ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5798/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГорбалінського В.В.
при секретаріКошлі А.О.
за участю:
представника відповідача - Баннова Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягненя адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 53 271 295,93 грн.
ВСТАНОВИВ:
25.05.2012 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 53 260 643,80 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10 652,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач не забезпечив працевлаштування 890 інвалідам із 1 376, у відповідності до 34 412 штатних працівників облікового складу, та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2011 році.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволені позовних вимог у зв'язку з тим, що публічне акціонерне товариство «Арселорміттал Кривий Ріг» на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вжив всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, а саме: інформував позивача про наявність вакансій для інвалідів шляхом подачі звіту за формою №10-ПІ; належним чином інформував Центрально-Міський районний центр зайнятості про потребу у працевлаштуванні інвалідів шляхом подачі щомісячних звітів за формою № 3-ПН.
Відповідач вважає, що оскільки за працевлаштуванням у 2011 році звернулось лише 373 особи з інвалідністю, він не мав можливості виконати покладений на нього норматив працевлаштування.
Крім того, проведеною перевіркою м. Кривого Рогу та Територіальною державною інспекцією праці у травні-червні 2011 році, встановлено, що випадків відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача не виявлено, що свідчить про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства.
Тому, з огляду на викладене відповідач вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, оскільки не вбачає підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, та вивчивши письмові докази у справі, встановив.
Публічним акціонерним товариством «Арселорміттал Кривий Ріг» подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2011 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2011 році становила 34 412 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 486 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 376 осіб.
У зв'язку із невиконанням нормативу створення робочих місць для інвалідів до відповідача були застосовані адміністративно-господарські санкції в розмірі 53 260 643,80 грн. та пеня за період прострочення 10 652,13 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами даної адміністративної справи врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про зайнятість населення».
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У частині 1 статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Як вже зазначалось раніше відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 34 412 особи, зобов'язаний був забезпечити у 2011 році встановлення нормативу 1 376 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а фактично на підприємстві були працевлаштовані 486 інвалідів.
Судом встановлено, що наказом №1055 від 30.12.2005 року «про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на комбінаті» відповідачем було додатково створено 1 500 робочих місць для працевлаштування інвалідів. На виконання вказаного наказу було видано розпорядження №71 від 16.02.2006 року про організацію працевлаштування інвалідів, також розроблено Типове положення про організацію праці на робочому місці інваліда від 06.07.2004 року.
Протягом 2011 року відповідачем подавались до Центрально-Міського районного центра зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, що підтверджується копіями звітів від 31.12.2010 року, 03.02.2011 року, 01.03.2011 року, 01.04.2011 року, 12.05.2011 року, 01.06.2011 року, 01.07.2011 року, 01.08.2011 року, 05.09.2011 року, 06.10.2011 року, 31.10.2011 року, 30.11.2011 року, 31.12.2011 року.
Також, до суду надано лист Криворізького міського центру зайнятості від 05.06.2012 року №05-14/1893 про підтвердження інформації про надання звітів з вакансіями для інвалідів та копії листів, якими повідомлялось управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про можливість працевлаштування інвалідів.
Як вбачається із матеріалів справи, на підприємстві протягом 2011 року працевлаштовані 40 інвалідів, з яких 12 осіб - за направленням центрів зайнятості, інші 28 осіб - самостійно відповідачем, що підтверджується списком працевлаштованих на підприємстві інвалідів у 2011 році, копіями наказів про прийняття на роботу інвалідів з копіями довідок МСЕК та направленнями центру зайнятості.
З огляду на вище викладене суд дійшов висновку, що відповідачем були створені відповідні робочі місця для інвалідів та вжиті додаткові заходи для працевлаштування інвалідів на підприємстві. Таким чином, відповідачем виконані вимоги ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що актом перевірки №04-05-46/193 від 27.05.2011 року територіальної державної інспекції праці проведеної за участю прокуратури м. Кривого Рогу у травні - червні 2011 року, не зафіксовано випадків відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку відповідача, що свідчить про дотримання відповідачем вимог чинного законодавства про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, отже на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено
Суддя В.В. Горбалінський