ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2012 р. Справа № 2а/0270/2848/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника відповідача: Лебедєвої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ :

18.06.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (далі - УПФ України в м. Вінниці) щодо відмови вжити передбачені чинним законодавством заходи з метою повернення йому помилково сплаченого при купівлі транспортного засобу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та стягнути з Державного бюджету України на його користь такий збір в сумі 12 941,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2012 року ним придбано новий автомобіль марки "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, вартістю 517 615,30 грн. Під час його реєстрації в органах державної автомобільної інспекції він сплатив збір до Пенсійного фонду України у розмірі 3 % від вартості автомобіля, що становить 12 941,00 грн. Як він згодом дізнався, відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фізична особа, яка купує транспортний засіб, не є платником даного збору, оскільки його сплата здійснюється виключно при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні). Проте, УПФ України в м. Вінниці відмовляється звертатися до органів Державної казначейської служби для повернення йому помилково сплачених коштів збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, чим порушує його законні права та інтереси, а тому він вимушений захищати їх у судовому порядку.

Позивач у судове засідання на виклик суду не з'явився та в прохальній частині позовної заяви просить суд розглянути дану справу за його відсутності згідно із ч.4 ст. 122 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях (а.с. 35-37). Просить відмовити у задоволенні заявленого адміністративного позову.

Представник третьої особи у судове засідання на виклик суду не з'явився, поважності причин своєї неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується документально (а.с. 22).

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що поданий адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Встановлено, що згідно із договором купівлі-продажу від 13.01.2012 року ОСОБА_2 придбав новий легковий автомобіль марки "Volkswagen Touareg" вартістю 517 615,30 грн.

Відповідно до абзацу 12 пункту 8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

При здійсненні реєстрації вищевказаного транспортного засобу в органах ДАІ позивач сплатив збір до Пенсійного фонду України в розмірі 12 941 грн. (3 % від його вартості), що підтверджується квитанцією № 131 від 13.01.2012 року (а.с. 9).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 7), 07.06.2012 року ОСОБА_2 звернувся до УПФ України в м. Вінниці із заявою про повернення коштів, сплачених як збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, на яку йому надано відповідь про відсутність підстав для їх повернення з тих підстав, що пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 року (далі - Порядок), у випадку придбання автомобіля фізичною особою, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується особою, що набуває права власності на легковий автомобіль.

Надаючи правову оцінку таким доводам відповідача, суд виходить з наступних мотивів.

Пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", якою визначено вичерпний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Зазначена норма Закону покладає обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Разом із тим, відповідно до пункту 12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі даних автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно чинним законодавством).

Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що у разі невідповідності нормативно-правових актів Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якою надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, яке міститься у постанові № 9 від 01.11.1996 року, зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Отже, вищезазначену суперечність між законом і підзаконним актом, які по-різному тлумачать одне й те саме питання, суд врегульовує застосувавши до спірних правовідносин Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у якому визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, та передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, і тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що актом вищої юридичної сили сплата до Пенсійного фонду України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування передбачена лише при відчуженні автомобіля, а не при його купівлі (придбанні).

Таким чином, позивач ОСОБА_2 при купівлі і реєстрації нового легкового автомобіля марки "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, не вважався платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та безпідставно сплатив такий збір у розмірі 3 % від його вартості, що становить 12 941,00 грн.

Відмова УПФ України в м. Вінниці у поверненні відповідних коштів є протиправною, а тому порушені права позивача з урахуванням положень статті 3 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" підлягають захисту у спосіб стягнення на його користь спірної суми з Державного бюджету України.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом з урахуванням вимог ч.3 ст. 94 КАС України, згідно із якою у випадку часткового задоволення адміністративного позову судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому на користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню тільки сплачений ним при зверненні до адміністративного суду і документально підтверджений судовий збір за позовними вимогами майнового характеру, а саме судовий збір у розмірі 129,41 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 12 941 (дванадцять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 00 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого позивачем при купівлі легкового автомобіля марки "Volkswagen Touareg", 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 41 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало Павло Ігорович