Судове рішення 22-ц/2690/11334/2011 від 04.07.2012

Судове рішення #23624445

Справа № 22-ц/2690/11334/2011 Головуючий у 1-й інстанції - Зарицька Ю.Л.

категорія: доповідач: Іванченко М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Кирилюк Г.М., Кабанченко О.А.

при секретарі Дем'янчук Т.О.

за участю: представника позивача - Брайка С.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості, пені

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість по кредиту - 15768 грн. 10 коп., пеню за несвоєчасну сплату кредиту - 7675 гри. 69 коп., судовий збір в сумі 234 грн. 43 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн., а всього стягнуто - 23798 грн. 22 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує на те, що суд першої інстанції неправильно застосував положення цивільного законодавства, дав помилкову оцінку наявним у справі доказам, що привело до невідповідності його висновків фактичним обставинам справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процессуального права. Суд позбавив выдповыдача права на правову допомогу. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не може слугувати доказом по справі, оскільки встановити суму заборгованості за кредитом можливо лише за випискою з поточного рахунку позичальника. Судом безпідставно не застосовано ч. 3 ст. 551 ЦК України та не враховане матеріальне становище ОСОБА_2, на утриманні якого перебуває непрацююча дружина та малолітня дитина, а сам він перебував на обліку як безробітний. Розмір пені є не співмірним із розміром кредиту, позивачем було застосовано подвійний розмір відсоткової ставки за користування грошовими коштами, а не неустойку.

В суді апеляційної інстанції представник позивача Брайко С.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредитпромбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № LK\ZP\01-2008\82, згідно якого останній отримав 18180 грн., строком до 24.01.2010 p., з відсотковою ставкою 24 % річних (а.с. 13-16).

Відповідно до ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Умови договору визначаються і погоджуються на розсуд сторін, крім тих, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Викладені в тексті договору його істотні умови, права і обов'язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту, розмір пені у вигляді подвійної відсоткової ставки погоджені сторонами, про що свідчить його підписання ними, в т. ч. відповідачем ОСОБА_2

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредитні кошти під платіжну картку, а позивач отримав те, на що розраховував, - кошти в сумі 18180 грн. на споживчі цілі (п. 1.6. Договору).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно наданих позивачем розрахунків, позичальник своїх обов'язків по погашенню кредиту у встановлені терміни не виконував, станом на 09.11.2010 року мав заборгованість в розмірі 23443,79 грн., що складається із заборгованості за кредитом - 15768,10 грн., пені за прострочення сплати кредиту - 7675,69 грн.

Пунктом 6.1. Договору про встановлення ліміту кредитування за картковим рахунком під платіжну картку № LK\ZP\01-2008\82 встановлено, що за порушення строків повернення грошових коштів за лімітом кредитування та нарахованих процентів відповідач сплачує позивачу пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної процентної ставки за лімітом кредитування, встановленої п. 1.1. цього Договору, від суми простроченого платежу (тобто 48%).

Доводи апелянта про неправильність зроблених банком і покладених в основу рішення розрахунків, не підтверджені будь-якими доказами, а тому підлягають відхиленню.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми неповернутого кредиту та пені виходячи з наданих ПАТ «Кредитпромбанк» розрахунків (а. с. 6-7).

Зменшення розміру пені за умов, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду. Те, що пеня стягнута з відповідача у визначеному сторонами розмірі, не може свідчити про незаконність оскаржуваного рішення і тягти за собою його скасування чи зміну.

Інші доводи апелянта не спростовують наведеного і зроблених в рішенні суду першої інстанції висновків.

Колегія суддів звертає увагу, що у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За таких обставин підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наведених в апеляційній скарзі підстав, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, і дають можливість апеляційному суду вийти за межі доводів апеляційної скарги для перевірки законності рішення в цій частині, що передбачено ч. 3 ст. 303 ЦПК України, не встановлено.

Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий суддя:

судді: