Судове рішення 22-ц/2690/913/2012 від 04.07.2012

Судове рішення #23624452

справа № 22-ц/2690/913/2012 головуючий у 1-й інстанції: Горкава В.Ю.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кабанченко О.А., Желепи О.В.

при секретарі: Трончуку М.Ю.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про оспорювання договору позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 410000 грн. боргу за договором позики, а також 1820 грн. судових витрат. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_4 Апелянт вказує на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичними обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведені. Суд не надав належної оцінки тій обставині, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили в судовому засіданні факт передачі коштів, не підтвердили факт їх перерахунку відповідачем, не змогли пояснити якими купюрами відповідачу передавалися кошти та підтвердити той факт, що відповідач пішов з кабінету позивача із вказаними коштами. Свідки стверджують, що гроші до кабінету ОСОБА_1 принесла його дружина, але жодний не зміг описати як вона виглядала і в що вона була одягнена і саме в чому (пакет, сумка) вона принесла гроші. Викликає сумнів той факт, що дружина ОСОБА_1 могла принести таку велику кількість грошей без сторонньої допомоги, оскільки 410000 грн. становить: купюрами номіналом 20 грн. -- 2 тисячі 50 банківських упаковок, купюрами номіналом 50 грн. -- 820 банківських упаковок, купюрами номіналом 100 грн. -- 410 банківських упаковок, купюрами номіналом 200 грн. -- 205 банківських упаковок, купюрами номіналом 500 грн. -- 8 банківських упаковок та 20 купюр. Враховуючи велику кількість упаковок грошей відповідач повинен був вийти з роботи з великою і не однією сумкою, але наявність останніх спростовується показами ОСОБА_7 Відсутність у відповідача наміру та необхідності отримання у позику коштів підтверджується наявністю депозитних договорів, оформлених на ім'я дружини відповідача. Факт відсутності звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою щодо вимагання від нього коштів є логічним і пояснюється побоюванням за власне життя та життя родини і не може бути підтвердженням відсутності погроз і тиску з боку позивача. Розписка була способом відшкодування шкоди, існування якої жодним чином не підтверджено, та не мала на меті отримання коштів, а кошти за договором позики фактично відповідач не отримував. Тому суд першої інстанції неправильно застосував норми частини другої статті 1051 ЦК України, якою фактично допускається обґрунтування рішення суду про визнання недійсним договору позики, укладеного у письмовій формі, показами свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, у випадках, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Внаслідок цього, суд безпідставно не надав належної оцінки свідченням ОСОБА_7, яка у судовому засіданні підтвердила факт відсутності коштів у відповідача. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції не застосував норми матеріально права, які необхідно було застосувати, а саме положення статей 203, 215, 231 ЦК України. ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що зі слів чоловіка їй стало відомо, що його примусили написати розписку під впливом погроз, проте ніяких коштів за вказаною розпискою вона не бачила. Суд не надав належної оцінки тому факту, що свідок ОСОБА_6 є підлеглим позивача, а свідок ОСОБА_5 раніше працював у позивача і на сьогоднішній день є оптовим покупцем, а отже вони є зацікавленими особами, тому їхні свідчення також не можуть бути належними доказами по справі.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Позивач ОСОБА_1 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що спір судом вирішений правильно.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.03.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір безвідсоткової позики, згідно із умовами якого позивач передав відповідачу у борг грошові кошти в сумі 410000 грн., строком повернення рівними частинами по 100000 грн. щоквартально до 16.03.2012 року, що підтверджується копією розписки від 16.03.2011 року та наданим для огляду у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції її оригіналом (а. с. 4).

Обов'язок по поверненню боргу ОСОБА_4 не виконував, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення всієї суми заборгованості достроково.

Відповідач ОСОБА_4 заперечує факт отримання ним коштів, посилаючись при цьому як на доказ лише на свідчення своєї дружини ОСОБА_7, яка пояснила суду, що виходячи із роботи 16.03.2011 року її чоловік не мав при собі ніяких грошей.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 доводить суду, що 410000 грн. становить велику та об'ємну кількість банківських упаковок, які не вмістились би навіть в одну сумку, однак у своїх розрахунках ОСОБА_3 помилилась, оскільки 410000 грн. становить: купюрами номіналом 20 грн. -- 205 банківських упаковок, купюрами номіналом 50 грн. -- 82 банківські упаковки, купюрами номіналом 100 грн. -- 41 банківська упаковка, купюрами номіналом 200 грн. -- 20,5 банківських упаковок, купюрами номіналом 500 грн. -- 8,2 банківських упаковок. Таким чином, доводи апелянта про значний об'єм кредитних коштів спростовується викладеним вище.

Окрім того, на відміну від свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були присутні під час написання розписки та передавання грошей, ОСОБА_7 не була свідком вказаних подій і знає про них лише із розповідей свого чоловіка - відповідача по справі.

З огляду на це, суд першої інстанції дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та обґрунтовано не прийняв до уваги свідчення ОСОБА_7

Та обставина, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не змогли описати як виглядала дружина позивача та в чому вона була одягнена, а також яким номіналом купюри отримав у борг ОСОБА_4, не є вирішальною для прийняття рішення про недійсність та безгрошовість договору позики, оскільки свідки допитувались 05.09.2011 року, тобто через півроку після подій, що відбулись 16.03.2011 року, а тому цілком природньо що таких подробиць вони не згадали.

Окрім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність факту вчинення позивачем будь-якого тиску або насильства по відношенню до ОСОБА_4 при написанні ним боргової розписки від 16.03.2011 року враховуючи наступне.

Протягом трьох місяців після написання розписки від 16 березня 2011 року ані ОСОБА_4, ані його дружина не звертались до правоохоронних органів України із заявою про вимагання коштів та погрозу вбивством або із будь-якою іншою заявою про неправомірні дії посадових осіб ТОВ «ТК-Текстиль».

Після написання розписки ОСОБА_4 три місяці продовжував працювати в ТОВ «ТК-Текстиль» повний робочий день, отримував заробітну плату, не брав відпустку, не надавав підприємству лист з непрацездатності і не намагався звільнитися з підприємства, керівництво якого, з його слів, погрожувало йому вбивством. Окрім того, 28 березня 2011 року, тобто через 12 днів після написання боргової розписки, ОСОБА_4 святкував свій день народження в офісі ТОВ «ТК-Текстиль» з працівниками ТОВ «ТК-Текстиль», про що ОСОБА_4 особисто зазначив у судовому засіданні 05 вересня 2011 року (а. с. 62-65).

За умовами розписки ОСОБА_4 повинен був повернути позикодавцю перший платіж 17 червня 2011 року, але за один день до того, коли потрібно було віддавати гроші, він звільнився з ТОВ «ТК-Текстиль» за власним бажанням і звернувся до Печерського РУ ГУ MBС України в м. Києві та Управління по боротьбі з організованою злочинністю м. Києва із заявою про крадіжку працівниками ТОВ «ТК-Текстиль» 15 червня 2011 року двох його мобільних телефонів та знищення ними його диктофону.

За цими фактами в порушенні кримінальної справи було відмовлено (а. с. 55).

Аналізуючи зібрані по справі докази, покази свідків, а також дії ОСОБА_4 після написання ним боргової розписки, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність апеляційної скарги та відсутність у зв'язку з цим підстав для її задоволення.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі підстав, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя: судді: