Категорія №10.3.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3637/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Яковлева Д.О.
при секретарі: Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;
від 1 відповідача - Бабенко О.В.,
від 2 відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
08 травня 2012 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації, Комісії Луганської обласної державної адміністрації з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, в якому позивач просив:
- визнати протиправним рішення Луганської обласної державної адміністрації в особі комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у встановленні статусу та наданні відповідного посвідчення постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Луганську обласну державну адміністрацію в особі комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, розглянути питання щодо можливості надання ОСОБА_4 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням ч.2 ст.11, ч.3 ст.12, ч.1 ст.14, ч.1 п.5 ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 07 червня 2012 року адміністративний позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог до Комісії Луганської обласної державної адміністрації з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї в частині позовних вимог про визнання протиправним рішення Луганської обласної державної адміністрації в особі комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у встановленні статусу та наданні відповідного посвідчення постраждалої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне. З 28 лютого 1992 вона є інвалідом з дитинства. Мати - ОСОБА_5 у період з 07.05.1986 по 20.05.1986 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і на час настання вагітності, або на час вагітності мала підстави належати до 2 категорії постраждалих. У зв'язку з цим, на підставі ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_4 до досягнення повноліття мала статус дитини, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. У зв'язку із досягненням повноліття Луганська обласна МСЕК № 1 встановила позивачу 2-гу групу інвалідності, причина якої - інвалідність з дитинства. Експертним висновком від 14 квітня 2010 року уповноважений на це орган - Центральна міжвідомча комісія по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС встановила, що захворювання позивачки визвано впливом аварії на ЧАЕС. Позивач у встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядку звернулась з приводу видачі їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи через Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради до Луганської обласної державної адміністрації. Рішенням від 27.12.2011 Комісія Луганської обласної державної адміністрації відмовила позивачу у розгляді справи у зв'язку з відсутністю документів. Позивач вважає, що вказане рішення було прийнято безпідставно, без урахування вимог ст.14, ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому просив суд зобов'язати Луганську обласну державну адміністрацію в особі комісії розглянути питання щодо надання позивачу статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Луганська обласна державна адміністрація позов не визнала, про що подала суду письмові заперечення проти адміністративного позову, у судовому засіданні представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях та письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст.10 зазначеного Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11 цього Закону визначає осіб, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, з числа зазначених у статті 27 цього Закону, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв'язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії відповідно до частини п'ятої статті 17 цього Закону. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать неповнолітні діти, зазначені у статті 27 цього Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу в передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи провадиться на умовах, визначених частиною першою цієї статті, а щодо потерпілих, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, визначення категорії провадиться відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 цього Закону.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 Закону на встановлення причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я і встановленням інвалідності та наслідками Чорнобильської катастрофи мають право особи, яким після досягнення повноліття не буде надано відповідно до частини першої статті 11 цього Закону статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, з числа: зазначених у пункті 2 статті 27 цього Закону; народжених після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих, або матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до 1 або 2 категорії постраждалих; хворих на рак щитовидної залози.
Згідно із ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: 1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутріутробного розвитку; 2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов'язкового) відселення; 3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення; 4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю; 5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір'ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу; 7) одержали дозу опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка перевищує рівні, встановлені Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до п.8 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д. Неповнолітнім дітям, яким відповідно до ст.12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлена інвалідність, пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, до посвідчення серії Д видається вкладка за встановленим зразком (додаток N 12), яка є підставою для надання пільг, передбачених частиною третьою ст.30 зазначеного Закону. Після досягнення повноліття (в разі одруження або влаштування на роботу у передбачених чинним законодавством випадках до досягнення повноліття - за їх бажанням, відповідно з часу одруження або влаштування на роботу) особам, зазначеним у ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», категорії встановлюються відповідно до ст.14 зазначеного Закону, а посвідчення видаються згідно з цим Порядком.
Відповідно до ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», видача посвідчень постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи провадиться спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, державними адміністраціями областей, Київською Севастопольською міськими адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено категорії осіб, видача посвідчень яким проводиться обласними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 ,1988 року народження, є інвалідом з дитинства та до досягнення повноліття мала статус дитини, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.13).
Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5, приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 07.05.1986 по 20.05.1986 та мала підстави на отримання статусу ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 2, серія А, на момент настання вагітності починаючи з 20.05.1986, що підтверджується довідкою Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної держадміністрації від 27.08.2010 №8/4220-33 (а.с.14).
У зв'язку із досягненням повноліття і в результаті огляду Луганської обласної МСЕК № 1 позивачці з 29.01.2007 року встановлена 2-га група інвалідності, причиною якої є інвалідність з дитинства (а.с. 10).
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20 квітня 2010 року № 1900-2338, виданим після настання повноліття ОСОБА_4, було встановлено, що захворювання позивача викликано впливом аварії на ЧАЕС (а.с.12).
Позивач у встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядку звернулась з приводу видачі їй посвідчення постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи через Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради до Луганської обласної державної адміністрації.
Судом встановлено, що на виконання вимог статті 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розпорядженням голови Луганської облдержадміністрації від 08.08.2002 № 480 (а.с.46-52) було затверджено склад обласної комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї та Положення про неї.
Основними завданнями Комісії відповідно до п.3 зазначеного Положення є: розгляд питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, прирівняних до них; вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї на підставі письмових підтверджень осіб, які брали участь у ліквідації тих же ядерних аварій, у тих же випробуваннях, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Судом встановлено, що 31 травня 2010 року на засіданні комісії з видачі посвідчень особам які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Ленінської районної у м.Луганську ради, було прийнято рішення клопотати перед обласною комісією про розгляд наданих ОСОБА_4 документів на підтвердження статусу «Особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно п.6 ст.11 Закону Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та за вимогою батьків і прийняти рішення (а.с.53-54).
01 червня 2010 року Комісія Луганської ОДА (протокол №5) вирішила, що підстав для надання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_4 немає, зокрема через відсутність підтвердження у дитячому віці до 18 років зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС (а.с.55).
Про це рішення позивача було повідомлено листом Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської облдержадміністрації від 17.06.2010 №8/2955-33, в якому крім іншого було запропоновано ОСОБА_4 надати до Комісія Луганської ОДА для подальшого направлення до спірної комісії при Міністерстві праці та соціальної політики України оригінали та завірені копії медичних документів (а.с.56).
16 грудня 2011 року від Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м.Луганську ради до Комісії Луганської ОДА супровідним листом від 16.12.2011 №09/8232 були надані додаткові документи (а.с.58).
27 грудня 2011 року Комісія Луганської ОДА (протокол №12) розглянувши надані документи вирішила, що відсутність нових документів по справі ОСОБА_4 унеможливлює розгляд справи (а.с.20).
31 січня 2012 року позивач звернувся до Луганської ОДА із скаргою вх.№03-С-00511-2, в якої просив відмінити рішення Комісії Луганської ОДА від 27 грудня 2011 року (а.с.21).
Згідно відповіді Луганської ОДА від 29.02.2012 №03-С-00511-2-0306, позивачу було вказано на неможливість розгляду його справи та прийняття остаточного рішення у зв'язку з відсутністю: витягу з медичної картки до 18 років; витягу з медичної картки після 18 років; експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 20 квітня 2010 року № 1900-2338; довідки до акту огляду МСЕК від 14.01.2009 №084783 (а.с.22).
Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає що спірним питанням у даному випадку є відсутність у позивача документів необхідних для надання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення відповідно ч.6 ст.11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як зазначено вище, питання щодо можливості надання статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи також врегульовано ч.3 ст.12 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак звернення ОСОБА_4 з цих підстав комісією не розглядалося. Оскільки питання надання статусу, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається не тільки ч.6 ст.11 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але й ч.3 ст.12 зазначеного Закону, суд вважає, що відповідачеві слід було розглянути її звернення і в цьому аспекті з урахуванням ч.1 ст.14, ч.1 п.5 ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації підлягають задоволенню.
На підставі ч. 3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 07 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 12 червня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Луганської обласної державної адміністрації задовольнити.
Зобов'язати Луганську обласну державну адміністрацію в особі комісії з видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розгляду спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, розглянути питання щодо можливості надання ОСОБА_4 статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням ч.2 ст.11, ч.3 ст.12, ч.1 ст.14, ч.1 п.5 ст.27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 12 червня 2012 року.
СуддяД.О. Яковлев