Справа № 1/0907/223/2011
Провадження № 11/0990/271/2012
Категорія ч.3 ст.212 КК України
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І.П.
Суддя-доповідач Хруняк Є.В.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Хруняка Є.В.
суддів Іванів О.Й., Фіцака Т.Д.,
секретаря Будко Г.В.,
з участю прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_2,
засудженої ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та засудженої ОСОБА_3 на вирок Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та жителька АДРЕСА_1, українка, громадянка України, з вищою освітою, підприємець, одружена, раніше не судима, -
засуджена за ч.2 ст.15, ч.3 ст.212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на 3 роки, з конфіскацією майна; за ч.1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 2 роки.
На підставі ст.70 КК України остаточне покарання призначено шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, поклавши обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
На підставі ст.77 КК України конфіскацію майна постановлено не застосовувати.
Запобіжний захід засудженій залишено попередній - підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.
Вирішено питання речових доказів відповідно до ст.81 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_3 засуджена за те, що здійснила замах на умисне ухилення від сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, за попередньою змовою групою осіб, що могло призвести до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, а також, будучи службовою особою, внесла до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склала і видала завідомо неправдиві документи, тобто вчинила службове підроблення.
Так, в період 2008-2009 років, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-Плюс" та згідно з положенням п. 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якого головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, надання і подання у встановлені строки фінансової звітності, організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, являлась службовою особою товариства і була наділена правами та обов'язками по достовірному визначенню виниклих взаємовідносин з бюджетом, правильному нарахуванню і своєчасному нарахуванню податків до бюджету, у зв'язку з чим несла відповідальність у відповідності із чиним законодавством України.
Однак, внаслідок порушення вимог зазначеного Закону та своїх службових обов'язків, головний бухгалтер ТзОВ "Едем-Плюс" ОСОБА_3, посягаючи на встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних осіб, який за рахунок поступлення податків, зборів і інших обов'язкових платежів забезпечує формування дохідної частини державного і місцевого бюджетів, а також недержавних цільових фондів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх злочинних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до державного бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах та бажаючи їх настання, у жовтні 2009 року вчинила замах на умисне ухилення від сплати податку на додану вартість у розмірі 6 000 100 грн., а також службове підроблення за таких обставин.
Так, діючи з метою ухилення від сплати податків, ОСОБА_3 вступила у злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою і реалізовуючи свій злочинний умисел, подала 14 жовтня 2009 р. за вх. №161024/209 до ДПІ у м. Івано-Франківську уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 р. (з додатками 2, 3), у які внесла завідомо неправдиві відомості у вигляді уточнення показника рядка 25.2 податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період - "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів" та відповідно безпідставно, без будь-якого документального підтвердження, збільшила суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 6 000 100 грн.
Однак, довести свій злочинний умисел до завершення ОСОБА_3, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, не змогли по незалежних від їх волі причинах та обставинах, оскільки ревізорами ДПІ в м. Івано-Франківську була проведена перевірка вищевказаного уточнюючого розрахунку ТзОВ "Едем-Плюс", якою були виявлені вищевказані порушення і складений акт №13624/15-2/32077603 від 19.10.2009 року "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ".
Згідно висновку даного акту встановлено порушення вимог п. 7.7.11 та п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме платником неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ на суму 6 000 100 грн., оскільки підприємство зареєстроване як платник ПДВ 12 серпня 2008 року, тобто менше 12 календарних місяців до дати заявлення суми бюджетного відшкодування, що в 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і при його підтвердженні призвело б до ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2011 року вирок Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2011 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2012 року скасовано ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2011 року та направлено справу на новий апеляційний розгляд з мотивів її неправильності вимогам ст.377 КПК України а сааме: суд апеляційної інстанції не навів суті всіх зазначених апелянтом доводів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи апелянта не наддав і свого рішення про залишення без зміни рішення суду першої інстанції, належним чином не мотивував.
В апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікації та доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, покликаючись на те, що серед інших злочинів засуджена вчинила і тяжкий злочин, передбачений ст. 364 ч.3 КК України, тому вирок вважає незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої. Просить вирок скасувати та постановити новий, призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання без застосування ст.75 КК України.
Під час апеляційного розгляду, прокурор вніс зміни до раніше поданої апеляції, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, постановити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_3 за ст.ст. 15 ч.2, 212 ч.3 КК України у виді штрафу в розмірі 15 тис. неоподатковуваних мінімумів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на 3 роки; за ч.1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 2 роки і на підставі ст.70 КК України остаточно визначити засудженій 3 роки обмеження волі та штрафу у розмірі 15 тис. гривень неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності на строк 2 роки без конфіскації майна. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням , з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Засуджена у своїй апеляції вважає вирок незаконним через неправильне застосування судом норм ст. 212 КК України, покликається на те, що інкриміновані їй діяння не призвели до ненадходження коштів до бюджету. Крім того, вважає, що суд, постановляючи вирок, використав лише наявні у справі свідчення директора підприємства "Едем-плюс" ОСОБА_4, не взявши до уваги заперечення захисту та результати висновків почеркознавчої експертизи. Просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити.
В запереченнях на апеляцію прокурора засуджена ОСОБА_3, посилаючись на результати невиїзної (камеральної) перевірки від 19.10.2009 року, які вказують на те, що при заповненні з уточнюючого розрахунку ПДВ за вересень 2008 року допущена методологічна помилка, що унеможливлює зміну сум податкових зобов'язань та податкового кредиту, вважає обвинувачення надуманим та просить апеляцію прокурора залишити без задоволення, вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити.
В судовому засіданні засуджена ОСОБА_3 свою апеляцію підтримала і пояснила, що суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку акту невиїзної ( камерної ) перевірки, яким було встановлено, що в уточнюючому розрахунку ПДВ за вересень 2008 року ТОВ "Едем-Плюс" допущена методологічна помилка, за яку кримінальна відповідальність чинним законодавством не передбачена. Вважає, що відсутні докази на яких грунтується висновок щодо доведеності обвинувачення у скоєнні умисного групового злочину та суперечливий характер самого рішення, в якому стверджується про наявність злочинних дій при відсутності мотиву їх скоєння.
Крім того, вважає, що судом не проаналізовані належним чином доводи щодо висновку почеркознавчої експертизи, якою було встановлено, що рукописні записи в уточнюючиму розрахунку з ПДВ за вересень 2008 року виконані не нею.
Заслухавши доповідь судді Хруняка Є.В., пояснення прокурора, ОСОБА_5, який підтримав подану прокурором Люкляна О.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцію у зміненому виді, просить скасувати незаконний вирок суду з мотивів неправильного визначення покарання, пояснення засудженої ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_2, які підтримали подану апеляцію, провівши судове слідство, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у зміненому вигляді підлягає задоволенню, а апеляція засудженої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а призначене покарання достатнім і справедливим.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_3 не визнає своєї вини, її вина доведена такими доказами.
Так, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3, як в ході досудового, так і судового слідства не заперечувала того, що вона, як головний бухгалтер, дійсно подавала уточнюючі декларації і на якомусь із бланків міг бути її підпис і могла поставити підпис і на чистому бланку. Не заперечувала, що на уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ, який було подано 14.10.2009 року до ДПІ в м.Івано-Франківську, проставлений саме її підпис, хоч при цьому заперечила, що текст розрахунку складала вона.
Із даних, що містяться у висновку експерта (т.3 а.с. 64 - 95), вбачається, що підписи від імені керівника ОСОБА_4 в оригіналах наступних документів:
- акті від 19 жовтня 2009 року "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ" у графі "керівник ОСОБА_4";
- в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилокта додатках до нього №№2,3 за вересень 2008 року, поданий ТзОВ "Едем-Плюс" до ДПІ в м.Івано-Франківську 14 жовтня 2009р. за вх.№161024/209 у графі "керівник ОСОБА_4";
- у податковій декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем - Плюс" за серпень 2008 р. та в додатку 5 до неї, подано до ДПІ в м. Івано-Франківську 22 вересня 2008 року за вх. №134820 у графі "керівник ОСОБА_4";
- у податковій декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за вересень 2008 року та в додатках 2,5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 20 жовтня 2008 р. за вх. № 162669/209 у графі "керівник ОСОБА_4";
- у акті від 11 лютого 2010 року № 2788/15-2/32077603 "Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ" у графі "керівник ОСОБА_4";
- у корінці податкового повідомлення-рішення № 0000931502/0 від 11 лютого 2010 року в графі "податкове повідомлення-рішення отримав";
- в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та в додатках до нього 2,3 за серпень 2009 р., поданий ТзОВ "Едем-Плюс" 05 лютого 2010 р. за вх. № 6095 у графах "керівник, головний бухгалтер - ОСОБА_4";
- у декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за липень 2009 р. та в додатках 2, 5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 20 серпня 2009 р. за вх. № 133649/209 у графах "керівник, головний бухгалтер - ОСОБА_4", виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.
Підпис від імені ОСОБА_3, в уточнювальному розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та додатках до нього №№ 2, 3 за вересень 2008 р., поданий ТзОВ "Едем-Плюс" до ДПІ в м.Івано-Франківську 14 жовтня 2009 року за вх. № 161024/209 у графі "головний бухгалтер ОСОБА_3", виконаний ОСОБА_3
Рукописні записи "ТзОВ "Едем-Плюс", "м. Івано-Франківськ, вул Красівського, 3/25а" та записи прізвищ "ОСОБА_4" і "ОСОБА_3" в оригіналах наступних документів:
- у податковій декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за серпень 2008 р. та в додатку 5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 22 вересня 2008 р. за вх. № 134820;
- у податковій декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за вересень 2008 р. та в додатках 2, 5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 20 жовтня 2008 р. за вх. №162669/209;
- у декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за липень 2009 р. та в додатках 2, 5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 20 серпня 2009 р. за вх. №133649/209;
- у декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Едем-Плюс" за серпень 2009 р. та в додатках 1, 2, 5 до неї, поданої до ДПІ в м. Івано-Франківську 21 вересня 2009 р. за вх. №141992/209, виконані ОСОБА_3
Рукописні записи "ТзОВ "Едем-Плюс", "м. Івано-Франківськ, вул Красівського, 3/25а" та записи прізвищ "ОСОБА_4" і "ОСОБА_3" в оригіналах наступних документів:
- в уточнювальному розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та додатках до нього №№ 2, 3 за серпень 2009 р., поданий ТзОВ "Едем-Плюс" 05 лютого 2010 року за вх. № 6095.
- в уточнювальному розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та додатках до нього №№ 2, 3 за вересень 2008 р., поданий ТзОВ "Едем-Плюс" до ДПІ в м.Івано-Франківську 14 жовтня 2009 року за вх.. № 161024/209, виконані не ОСОБА_4, не ОСОБА_3, а іншими особами ( т.1 а.с. 99-113, 114-116, 119-247, 248-250, т.2 а.с. 64-95 ).
Разом з тим, як видно з даних, що містяться у висновку почеркознавчої експертизи, директор ТзОВ "Едем-Плюс" ОСОБА_4 не складала і не підписувала жодного із вищевказаних документів. Натомість головний бухгалтер товариства ОСОБА_3 особисто складала (декларації з ПДВ) і підписувала їх, у тому числі вона підписувала уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та додатках до нього №№ 2,3,5 за вересень 2008 р., що свідчить про попередню змову її з невстановленою слідством особою на умисне складання завідомо неправдивого офіційного документу та подання його до податкового органу з умислом на ухилення від сплати ПДВ в особливо великих розмірах ( т.2 а.с.64-95 ).
Із матеріалів справи та вироку суду вбачається, що з вищезазначеним уточнюючим розрахунком, наданим ОСОБА_3 до ДПІ м. Івано-Франківська, вона була обізнаною і сама його підписувала і те, що доступ до печатки також мала ОСОБА_3, стверджувала свідок ОСОБА_4, а свідок ОСОБА_6 пояснювала, що під час підписання акту перевірки, ОСОБА_3 не заперечувала з приводу подання нею безпідставного уточнюючого розрахунку.
Щодо посилання апелянта на методологічну помилку, яка була допущена нею і така помилка не тягне за собою кримінальної відповідальності, то таке твердження є безпідставне, виходячи з наступного.
Під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
В даному випадку, ОСОБА_3 умисно внесла до офіційних документів неправдиві відомості, з метою зменшення сплати податків.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, вина засудженої ОСОБА_3 доведена наявними у справі доказами.
Твердження ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги висновок почеркознавчої експертизи, згідно якої рукописні записи в оригіналах розрахунку виконані іншими особами, не можуть бути взяті до уваги, оскільки цей ж висновок експертизи підтверджує, що саме вона підписувала і складала ці документи.
Призначаючи засудженій покарання, суд першої інстанції належним чином врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Однак в частині засудження ОСОБА_3 за ст.212 ч.3 КК України, слід зазначити наступне.
Вина засудженої у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, повністю доведена наявними у матеріалах справи доказами, які перевірені в судовому засіданні.
Разом з тим, на час розгляду кримінальної справи, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності" від 17 січня 2012 року, ст.212 ч.3 КК України змінена в сторону пом'якшення покарання за вчинення цього злочину.
За таких обставин, призначене покарання ОСОБА_3 за ст.212 ч.3 КК України слід змінити і визначити їй покарання у вигляді штрафу.
Врахувавши всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що сукупність всіх обставин та даних про особу винної, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що дає підстави для застосування ст. 69 КК України та призначити покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.212 КК України, без конфіскації майна, враховуючи наслідки вчиненого, і те, що неправомірними діями ОСОБА_3 було скоєно замах на вчинення злочину.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання, та застосував щодо неї дію ст. 75 КК України.
Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 372, 373, 378 КПК України, колегія суддів, -
з а с у д и л а:
Апеляцію зі змінами прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити, а засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Івано-франківського міського суду від 23 лютого 2011 року відносно засудженої ОСОБА_3 скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ст. ст. 15 ч. 2, 212 ч. 3 КК України , із застосуванням ст.ст.53, 69 КК України у вигляді штрафу в розмірі 255000 ( двісті п'ятдесят п'ять ) тисяч гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном на 3 (три) роки, без конфіскації майна; за ст. 366 ч. 1 КК України - 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном на 2 (два) роки.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань за сукупністю злочинів, остаточно визначити їй покарання - 3 (три) роки обмеження волі та штрафу у розмірі 15 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності терміном на 3 (три) роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Покласти на неї обов'язки, передбачені п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
На підставі ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 залишити раніше обраний - підписку про невиїзд.
В решті вирок відносно ОСОБА_3 залишити без зміни.
Даний вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги через Апеляційний суд Івано-Франківської області.
Головуючий-суддя Є.В. Хруняк
Судді О.Й. Іванів
Т.Д. Фіцак
Згідно з оригіналом
Суддя Є.В. Хруняк