ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Вінниця
20 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2043/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Олексієнко Юлії Володимирівни
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Овчарука П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області
про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між покійним чоловіком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду. У вказаному договорі зазначено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті орендаря переходить до його спадкоємців. ОСОБА_1, як спадкоємиця ОСОБА_2, звернулась до відповідача з метою укладення договору оренди земельної ділянки водного фонду, однак відповідач відмовив позивачеві в укладенні даного договору, мотивуючи своє рішення необхідністю вирішення даного питання в судовому порядку.
В ході судового засідання позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання зазначив, що не заперечує проти передачі в оренду позивачу вказаної земельної ділянки, однак вказана передача повинна здійснюватись виключно на підставі рішення суду, а тому він не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до договору оренди землі від 26.05.2009 р. Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області (орендодавець) передала в строкове платне користування ОСОБА_2 (орендар) земельну ділянку сільськогосподарського призначення - землі водного фонду (став "Замчинське") площею 2,9195 га, яка знаходиться на території Мельниківської сільської ради.
Судом встановлено, що орендар належним чином виконував зобов'язання за вказаним договором та сплачував орендну плату, що підтверджується, наявною в матеріалах справи, квитанцією. (а.с. 17).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ВРЛ №799939 ОСОБА_1, яка є дружиною покійного ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2, є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом.
Позивач зверталась до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області із заявою про надання в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходилась в оренді її покійного чоловіка ОСОБА_2 на території Мельниківської сільської ради.
Вказана заява була розглянута відповідачем та позивачеві надана відповідь у листі від 26.03.2012 р. №01-30-316. В даному листі зазначено, що в наданні в оренду вказаної земельної ділянки позивачу відмовлено згідно п.40 договору оренди землі від 26.05.2009 р., відповідно до якого право на оренду земельної ділянки в разі смерті фізичної особи - орендаря за рішенням суду переходить до спадкоємців.
Визначаючись щодо змісту позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пункт 40 договору оренди землі від 26.05.2009 р. регулює питання щодо переходу прав на орендовану земельну ділянку. Зокрема в даному пункті зазначено, що право на орендовану земельну ділянку в разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
Таким чином, право на орендовану земельну ділянку переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем в разі:
1)смерті фізичної особи - орендаря;
2)засудження орендаря
3)обмеження дієздатності орендаря за рішенням суду.
З огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що питання щодо передачі даної земельної ділянки в оренду спадкоємцям не повинне обов'язково вирішуватись в судовому порядку, тобто відповідач невірно трактував положення п.40 вказаного договору, що призвело до порушення прав позивача.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд визнати протиправною відмову Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області щодо вчинення дій з укладення із нею договору оренди землі.
Судом встановлено, що відповідачем були вчинені дії щодо укладення із ОСОБА_1 договору оренди землі, зокрема розглянута її заява, а тому в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.
Разом з тим, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправними дії Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 на території Мельниківської сільської ради.
Вирішуючи спір в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо укладення договору оренди землі із спадкоємцем орендаря ОСОБА_2, ОСОБА_1, суд виходить з того, що діючим законодавством встановлений певний порядок укладення даних договорів та передачі в оренду земельних ділянок. Так, укладенню договору в даному випадку має передувати заява спадкоємця та подання відповідних підтверджуючих документів, за результатом розгляду яких суб'єкт владних повноважень приймає відповідне рішення.
За таких обставин, суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення судом питань, які належать до виключної компетенції суб'єкта владних повноважень, а в даному випадку, зобов'язувати приймати наперед визначене рішення, тим паче в обхід дотримання порядку/процедури його прийняття.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись положеннями частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 на території Мельниківської сільської ради, у відповідності до договору оренди землі, укладеного 26 травня 2009 р. між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_2.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно частини 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 частини 1 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Вирішуючи спір, суд також враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що, в даному випадку, відповідач, не дотримав вимог закону про захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає суду підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 на території Мельниківської сільської ради.
Зобов'язати Немирівську районну державну адміністрацію Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання їй в оренду земельної ділянки водного фонду, яка знаходиться в оренді ОСОБА_2 на території Мельниківської сільської ради, у відповідності до договору оренди землі, укладеного 26 травня 2009 р. між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області та ОСОБА_2.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комар Павло Анатолійович