ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
06 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/1865/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Віятик Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни
позивача: не прибув
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної
про: визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ :
23.04.2012 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (далі -Вінницьке ООБТІ) про відмову у державній реєстрації прав за № 59 від 29.03.2012 року та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації за вказаною особою права власності на самочинно переобладнану квартиру та інші нежитлові будівлі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.02.2012 року у справі № 2-915/11 за позивачами визнано право власності на самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_1, Тиврівського району Вінницької області, позначену на плані КП «ВООБТІ» літерою «А» з прибудовою «2», яка після перепланування складається з передпокою «1-1», площею 10,9 кв.м., вбиральні "1-2", площею 3,6 кв. м., коридору "1-3", площею 5,6 кв. м., кімнати "1-4", площею 13,7 кв.м., кухні "1-5", площею 14,1 кв.м., коридору "1-6", площею 9,9 кв.м., кімнати "1-7", площею 13,9 кв.м., кімнати "1-8", площею 13,7 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м.; та самочинно збудовані сарай "Е", площею 13,9 кв.м., сарай "Е1", площею 20,9 кв.м., навіс "Е2", площею 76,1 кв.м. та магазин - павільйон "Д", площею55,5 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, Тиврівського району Вінницької області. На підставі даного судового рішення, яке набрало законної сили, позивачем 22.03.2012 року до Вінницького ООБТІ подано замовлення про державну реєстрацію права власності в цілому на квартиру та інші не житлові будівлі, які розташовані за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, АДРЕСА_1, кв. Проте, відповідачем прийнято рішення № 59 від 29.03.2012 року про відмову в реєстрації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. (зі змінами та доповненнями) в зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідальність заявлених прав документами, що їх посвідчують. Таку відмову позивач вважає протиправною та просить суд скасувати оскаржуване рішення.
Позивач в судове засідання не з'явилась, уповноваженого представника не направила, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чинном.
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечила з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях, та у своїх поясненнях звертає увагу на те, що державній реєстрації, в тому числі за рішенням суду, підлягає право власності тільки на закінчене будівництвом майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Оскільки доказів, які підтверджують введення спірних приміщень в експлуатацію позивачем не надано, реєстратор правомірно дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для реєстрації права власності на квартиру та нежитлові приміщення.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі -Закон № 1952-IV), а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі -Тимчасове положення), норми якого діють у тій частині, що не суперечить вимогам Закону № 1952-IV.
Згідно із п. 1.2 Тимчасового положення під державною реєстрацією прав розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Розділом ІІ та ІІІ Тимчасового положення деталізовано порядок подання документів для державної реєстрації прав і процедуру проведення самої реєстрації прав.
Так, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший право набувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав (пункт 2.1 Тимчасового положення).
Абзацом 2 пункту 2.2 Тимчасового положення передбачено, що до заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1952-IV підставою для державної реєстрації прав є, зокрема, рішення судів, що набрали законної сили, інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Встановлено, що позивач на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.02.2012 року у справі № 2-915/11 звернулась до Вінницького ООБТІ із замовленням №БТІ**40949 від 22.03.2012 року про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності в цілому на квартиру та інші нежитлові будівлі.
Рішенням відповідач № 59 від 29.03.2012 року на підставі ч.1 ст. 24 Закону № 1952-IV та п. 3.4 Тимчасового положення відмовлено у державній реєстрації прав на вказані об'єкти нерухомого майна у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Проте, суд не погоджується із висновками, викладеними у рішенні Вінницького КОБТІ, та вважає його протиправним з таких мотивів.
Посилаючись на підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації, відповідачем не наведено, у чому саме полягає невідповідність поданих документів, а також не конкретизовано, про які саме документи йде мова, хоча в силу вимог статті 26 Закону № 1952-IV у рішенні про відмову в державній реєстрації прав державний реєстратор зобов'язаний зазначити, окрім іншого, обґрунтування такого рішення.
Крім того, аналізуючи наявність обов'язкових складових у рішенні державного реєстратора, суд приходить до переконання, що рішення про відмову в державній реєстрації прав № 59 від 29.03.2012 року не містить аргументування тієї підстави для відмови в державній реєстрації прав, що наведена у підпункті 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення.
Пунктом 1.6 Тимчасового положення, на якому акцентує увагу відповідач, дійсно визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Особливості прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року. Зокрема, пунктом 11 цього Порядку передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Разом із тим, зі змісту положень вказаного Порядку випливає, що зареєстрована декларація або сертифікат як завершальний етап прийняття в експлуатацію відповідного об'єкта передує процедурі оформлення права власності на цей об'єкт, а тому оформлення права власності на певний об'єкт та видача відповідного свідоцтва не може бути реалізовано без відповідних документів, які підтверджуватимуть прийняття об'єкта в експлуатацію.
Крім того, відповідно до технічного паспорта, будівлі на які визнано право власності за рішенням суду побудовані в наступні роки:
- житловий будинок «А» - 1935 р.;
- прибудова «а 2» - 1994 р.;
- сарай «Е» - 2006 р;
- сарай «Е 1» - 2006 р;
- навіс «Е 2» - 2006 р;
- магазин-павільйон «Д» - 2010 -2011 роки.
Отже, вищевказане нерухоме майно, яке підлягає реєстрації не є новоствореним майном чи об'єктом незавершеного будівництва, і позивач відповідно до законодавства як набувач набула права власності на вищезазначене майно.
Таким чином, спірні об'єкти не потребують прийняття їх до експлуатації на підставі постанови Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року, оскільки на момент їх побудови та використання вказана постанова не існувала, а також перелічене вище майно не є новозбудованим.
Крім того, важливо зазначити, що рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.02.2012 року у справі № 2-915/11, яким за позивачем визнано право власності на об'єкти нерухомого майно, що підлягають реєстрації, набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню та відповідно до вимог Закону № 1952-IV і Тимчасового порядку є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Тобто, виходячи з положень зазначеної статті, право власності на результат самочинного будівництва набувається не в загальному порядку, а в спеціальному - на підставі рішення суду. У разі, якщо право власності на новостворене нерухоме майно виникає у загальному порядку, документом, що підтверджує це право є - свідоцтво про право власності, а у разі визнання (у визначених випадках) права власності на це майно судом, єдиним можливим документом, що підтверджує виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є рішення суду. Саме таке рішення суду подається для державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не повинні вимагатись.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що рішення КП "ВООБТІ" за № 59 від 29.03.2012 року про відмову у реєстрації прав прийняте необґрунтовано, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).
Вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Тиврівського структурного підрозділу КП «ВООБТІ» Вінницької обласної ради від 29.03.2012р. №59 щодо відмови в реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_1, позначену на плані КП «ВООБТІ»літерою «А»з прибудовою «а 2», яка після перепланування складається з передпокою «1-1», площею 10,9 кв.м., вбиральні «1-2», площею 3,6 кв. м., коридору «1-3», площею 5,6 кв. м., кімнати «1-4», площею 13,7 кв.м., кухні «1-5», площею 14,1 кв.м., коридору «1-6», площею 9,9 кв.м., кімнати «1-7», площею 13,9 кв.м., кімнати «1-8», площею 13,7 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м.; та самочинно збудовані сарай «Е», площею 13,9 кв.м., сарай «Е1», площею 20,9 кв.м., навіс «Е2», площею 76,1 кв.м. та магазин - павільйон "Д", площею55,5 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, Тиврівського району Вінницької області на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області віл 07.02.2012 року по справі №2-9158/11.
3. Зобовязати Комунальне підприємство "Вінницьке обласне обєднане бюро технічної інвентаризації" Вінницької обласної ради вчинити дії щодо державної реєстраціїза ОСОБА_2 права власності на самочинно переобладнану квартиру АДРЕСА_1, позначену на планіКП "ВООБТІ" літерою «А»з прибудовою «а 2», яка після перепланування складається з передпокою «1-1», площею 10,9 кв.м., вбиральні «1-2», площею 3,6 кв. м., коридору «1-3», площею 5,6 кв. м., кімнати «1-4», площею 13,7 кв.м., кухні «1-5», площею 14,1 кв.м., коридору «1-6», площею 9,9 кв.м., кімнати «1-7», площею 13,9 кв.м., кімнати «1-8», площею 13,7 кв.м., загальною площею 85,4 кв.м., житловою площею 41,3 кв.м.; та самочинно збудовані сарай «Е», площею 13,9 кв.м., сарай «Е1», площею 20,9 кв.м., навіс «Е2», площею 76,1 кв.м. та магазин - павільйон "Д", площею55,5 кв.м., які розташовані по АДРЕСА_1, Тиврівського району Вінницької області на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області віл 07.02.2012 року по справі №2-9158/11.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна