У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Бойчука І.В., Перегінець Л.В.

секретаря: Балагури М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про порушення прав інваліда, відновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про порушення прав інваліда, відновлення порушених прав та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував всіх обставин справи та не дав належної оцінки зібраним доказам. Суд не дав належної оцінки факту її виселення з гуртожитку по вул. Короля Данила у зв'язку з переобладнанням даного гуртожитку. Переселяючи її в неблагоустроєне приміщення без можливості користуватися ліфтом чи проживати на нижчому поверсі та без видачі ордеру міськвиконком порушив її права як інваліда І групи, чим спричинив їй моральну шкоду.

Також, судом першої інстанції не вирішено її позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди.

З цих підстав просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не представлено належних доказів на підтвердження заявлених нею вимог, в т. ч і щодо спричинення моральної шкоди наведеними діями відповідача.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом правильно встановлено, що сім'ю позивачки було виселено без надання іншого житлового приміщення з кімнати АДРЕСА_1, Івано-Франківського національного медичного університету, де вони тимчасово проживали.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом першої групи загального захворювання та перебуває на квартирному обліку при міськвиконкомі в списках першочерговиків під № 2295 від 21.08.2007 року.

Тому враховуючи складне матеріальне становище і стан здоров'я позивачки, її сім'ю було тимчасово без ордера поселено у будинок по АДРЕСА_2. Згідно рішення міськвиконкому № 31 від 22.01.2009 року сім'ї позивачки надано дозвіл на тимчасову реєстрацію у вказаній кімнаті з видачею ордеру на тимчасове проживання, про що відповідача було неодноразово повідомлено.

Встановлено, що протягом року сім'я ОСОБА_1 так і не була зареєстрована за вказаною адресою, також не було видано і ордер на це житло.

Відповідно до рішення виконавчого комітету від 16.06.2009 року №298 будинку по АДРЕСА_2 надано статус гуртожитку (а.с.53).

28.04.2011 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення №233 про реєстрацію за фактичним місцем проживання та видачу ордеру на кімнату АДРЕСА_2 ОСОБА_2 на дві особи (він та дружина ОСОБА_1 (а.с.163).

Враховуючи вищенаведені обставини та той факт, що позивач перебуває на обліку для отримання житла в списку першочерговиків, надане житло є тимчасовим поліпшенням її житлових прав, підстав для надання їй благоустроєного житлового приміщення поза чергою немає, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Обґрунтованим є також висновок суду і в частині позову про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995, № 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Апелянтом не представлено доказів, які підтверджують факт спричинення їй моральної шкоди, глибину фізичних та душевних страждань, існування безпосередніх винних дій відповідача у їх спричиненні, причинний зв'язок між їх діями та спричиненою шкодою.

Тому враховуючи наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку про відмову у задоволені позову і в цій частині.

Посилання апелянта на те, що судом не вирішено її позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди не заслуговує на увагу.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, та інших осіб, які беруть участь в справі.

При цьому як передбачено ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ні позивачем, ні її представником не подано відповідної письмової заяви про збільшення позовних вимог, зокрема, про відшкодування матеріальної шкоди, оформленої згідно вимог ст.119 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 10 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Перегінець

____________________________________________________________________________________________________________________

Справа №2/0907/2764/2011 Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Провадження № 22ц/0990/1319/2012 Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Категорія 41