ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/5159/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіІльков В.В.
при секретаріМофі І.В.,
за участю:
позивача представника відповідача Колгіна А.В., Орлової Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, в якому просить:
- визнати дії управління державної казначейської служби України у Жовтневому районі М.Дніпропетровська Дніпропетровській області неправомірними;
- зобов'язати управління державної казначейської служби України Жовтневого району м.Дніпроперовська у Дніпропетровській області повернути суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 витрати на оплату вартості судово-економічної експертизи 6144,00 грн. по постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(АЗ 7/65-08);
- зобов'язати управління державної казначейської служби України Жовтневого району м.Дніпроперовська у Дніпропетровській області повернути суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_3 витрати на оплату вартості судово-економічної експертизи 2697,72 грн. по постанові Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08), що набрала законної сили 19.08.2010 року.
В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(АЗ7/65-08), що набрала законної сили 25.05.2011р. винесене рішення про стягнення з державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 3,40 грн. - витрат по сплаті судового збору та 6144,00 гривень - витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи та постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08), що набрала законної сили 19.08.2010р. 3,40 грн. - витрат по сплаті судового збору та 2697,72 грн. - витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи. На підставі вищевказаних постанов позивач отримав виконавчі листи Господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2011р. та 31.10.2011р. та звернувся до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби з Заявами про відкриття виконавчого провадження. З метою повернення витрат по сплаті судового збору та на оплату вартості судово-економічної експертизи позивач 24.02.2012 року звернувся до Управління держказначейства у Жовтневому районі м.Дніпропетровська з письмовими заявами, до яких долучив оригінали виконавчих листів, копії постанов господарського суду Дніпропетровської області, а також копії ухвал Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду. 20.03.2012 року управлінням державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніироиетровська Дніпропетровській області було надано, на думку позивача, необгрунтовану та протизаконну відмову у повернені витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи, що і стало підставою звернення з цим позовом до суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідачем надано обґрунтовану та законну відмову у поверненні витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08), зокрема, стягнено з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 3,40 грн. - витрат по сплаті судового збору, 2697,72 грн. - витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) залишено без змін.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(А37/65-08), зокрема, стягнено з Державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 3,40 грн. - витрат по сплаті судового збору, 6144,00 грн. - витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(А37/65-08) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(А37/65-08) залишено без змін.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат повязаних з розглядом справи належать витрати, повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Згідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На виконання постанов Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) та від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08), що набрали законної сили позивачу видано виконавчі листи від 03.10.2011р. та 31.10.2011р., відповідно до яких підлягають до стягнення з державного бюджету на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, зокрема, 2697,72 грн. та 6144,00 грн. - витрати на оплату вартості судово-економічної експертизи.
Позивач звернувся 24.02.2012р. до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області із заявами про стягнення вищезазначених коштів, при цьому до заяв були долучені: оригінали виконавчих листів, копії постанов Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2009р. по справі №А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) та від 10.09.2009р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) та копії ухвал Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010р. по справі № А27/157-09 (А23/250-08(А38/90-08) та від 25.05.2011р. по справі № А27/261-09 (А23/247-08(А37/65-08).
Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені в Розділі V КАС України.
Порядок примусового виконання рішення судів врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV (зі змінами).
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» (далі - державні виконавці).
Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Статтею 3 Закону № 606-ХІV визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами. Рішення зазначених органів можуть виконуватися відповідно до закону також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Органи, установи, організації та особи, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності.
Згідно пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).
Пунктом 2 Положення, визначено, що казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.
Казначейство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (п.п.5, 7 п.5 Положення)
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до повноважень органів Державного казначейства України, визначених ст.43 Бюджетного кодексу України казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.
Згідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Спосіб реалізації права позивача на відшкодування судових витрат на даний час, з урахуванням ст.43 Бюджетного кодексу України, встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845), яким визначений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Пунктом 19 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Згідно із п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Відповідно до п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Згідно із п. 4 Порядку № 845 виконавчі документи пред'являються до виконання органам Казначейства протягом одного року з наступного дня після набрання рішеннями про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом (у разі виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів).
Пунктом 5 Порядку № 845 встановлено, що органи Казначейства:
1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання та ведення обліку виконавчих документів. Після повного виконання виконавчий документ суду повертається до суду з відміткою про його виконання;
2) вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку;
3) розглядають письмові звернення (вимоги) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також прокурорів та державних виконавців.
Згідно із п. 7 Порядку № 845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач надсилає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:
- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який перераховуватимуться кошти, якщо дані реквізити не зазначені у виконавчому документі, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
- оригінал виконавчого документа;
- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (платіжні доручення, квитанції про перерахування коштів до відповідного бюджету, довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів дізнання, досудового слідства та прокуратури тощо).
Відповідно до п. 8 Порядку № 845 огани Казначейства після отримання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку:
- приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі. На заяві про виконання рішення про стягнення коштів зазначається дата надходження і вхідний номер;
- здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;
- повідомляють стягувача (представника стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.
Відповідно до п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає стягувачеві виконавчий документ у разі, коли, зокрема, виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.
Листом від 15.03.2012р. за №02-08/372 позивачеві було зазначено про те, що повернення витрат по сплаті судового збору можливе після надання оригіналу виконавчого листа та оригіналу або копії (дублікату) розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення, тощо), який підтверджує перерахування коштів до бюджету, з відміткою банка про оплату. Щодо повернення витрат на оплату вартості судово-економічної експертизи, слід звернутись до Державної судової адміністрації. У зв'язку із викладеним надані виконавчі документи були повернені позивачу без виконання.
Згідно із п. 15 Порядку № 845 дії органів Казначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Казначейства або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що приймаючи рішення про повернення виконавчих документів без виконання, відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, приймаючи рішення за результатами розгляду справи, суд врахував те, що відповідно до п. 10 Порядку № 845 стягувач має право повторно надсилати органові Казначейства повернутий виконавчий документ у встановлений пунктом 4 цього Порядку строк, перебіг якого починається з дня повернення виконавчого документа, що не позбавляє позивача у майбутньому повторно звернутись до відповідача з метою вирішення питання про повернення коштів із державного бюджету.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України, за цих обставин не підлягають відшкодуванню і судові витрати позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 25 червня 2012 року
Суддя В.В Ільков