справа № 0670/445/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

при секретарі судового засідання Гнітецькій Т.Ф.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ( за довіреністю від 07.12.2011 року)

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю від 01.07.2011 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року,-

встановив:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просить визнати неправомірними дії та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 11157 грн. за основним платежем та у сумі розміром 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000052301 від 10.01.2012 року.

Вказане рішення прийняте на підставі акта невиїзної документальної перевірки від 20.12.2011 року №1893/23-03/25307604 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авитек Групп ЛТД" за березень 2011 року. Перевіркою було встановлено, що позивачем завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року на 11157 грн. за придбані товарно-матеріальні цінності від постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авитек Групп ЛТД".

Придбаваючи товарно - матеріальні цінності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авитек Груп ЛТД", всі операції були зазначені в первинних документах бухгалтерського обліку.

В акті зазначено, що в результаті аналізу та співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України за березень 2011 року, встановлено взаємовідносини Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авитек Груп ЛТД", яким не відображено податкових зобов'язань в розрізі контрагентів по Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" по податку на додану вартість в сумі розміром 11157 грн. за березень 2011 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просив їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року прийняте у зв'язку з порушенням ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В результаті укладення нікчемного правочину позивачем також порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 11157 грн. за березень 2011 року. Посилаючись на зазначені обставини представник відповідача просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (далі -ТОВ "НВП "Промкомплект") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25307604, перебуває на податковому обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Житомирської області (далі -Коростенська ОДПІ).

Відповідачем здійснено невиїзну документальну перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авитек Групп ЛТД", код ЄДРПОУ 37046350 (далі - ТОВ "Авитек Групп ЛТД") за березень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 20.12.2011 року №1893/23-03/25307604 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, та статей 203, 215, 228, 629, 662, 655, 656, 664 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року на суму розміром 11157 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 11158 грн. у тому числі 11157 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Такі висновки були зроблені податковим органом, виходячи з виявлення ознак нікчемності угоди укладеної між позивачем та ТОВ "Авитек Групп ЛТД".

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Законом України "Про державну податкову службу".

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Авитек Групп ЛТД".

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "Авитек Групп ЛТД" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №48 від 18.03.2011 року (далі - Договір), відповідно до п.1 якого "Продавець" зобов'язується передати у власність запасні частини до гірничодобувного і дробарного обладнанн, а "Покупець" прийняти та оплати товар. Найменування товару, його кількість та комплект визначаються видатковими накладними.

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Авитек Групп ЛТД" здійснено шляхом безготівкового розрахунку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Авитек Групп ЛТД", останнім видано позивачу видаткові та відповідно податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та "Авитек Групп ЛТД", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються, податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банку про проведення оплати за товар, товарно-транспортними накладними, .накладними на переміщення товару по складським приміщенням, виписками банку про зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в рахунок подальшої реалізації позивачем придбаного товару.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкова та видаткова накладна, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Авитек Групп ЛТД" товарів для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Для ефективного, повного, всебічного розгляду справи, в судовому засіданні допитано свідків: ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1,); ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_2), які отримували товар. В судовому засіданні свідки підтвердили, що отримували товари від ТОВ "Авитек Групп ЛТД" відповідно до видаткових накладних, та підтвердили виконання правочину.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із субєктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000052301 від 10.01.2011 року підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача неправомірними, оскільки висновок акту є помилковим з боку відповідача, однак жодних неправомірних дій щодо позивача з боку відповідача судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000052301 від 10.01.2012 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000052301 від 10.01.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 16 (шістнадцять) грн. 09 (дев'ять) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 21 травня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя: А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2012 року.