ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.12 Справа № 17пд/5014/867/2012

За позовом Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Луганськ

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 12252 грн. 71 коп. та розірвання договору оренди

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 383 від 18.04.2012;

від відповідача: ОСОБА_1, НОМЕР_1, виданий Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, 07.04.2004.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- розірвання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області від 10.03.2010 частини нежитлового приміщення аптеки №199 Центральної районної аптеки №142 площею 101,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, село Трьохізбенка, вул. Тюленіна, 3, укладеного між КП "Луганська обласна "Фармація"та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1;

- стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 11101,78 грн., пені в сумі 787,01 грн., штрафу в сумі 363,92 грн.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з тим, що об'єкт оренди було передано відповідачу у незадовільному стані, непридатному до використання. На об'єкті відсутні електроенергія, водопостачання, каналізація, газопостачання, зв'язок.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Комунальним підприємством «Луганська обласна «Фармація»(позивач у справі), як Орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області від 10.03.2010 (далі - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - частину нежитлового приміщення аптеки № 199 центральної районної аптеки № 142 (далі - Майно) площею 101,6 кв.м., розміщене за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Трьохізбенка, вул. Тюленіна, 3, що перебуває на балансі ЦРА № 142 структурного підрозділу Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація»(далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за незалежною оцінкою 159960 грн. без ПДВ станом на 30.11.2009.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди Майна (протокол № 36 від 16.02.2010) і становить без урахування ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2010 року 410,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць лютий 2010 року на індекси інфляції за січень 2010, лютий 2010.

Згідно пункту 3.3 Договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Індексом інфляції за поточній місяць вважати індекс інфляції, який виходить в поточному місяці за результатами попереднього місяця.

Нарахування орендної плати за поточний місяць проводиться до 10 числа поточного місяця.

Як зазначено у пункті 3.6 Договору, орендна плата перераховується до обласного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених обласною радою і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Згідно пункту 10.1 Договору, він укладається строком на 35 місяців та діє з 10.03.2010 до 09.02.2013 включно.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо внесення орендної плати, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 11101,78 грн., пені у сумі 787,01 грн., штрафу в сумі 363,92 грн. та розірвання Договору оренди.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до змісту статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Згідно статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Як було встановлено при розгляді справи та підтверджено матеріалами справи, відповідачем в повному обсязі не виконані зобов'язання за Договором щодо перерахування орендної плати, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість з орендної плати за період з березня 2010 року по березень 2012 року в сумі 11101,78 грн.

Посилання відповідача на те, що об'єкт йому було надано в неналежному для використання стані є безпідставними, оскільки ним власноручно було підписано акт приймання-передачі вбудованого нежитлового приміщення за адресою: с. Трьохізбенка, вул. Тюленіна, 3, від 13.03.2010, в якому зазначено технічне оснащення: приміщення оснащене електроенергією, стан приміщення: задовільний, не потребує поточного ремонту.

Отже, щодо решти оснащення, на відсутність якого посилається відповідач, воно і не мало місце в орендованому приміщенні, про що зазначено в акті приймання-передачі. Крім того, щодо посилань відповідача на відсутність електропостачання, суд зазначає, що відповідач не звертався до енергопостачаючої організації з пропозицією про укладення договору та договору на поставку електроенергії з відповідачем укладено не було (а.с.122), тому електропостачання на орендований відповідачем об'єкт і не здійснювалось.

Решта доводів відповідача також відхиляються судом за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем до стягнення заявлено борг по орендній платі за період з березня 2010 року по березень 2012 року в сумі 11101,78 грн. який є вірно обрахованим. Однак. Згідно пункту 3.6 Договору, орендна плата перераховується до Обласного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених обласною радою і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення заборгованості по орендній платі за період з березня 2010 року по березень 2012 року, підлягає задоволенню частково в сумі 5550,89 грн., тобто 50%, які належать до сплати позивачеві згідно умов Договору. Решта 50%, які повинні сплачуватись до обласного бюджету, не повинні надходити та не належать позивачу, а тому він безпідставно заявив 100% орендної плати до стягнення.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 787,01 грн., обрахована виходячи зі ставки пені -0,1 % та штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості за прострочення понад тридцяти днів в сумі 363,92 грн., нараховані на борг по орендній платі з квітня 2011 року по лютий 2012 року. Однак, вони підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідальність за несвоєчасне здійснення грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 3.7 Договору у вигляді пені в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Проте, правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (див. Постанову ВГСУ у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Отже, в законодавстві виділяється законна неустойка та договірна неустойка.

Договірна неустойка встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, діюче законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Позивачем в договорі встановлена пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що перевищує законне обмеження. Тому, в даному випадку застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України, зміни 23.03.2012 облікової ставки НБУ до 7,5 %, кількості днів у 2012 році -366, та пункту 3.7 Договору, суд самостійно порахувавши пеню, визначив, що вона за заявлений позивачем період складає 317,98 грн. В решті нарахованої пені слід відмовити.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 7% від суми боргу за прострочення понад тридцяти днів, суд зазначає, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу виходячи з 100% суми боргу та 100 % суми штрафу, тоді як згідно пунктів 3.6-3.7 Договору, як орендна плата так і штраф стягується на користь Балансоутримувача у розмірі 50%. Отже, борг за період з квітня 2011 року по лютий 212 року складатиме 5199,89 грн., 505 боргу -2599,95 грн., та 7% від 2599,95 грн. складатиме 181,99 грн., в решті штрафу слід відмовити.

Щодо вимоги про розірвання Договору, то суд дійшов наступного висновку.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору, оформленою Додатковою угодою про розірвання Договору оренди № 90433 від 10.03.2010.

Частинами 3-4 статті 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Частиною 5 статті 188 ГК України встановлено, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на вищевказані приписі діючого законодавства, вимогу позивача щодо розірвання Договору оренди від 10.03.2010, укладеного між позивачем та відповідачем слід задовольнити. Датою розірвання вищевказаного договору є дата набрання рішенням законної сили.

За вказаних обставин, вимоги позивача за позовом підлягають задоволенню частково з віднесенням судових витрат на сторін, пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Позивачем при подачі позову було надмірно сплачено судовий збір в сумі 52,50 грн., який підлягає поверненню. Питання щодо повернення судового збору вирішені в ухвалі суду від 02.07.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_2 на користь Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація", м. Луганськ, вул. Леніна, 1, ід.код 01975442, МФО 351629, р/р 26009120079 в ПАТ «Мегабанк»борг у сумі 5550,89 грн., пеню у сумі 317,98 грн., штраф у сумі 181,99 грн., судовий збір в сумі 794,83 грн. видати наказ.

3. Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області від 10.03.2010, укладений між Комунальним підприємством "Луганська обласна "Фармація" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

4. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 02.07.2012.

Суддя О.С. Фонова