого удару ОСОБА_3 впав на підлогу та втратив свідомість.

Після цього ОСОБА_1, скориставшись безпорадних станом потерпілого, заволодів його майном, а саме: золотим перстнем вартістю 3500 гривень, мобільним телефоном «Нокіа 6303» вартістю 640 гривень, в якому знаходилась картка пам'яті об'ємом 1 Гб. вартістю 100 гривень, СІМ-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 25 гривень на рахунку якого було 5 гривень передплачених розмов. Всього ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_3 на загальну суму 4270 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився за власним розсудом.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 20//і від 2010 р у ОСОБА_3 при обстеженні виявлено забійні рани у тім»яно-потиличній ділянці справа; на спинці носа у верхній третині, які відносять до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров»я на строк понад 6 але менше ніж 21 добу ( за критерієм тривалості розладу здоров'я.

В своїй апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації злочину, просить вирок скасувати та направити кримінальну справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду, внаслідок істотних порушень кримінально-процесуального закону, вказуючи, як на підстави для скасування вироку, порушення судом, при розгляді справи по суті, вимог ст. 299 КПК України, оскільки підсудний в ході судового слідства фактично визнав вину у відкритому викрадені чужого майна, а не у грабежі, поєднаному з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто суд повинен був змінити порядок дослідження доказів на повний а не керуватися положеннями ч. 3 ст. 299 КК України при розгляді справи по суті.

Крім того, прокурор вказує на порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки суд не навів у вироку докази, на яких ґрунтується вирок суду, а саме не виклав показів ОСОБА_1 даних ним у судовому засіданні.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1, просить вирок суду скасувати, та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 187 КК України з застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України. Зазначаючи при цьому, що судом, при призначенні покарання не взято належним чином до уваги, обставини, що пом'якшують покарання, щире каяття, позитивні характеристики з місця роботи та проживання, активне сприяння слідству та часткове відшкодування завданого збитку, та наявності у нього важкого хронічного захворювання - гепатит груп В та С., а також, оскільки він вчинив злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України, будучи неповнолітнім, то строк давності передбачений ст. 106 КК України - 7 років, сплинув у 2008 році. Також, вказує, що висновки суду щодо переривання перебігу давності в зв'язку з перебуванням ним у розшуку, помилкові та передчасні, оскільки судом не досліджено той факт, що він не переховувався від органів слідства, так як офіційно працював та навчався, отримував в органах МВС паспорт громадянина України та посвідчення водія, отримував приписне свідоцтво у військовому комісаріаті.

Заслухавши доповідь судді доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, та просив скасувати вирок, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та надавши засудженому останнє слово, судова колегія вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 250), засуджений ОСОБА_1 повністю визнавав себе винним у пред'явленому обвинуваченні, не оспорював зазначених в обвинувальному висновку фактичних обставин справи та визнав цивільний позов, у зв'язку з чим судом, у відповідності зі ст. 299 КПК України, за згодою ОСОБА_1, згідно розписки (а.с. 254), та прокурора, який приймав участь у судовому засіданні, було визнано недоцільним дослідження доказів по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміє підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати, ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Проте, як вбачається з протоколу судового засідання, при дачі показів суду щодо обставин справи ( а.с.251 ) ОСОБА_1 визнав свою вину за обвинуваченням за ч.2 ст. 186 КК України по епізоду заволодіння майном ОСОБА_4, проте заперечував застосування до нього насильства.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не визнав свою вину повністю по пред'явленому обвинуваченню, що виключало можливість застосування ст. 299 ч.3 КПК України, тобто розгляд справи в скороченому порядку.

Крім того, на думку колегії суддів, при постановленні вироку судом порушенні вимоги ст. 334 КПК України, оскільки в мотивувальній частині вироку, суд не зазначив докази, на яких ґрунтується вирок суду, а саме, покази самого засудженого ОСОБА_1

В вироку суду першої інстанції ( а.с. 257 об.), вказано, що ОСОБА_1 з 05.01.2002 року перебуває в розшуку. Однак, як вбачається із матеріалів справи, а саме ( а.с. 4 ) на який посилається суд у вироку, в розшук 05 01 2002 р. було об»явлено ОСОБА_5 а не ОСОБА_1. Крім того, ні однієї слідчої дії з 05 01 2002 р. до 20 04 2011 р. проведено не було. І тільки постановою слідчого від 24 05 2011 р. відносно ОСОБА_5 матеріали справи виділені в окреме провадження ( а.с. 13).

Разом з тим засуджений в апеляції та доповненнях до неї вказує, що за даний час з 2001 р. він закінчив навчання, отримав паспорт, посвідчення водія, постійно працював з 2000 р., отримав приписне свідоцтво в райвійськкоматі в 2005 р., отримував та погашав кредити, мав постійне місце проживання. За вказаний час з 2001 р. його ні разу не викликали до райвідділу. За даний час відсутні будь які підтвердження знаходження його в розшуку.

Дані факти ні досудовим слідством, ні судом першої інстанції перевірені не були.

Колегія суддів вважає, що зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, які виключали можливість постановлення вироку, а тому вирок належить скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суддів.

Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_1, щодо звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України з зв'язку з закінченням строків давності, підлягають ретельній перевірці при новому розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляцію прокурора - задовольнити.

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Подільського о районного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Подільського районного суду м. Києва, в іншому складі суду.

Судді: