АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 22-ц/2690/9531/2012 Головуючий у 1 інстанції - Кирилюк І.В.
Суддя-доповідач - Соколова В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 червня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі Бігус М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва 10.05.2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Україна», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про видачу дубліката трудової книжки, стягнення відшкодування за час незаконної затримки її видачі, стягнення компенсації за неправдиву інформацію щодо дати прийняття на роботу, за незаконні записи в трудовій книжці, за порушення порядку її надсилання, за невиконання вимог закону щодо направлення працівнику попередження про необхідність отримати трудову книжку і за невикористані щорічну відпустку строком у 36 днів та відпустку по догляду за дитиною до 19.03.2012, про негайне поновлення на роботі з нових (інших) підстав, -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2012 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача в якому просить:
1. зобов'язати відповідача видати позивачеві дублікат трудової книжки з відповідними (вірними) записами про прийняття на роботу та без записів про звільнення, які визнано незаконними (невірними);
2. стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час незаконної затримки видачі трудової книжки з правдивими (вірними) записами з 28.09.2006 по день рішення суду за цим позовом, виходячи з розрахунку судді Цокол в рішенні від 26.01.2010 «липень та серпень 2006 року 2 981,26 грн. і 3 536,76 грн.: 2 = 3 259,01 грн.», за період з 28.09.2006 по 28.03.2012 період вимушеного прогулу складає 66 місяців - 3 259,01 грн. х 66 = 215 094,66 грн.;
3. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за неправдиву інформацію щодо дати прийняття на роботу та за незаконні записи в трудовій книжці - 10 000,00 грн.;
4. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок у частині порядку надсилання трудової книжки саме працівнику (а не його представнику) та лише за письмової згоди працівника - 20 000,00 грн.;
5. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невиконання вимог закону щодо направлення працівнику попередження про необхідність отримати трудову книжку - 30 000,00 грн.;
6. стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану щорічну відпустку строком у 36 днів та за невикористану з вини відповідача відпустку з догляду за дитиною (громадянином України ОСОБА_4.) до 19.03.2012 - 40 000,00 грн.;
7. постановити рішення і допустити його до негайного виконання про поновлення позивача на роботі з нових (інших) підстав, раніше не врахованих судами, а саме, стосовно численних порушень інших норм закону (викладених вище в цих позовних вимогах) та незаконного надсилання неналежній особі трудової книжки з неправдивими записами.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що її незаконно звільнено, оскільки вона на час звільнення була вагітна. Крім того, відповідач вчасно не поінформував позивача про звільнення та не передав останній трудову книжку і не направив вказівку отримати трудову книжку. Також представник відповідача визнає, що у відповідача трудова книжка позивача відсутня.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва 10.05.2012 відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_3, який одночасно є третьою особою у справі, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення всіх позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача мотивована упередженістю судді відносно позивача та її представника (третьої особи у справі), у зв'язку з чим вважає, що ухвалене рішення є незаконним та неправосудним.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованими, просив залишити його без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, відпустку по догляду за дитиною, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 з посади власного кореспондента інформаційного центру з 23.12.2006 відбулось за рішенням суду. Факт вагітності у 2006 році існував на час судового розгляду справи про поновлення на роботі за результатом якого постановлено рішення Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2010.
Вимоги про стягнення відшкодування за час затримки видачі трудової книжки були залишені судом без задоволення, оскільки відповідачем було вжито заходів щодо видачі трудової книжки позивачеві. Крім того, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2010 не встановлено вини відповідача у несвоєчасній видачі ОСОБА_2 трудової книжки та наказу.
З підстав недоведеності відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за неправдиву інформацію щодо дати прийняття на роботу і інші незаконні записи в трудовій книжці та зобов'язання видати дублікат трудової книжки. У задоволенні вимог про компенсацію за порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок у частині порядку надсилання трудової книжки відмовлено, так як вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2010 визнано незаконним наказ про звільнення ОСОБА_2 від 27.09.2006 за п. 4 ст. 40 КЗпП України, змінено формулювання її звільнення та звільнено ОСОБА_2 з роботи з посади власного кореспондента інформаційного центру ПрАТ (ЗАТ) «Комерсант-Україна» 23.12.2006 у зв'язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України; стягнуто з ПрАТ «Комерсант-Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2006 по 23.12.2006 в розмірі 9 233,77 грн.; стягнуто компенсацію моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Отже, з дня звільнення 23.12.2006 правовідносини між ОСОБА_2 та ПрАТ «Комерсант- Україна», правонаступником якого є ТОВ «Комерсант-Україна», були припинені.
Разом з тим, звертаючись до суду в березня 2012 року позивач посилається на незаконність звільнення, обґрунтовуючи свої вимоги судовою практикою судів вищих інстанцій в аналогічних справах щодо необхідності одержання дозволу на працевлаштування для іноземних громадян, а також щодо звільнення вагітних жінок та що мають дітей віком до 3 років.
Перш за все слід звернути увагу, що звільнення позивача відбулось в порядку виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 28.07.2010.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Зазначене судове рішення набрало законної сили та станом на день розгляду справи не скасовано і може бути переглянуто лише в порядку передбаченому законом.
Крім того, позивач звернулася з даним позовом до суду в березні 2012 року, тобто з попуском, встановленого ст. 233 КЗпП України, строку звернення до суду у справах як про вирішення трудового спору, так і про звільнення, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.
Позовні вимоги щодо затримки видачі трудової книжки, мотивовані позивачем, тим що трудова книжка і досі їй не видана.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається , що 06.08.2010 на виконання наказу №020810 КУ-1 від 02.08.2010 на адресу ОСОБА_2 була направлена вказівка про необхідність отримання трудової книжки, яка була вручена позивачеві 11.08.2010 (а. с. 61, 62).
07.09.2010 трудова книжка ОСОБА_2 була направлена ОСОБА_3 - чоловікові ОСОБА_2, який її одержав 10.09.2010, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 64).
21.10.2010 трудова книжка ОСОБА_2 повторно була направлена ОСОБА_3 - чоловікові ОСОБА_2, який її одержав 26.10.2010, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 65).
Таким чином, відповідачем було вжито заходів щодо видачі трудової книжки позивачеві. Посилання позивача на направлення трудової книжки не їй особисто, а чоловікові не приймається до уваги суду, так як вказані особи проживають однією сім'єю та за однією адресою, і вручення кореспонденції повнолітньому членові сім'ї не суперечить чинному законодавству.
Оскільки затримка видачі трудової книжки до 21.10.2010 відбулась не з вини відповідача, а після вказаної дати затримка видачі трудової книжки спростовується матеріалами справи, слід погодитись з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, дублікат трудової книжки видається у випадках: наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, без внесення до неї запису, визнаного недійсним (п. 2.10 ст. 2 Інструкції), або втрати (п. 5.5 ст. 5 Інструкції), при чому, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи.
Враховуючи відсутність, на час розгляду справи судом першої інстанції, даних про звернення позивача до відповідача з вимогою про видачу дублікату трудової книжки в зв'язку з наявністю записів, визнаних недійсним або про втрату трудової книжки, обґрунтованими є висновки суду про недоведеність вказаних позовних вимог.
Слід також погодитись з висновками суду про недоведеність та безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацій: за неправдиву інформацію щодо дати прийняття на роботу та за незаконні записи в трудовій книжці - 10 000,00 грн.; за порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок у частині порядку надсилання трудової книжки саме працівнику (а не його представнику) та лише за письмової згоди працівника - 20 000,00 грн.; за невиконання вимог закону щодо направлення працівнику попередження про необхідність отримати трудову книжку - 30 000,00 грн.. Оскільки такого роду компенсації не передбачені нормами чинного законодавства.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, та правильно вирішив спір по суті у, визначений спосіб.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити
Рішення Печерського районного суду м. Києва 10.05.2012 у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант-Україна», за участю третьої особи - ОСОБА_3, про видачу дубліката трудової книжки, стягнення відшкодування за час незаконної затримки її видачі, стягнення компенсації за неправдиву інформацію щодо дати прийняття на роботу, за незаконні записи в трудовій книжці, за порушення порядку її надсилання, за невиконання вимог закону щодо направлення працівнику попередження про необхідність отримати трудову книжку і за невикористані щорічну відпустку строком у 36 днів та відпустку по догляду за дитиною до 19.03.2012, про негайне поновлення на роботі з нових (інших) підстав - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: