Справа №22ц-511/08 Головуючий у 1 інстанції - Іщук Л.П.
Категорія - 5 Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2008 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.,
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі - Лінік Т.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А :
У поданій на зміну первісної (а. с. 3-4) заяві (а. с. 60-61) ОСОБА_1. зазначає, що відповідно до затвердженого проекту і належних дозволів він в період з жовтня 2006 року до березня 2007 року провів реконструкцію придбаного за договором купівлі-продажу в травні 2005 року складського приміщення по АДРЕСА_1в місті Луцьку.
Створена ним робоча комісія під час перевірки будівництва на предмет його відповідності чинним нормативам та вимогам виявила окремі недоробки, для усунення яких потрібні додаткові кредитні кошти, які можуть бути надані йому після реєстрації вказаного нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації.
Вважаючи себе власником зазначеного майна просив на підставі ч. 2 ст. 319, абзацу 2 ч. 3 ст. 331, ст. 392 ЦК України визнати за ним право власності на згадане нерухоме майно.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2008 року позов задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_1. право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 у місті Луцьку загальною площею 462,1 кв. м. площею забудови 616 кв. м.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не визнає право власності позивача на створене ним нерухоме майно, а тому, як вважав суд, наявні передбачені ст. 392 ЦК України підстави для визнання за позивачем права власності на це майно.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам норм матеріального права, які регулюють розглядувані правовідносини.
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1. за затвердженим відповідним органом проектом і за наявності дозволів всіх необхідних служб провів реконструкцію придбаного ним за договором купівлі- продажу від 25 травня 2006 року складського приміщення по АДРЕСА_1 в місті Луцьку.
У 2007 році створена позивачем робоча комісія склала акт (а. с. 70, 71), згідно з яким визнала даний об'єкт готовим до представлення державній приймальній комісії. Під час роботи цієї комісії були виявлені окремі незначні недоробки, які повинні були бути усунуті до початку роботи державної приймальної комісії.
Відповідно до пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Положення), затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 1.6 цього Положення передбачено, що реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовленим тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Частиною 3 статті 18 Закону України від 16 листопада 1992 року «Про основи містобудування» визначено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2004 року № 1243, прийняття в експлуатацією закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердження державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Відповідно до пункту 13 зазначеного Порядку замовник зобов'язаний після надходження повідомлення генерального підрядника про закінчення будівництвом об'єкта і після підписання акта робочої комісії звернутися протягом 5 днів до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що визначені у пункті 11 цього Порядку, з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії.
Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом 10 днів після надходження звернення від замовника утворити відповідно до цього Порядку державну приймальну комісію, за результатами роботи якої відповідно до пункту 27 Порядку складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом.
Позивач не звертався до Луцької міської ради чи її виконавчого комітету із пропозицією щодо створення державної приймальної комісії для прийняття закінченого будівництвом нерухомого майна, у зв'язку з чим така комісія не могла бути створена.
Як встановлено ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Оскільки реконструйований позивачем об'єкт нерухомості не був зданий ним державній приймальній комісії для прийняття в експлуатацію і через це не пройшов державної реєстрації в БТІ, у нього відповідно до вимог зазначеної правової норми не виникло право власності на це нерухоме майно, яке не може бути визнано за ним і в судовому порядку.
Висновок суду про невизнання цього права відповідачем не відповідає обставинам справи, оскільки такий факт будь-якими доказами не підтверджується.
За змістом застосованої судом першої інстанції ст. 392 ЦК України, яка передбачає можливість визнання в судовому порядку за власником майна права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує це право, визнання права власності за наявності вказаних умов можливе в тому випадку, коли це право вже виникло раніше у особи, було набуте нею у передбаченому законом порядку, але через втрату правовстановлюючого документа чи з інших причин не може бути офіційно підтверджене перед особами, які не визнають або оспорюють це право.
В розглядуваному випадку позивач не набув у передбаченому законом порядку права власності на згадане нерухоме майно, у зв'язку з чим вказана норма цивільного права не підлягає застосуванню при вирішенні даної справи.
Так як судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення були порушені вимоги наведених норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі ч.2 ст. 331 ЦК України, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування», п. п. 1, 13, 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, п. п. 1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача Луцької міської ради задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2008 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до Луцької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Cуду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: